Чому Каннський кінофестиваль почнеться комедійним «фільмом жахів» про зомбі

Якогось узаконеного принципу у відборі фільму, яким відкривається Каннський кінофестиваль, немає. Наприклад, в 2015-му році це була «Молода кров» француженки Еммануель Берко, цілком пересічна стрічка, яка непомітно пройшла в українському кінопрокаті. Вибрали її в якості фільму-відкриття тільки через режисера-жінку, віддавши належне фемінізму.

Однак загальний принцип вловити все ж можна. Але для цього треба відійти від стандартного уявлення про Каннський кінофестиваль як тільки головний в світі огляд артхаусного кіно. Зазвичай ЗМІ саме так його своїм читачам і представляють. Насправді ж в конкурсній програмі професіоналам цікаво лише те, хто отримає головні призи - адже це забезпечує закупівлю фільму прокатними компаніями усього світу.

Що ж стосується «чистого мистецтва» в Каннах в принципі, то це окрема розмова, в якій доведеться згадати, що відбір фільмів для фестивалю дуже суб'єктивний. Крім того, у відбірковоъ комісії і журі є свої режисери-улюбленці, про яких відомо, що будь-який їх новий фільм потрапить в конкурсну програму. А найголовніший для професіоналів захід Каннського кінофестивалю - його кіноринок.

У фільмі-відкритті організатори в більшості випадків намагаються два цих головних фестивальних тренда - елітарне кіномистецтво і комерцію - об'єднати. До того ж, цей кінопоказ - світський захід, і якщо вибрати для нього якусь зарозумілу артхаусну стрічку, глядачі просто почнуть уходити з середини демонстрації.

Так, наприклад, в минулому році фільмом-відкриттям були «Лабіринти минулого», в яких один з лідерів світового артхаусного соціального кінематографа іранець Асгар Фархаді раптом перейшов до мейстримного кіно і зняв детектив з кінозірками Пенелопою Крус і Хав'єром Бардемом у головних ролях. Детектив, правда, був яскравий, барвистий і видовищний - якраз для світського перегляду, щоб не напружувати глядачів.

«Мертві не вмирають» відповідають цим принципам ще більше. По-перше, Джим Джармуш - один з обойми небагатьох режисерів-улюбленців Канн. По-друге, фільми про зомбі це, з одного боку, мейнстрім, а з іншого - нішеве кіно для знавців цього жанру. По-третє, Джармуш, судячи з усього, зняв не просто хоррор, а хоррор-комедію.

Нарешті, по-четверте, він зібрав таке сузір'я артхаусних акторів, якому може позаздрити будь-який режисер, і презентував їх у комічних ролях. Наприклад, один з улюблених акторів Джармуша Білл Мюррей грає пузатого старого шерифа провінційного містечка, в якому раптом почали вставати з могил і окупувати вулиці мерці-зомбі. Витончена Тільда Суїнтон спочатку сумує в морзі, а потім, коли небіжчики оживають, береться, немов Ума Турман в «Вбити Білла», за меч-катану і зносить їм голови. Ну а Іггі Попа для гри в хоррорі гримувати нескладно.

Для самої стрічки стати фільмом-відкриттям Каннського кінофестивалю - важливий етап в рекламній кампанії, не кажучи вже про те, що її, за повідомленнями ЗМІ, ще й включили в конкурсну програму.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Заставне фото: Movie Web