Харчовий шантаж: чому Путін успішно саботує експорт українського зерна

Учора ф'ючерси на пшеницю на товарній біржі Чикаго зросли майже на 4% до 7,86 долара за бушель, відновивши більшу частину позицій, втрачених 22 липня, коли ціни впали майже на 6% після оголошення про угоду щодо експорту українського зерна. «Глобальне відновлення українського експорту вимагатиме не лише безпечного судноплавного каналу, а й безпечних портів. Росіяни створили сумніви щодо безпеки портів ще до того, як висохло чорнило на угоді про судноплавство. Сумніви знову є», - заявив off the records один із європейських трейдерів у коментарі Reuters. Як зазначив у розмові з інформагентством інший європейський зернотрейдер, поряд із невизначеністю щодо того, скільки часу займе розмінування, «судновласники просто не попливуть в Україну, незалежно від фрахтової ставки, якщо вони думають, що їхнє судно буде вражене ракетами».

Проте, незважаючи на російські удари по Одеському порту, на сьогодні всі сторони підтверджують готовність виконувати підписану у Стамбулі угоду. Урожай є і Україна готова експортувати його. Судна можуть вийти з портів уже наприкінці цього тижня, заявив учора міністр інфраструктури Олександр Кубраков. Першими спеціальними коридорами підуть рятувальники, які займатимуться розмінуванням, а за ними – кораблі із зерном.

Читайте також: На обстріл росіянами мирного селища Затока відреагував Президент

«Ми все зробили, підготували. З нашого боку, коридор є. Перевірки у наших водах робитиме лише Україна… А далі вже питання Організації Об'єднаних Націй та Туреччини, наскільки вони можуть контролювати Російську Федерацію, яка показала, що може бити ракетами навіть після домовленостей», - заявив президент Володимир Зеленський.

У Стамбулі, де минулого тижня підписали домовленості щодо вивезення українського зерна, вже створено спеціальний координаційний центр. У ньому знаходяться представники України, Туреччини, ООН та Росії. Остання, як ми зазначили вище, вже порушила взяті на себе зобов'язання, обстрілявши ракетами Одеський порт. Удари країна-агресор спочатку заперечила, потім визнала, але міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров цинічно зазначив, що у їхньому розумінні підписана угода не забороняє проводити так звану спецоперацію. Лідери Туреччини та ООН, чиї автографи також стоять під домовленостями із Росією, від жорсткої критики утримуються. Ракетні удари засуджують, але різких заяв уникають.

«Після атак на Одеський порт ми бачимо, наскільки тендітний процес. На жаль, ми цього не хотіли, але так сталося», – сухо констатував президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган.

«Всі сторони на світовій арені взяли на себе чіткі зобов'язання щодо безпечного руху українського зерна та супутніх товарів на світові ринки. Повне їх виконання Російською Федерацією, Україною та Туреччиною є обов'язковим», - зазначив у свою чергу речник ООН Фархан Гак.

У Сполучених Штатах, де неодноразово заявляли, що Росія не демонструє готовності виконувати те, під чим підписується, акцентують: угоду треба кров із носа намагатися виконувати.

«У нас немає ілюзій, але водночас продовжуємо очікувати, що Чорноморська угода буде виконана. Ми знаємо, що світ стежитиме за цим. Ми працюватимемо з нашими партнерами в усьому світі, щоб стежити за тим, що Москва відповідає за досягнуту угоду», - заявила речник спікер Держдепартаменту Нед Прайс.

У вивезенні зібраного зерна безпосередньо зацікавлені українські аграрії – їм потрібно заробляти, аби готуватись до наступної посівної. Зацікавлена й держава, оскільки відкриття портів – це близько мільярда валютних надходжень щомісяця.

«В Україні раніше залишалося 20 мільйонів тонн урожаю 2021 року. Нині трохи менше, бо відвантажували іншими шляхами на експорт. І за дві-три доби ми зможемо відновити відправку зернових на експорт. При цьому відправка першого каравану залежить від рішення координаційного центру, розташованого в Стамбулі. Він має узгодити до кожної деталі весь цей процес», - наголосив в ефірі загальнонаціонального телемарафону заступник голови держпідприємства «Адміністрація морських портів України» Дмитро Барінов.

У цій, без перебільшення важливій у глобальному сенсі «зерновій» історії слід виділити показовий штрих. У чому його суть? Незважаючи на те, що перші судна з українським зерном ще далекі від проходження через Босфор, Росія вже отримала часткове пом'якшення санкцій. Євросоюз днями однією рукою прийняв сьомий пакет санкцій, а іншою – вивів з-під заборони технічну допомогу РФ щодо авіаційних товарів та технологій, а також пролонгував винятки для транзакцій щодо російської с/г продукції та добрив.

Що зрештою отримує Москва? По-перше, доступ до технічного обслуговування своїх літаків та відновлення поставок запчастин. І тут йдеться не лише про власне російські літаки, а й про ті, що були в лізингу і які РФ після 24 лютого фактично вкрала.

По-друге, і, до речі, про це мало хто говорить, крім завізованої російським міністром оборони Шойгу з Туреччиною та ООН угоди щодо розблокування українських портів, РФ підписала з ООН окремий меморандум щодо експорту російської с/г продукції на три роки. Прекрасне, погодьтеся «покарання» за всі злочини в Україні…

Загалом, як зазначають профільні експерти, Путін через зернову угоду переслідує одразу кілька завдань. З одного боку, бункерний мешканець, користуючись «вікном» вивезення українського зерна, намагається схилити Банкову до тимчасового перемир'я, і, як пишуть російські паблики, «удар «Калібрами» по Одесі, за логікою Кремля, повинен спонукати Київ до поступливого діалогу».

З іншого боку, як зазначають у вітчизняних дипломатичних кулуарах, Адміністрація російського президента тихою сапою, цинічно експлуатуючи зернову тему, намагається «вичавити» від колективного Заходу зменшення поставок в Україну озброєння. Для Кремля це важливо і тому, що на вересень затіяні в поки що окупованих Херсонській та Запорізькій областях так звані референдуми про приєднання до Росії та РФ потрібне перемир'я, щоб застовпити за собою захоплені території.

При цьому, що важливо, росіяни у зерновій темі грають відразу на кількох флангах. Намагаючись «примусити до миру» Київ та схилити Захід до антисанкційного діалогу, паралельно РФ відрядила свого «вічного» міністра закордонних справ Лаврова до африканського турне.

Чому? Найбільший конкурент Росії на світовому агроринку – це Україна. Тож цілком логічно, що однією рукою гарантуючи перед Туреччиною та ООН розблокування українських портів, Росія б'є одеським портом «Калібрами», щоб усунути конкурента і заробити надприбутки на власному експорті. Адже якщо санкцій щодо експорту російської с/г продукції та добрив і не існувало, навіщо тоді Москві підписувати з ООН якийсь меморандум на три роки щодо гарантій цього експорту? Адже вона його штучно дотримувалася. Для того, щоб остаточно не втратити обличчя серед країн Африки та Азії.

Саме для того, щоб розповісти, яка Україна та Захід погані МЗС РФ Сергій Лавров терміново вирушив з візитами до Єгипту та Республіки Конго. Далі головний дипломат РФ вирушить до Ефіопії та Уганди.

В інформаціях, опублікованих місцевими газетами напередодні цього вояжу, Лавров заявив, що Росія завжди «щиро підтримувала африканців у їх боротьбі за свободу від колоніального ярма». Він також додав, що Москва «дуже і дуже цінує збалансовану позицію африканців щодо України».

Тактика «опущеного» всім цивілізованим світом російського режиму в африканському напрямку, слід визнати, вражає. Приміром, недавно в Каїрі Лавров провів переговори зі своїм єгипетським колегою Самехом Шукрі і на спільній прес-конференції після закінчення рандеву Шукрі заявив, що «Єгипет наголошує на необхідності якнайшвидшого вирішення української кризи, яка сильно вплинула на всесвітню продовольчу безпеку та ціни на енергоносії, а також порушив налагоджені ланцюжки постачання».

Але за цією заявою стоять і конкретні цифри.

Товарообіг між Єгиптом та РФ виріс на $4 млрд, тобто на 5% порівняно з минулим роком. При цьому Єгипет є найбільшим у світі покупцем української пшениці: у 2019 році він імпортував 3,62 мільйона тонн – більше за будь-яку іншу країну.

Однак Сергій Лавров у статті, що передує його візиту, відкинув звинувачення у тому, що Росія «експортує голод», звинувативши в них західну пропаганду. Він окремо зазначив, що західні санкції, введені проти Росії, посилили негативні тенденції на міжнародному ринку продуктів харчування, пов'язані з пандемією коронавірусу.

Міністр закордонних справ Росії принагідно вказав на намір своєї країни виконати угоду про експорт зерна з українських портів, яку було підписано у Стамбулі, і заявив, що Захід має зняти санкції з компаній, які експортують продовольство з РФ і розблокувати експорт російської пшениці.

Далі «сумний кінь», як називають главу російського МЗС у світі, заявив: «Нам шкода український народ, який заслуговує на краще. Нам шкода українську історію, яка руйнується у нас на очах, і нам шкода тих, що піддалися державній пропаганді київського режиму та тих, хто його підтримує. Російський та український народи продовжать жити разом. Ми обов'язково допоможемо українському народу позбутися режиму, абсолютно антинародного та антиісторичного».

Як би абсурдно не звучали подібні меседжі, але РФ наполегливо гне свою лінію. Результат? Наприклад, на тлі зростання цін на зерно та інші продовольчі товари через блокаду українських портів, нещодавно голова Африканського союзу, президент Сенегалу Макі Саль зустрівся для вирішення цієї проблеми із Путіним у Сочі. І хоча в адміністрації Саля повідомляли, що він має намір зустрітися і із Зеленським, до Києва президент Сенегалу так і не приїхав.

Загалом на африканському напрямі Україна, на жаль, програє РФ, хоча деякі рухи в цьому напрямі таки спостерігаються. Зокрема, близько тижня тому президент Зеленський призначив спецпредставником України на Близькому Сході та Африці екс-посла в Алжирі Максима Субха. «Привертатимемо увагу африканських країн до того, що політика неоколоніалізму, яку, по суті, зараз проводить Росія проти України, є тим ганебним явищем, з яким африканські народи боролися протягом століть. На нашому боці міжнародне право та міжнародне співтовариство. Ми працюємо над поступовою зміною позиції цих країн на проукраїнську», – заявив Субха в інтерв'ю ВВС. За його прогнозом, лише посилення міжнародних санкцій послабить співпрацю Росії з Африкою.

Тим часом, російський режим step by step освоює африканську територію в плані агітпрому, який згодом виливається у конкретні прагматичні рішення. До речі, на початку 2023 року Кремль планує провести масштабний саміт у Санкт-Петербурзі «Росія-Африка». А ось питання про те, що робить наша влада в цьому конкретно взятому і дуже важливому напрямку, на жаль, риторичне…

Читайте також: Російські окупанти загрожують підірвати весь Мелітополь під час відступу