75 років тому лауреата Нобелівської премії заарештували за співпрацю з нацистами

Майбутній Нобелівський лауреат з літератури народився e 1859 році в сім'ї сільського кравця. У дев'ять років хлопчика віддали на службу рідному дядькові, який володів фермою. Тут Кнут голодував і терпів побої і, врешті-решт, втік, змінивши за п'ять років  безліч робіт — від рознощика до вчителя в школі.

Писати Кнут почав з 17 років, багато подорожував, а після 1888 року осів у Копенгагені. Слава до молодого автора прийшла у 1890-му, коли вийшов його новаторський психологічний роман «Голод». На рубежі століть Гамсун стає одним з найпопулярніших письменників, в тому числі, і в Росії. Досить сказати, що три повних зібрання його творів, видані у російському перекладі, були тут же розпродані.

У 1920 році норвежцю присуджують Нобелівську премію з літератури за роман «Соки землі», де розповідалось про життя селян, що зберегли вірність патріархальним традиціям.

У 1930-і літній письменник стає прихильником правих поглядів, і на тлі своєї англофобії звертає погляд в бік нацистської Німеччини. Основним джерелом інформації для 80-річного, майже оглухлого Гамсуна стає консервативна газета Aftenposten, яка симпатизує країнам Осі.

У 1940-му році (Друга світова вже почалася) він публічно заявляє, що «німці борються за нас», і обрушується на «тиранію Англії». Син прозаїка служив у пропагандистському полку СС «Курт Еггерс». Тож не дивно, що письменник підтримував маріонетковий пронацистський уряд Відкуна Квіслінга, а у 1943-му підніс свою нобелівську медаль міністру пропаганди Третього Рейху Геббельсу.

Щоправда, старого Гамсуна влаштовувало далеко не все, тому на зустрічі з Гітлером він просив приструнити своїх ставлеників і звільнити норвезьких ув'язнених. Письменник тоді розлютив фюрера не на жарт, зате після самогубства Гітлера написав проникливий некролог, де назвав вождя німецької нації «борцем за людство» і «проповідником справедливості для всіх народів».

Незабаром розгнівані натовпи норвежців почали публічно палити книги Гамсуна в великих містах країни, а в кінці травня 1945-го року 85-річний письменник був поміщений під домашній арешт. Його змусили пройти психіатричну експертизу і відправили в будинок для людей похилого віку. Паралельно йшов суд, який наприкінці 1947 року визнав письменника винним у співпраці з окупаційним режимом і засудив до штрафу в 325 000 крон, що призвело до конфіскації частини майна Гамсуна. Разом з тим звинувачення у зраді були зняті через «розумовий стан» обвинуваченого.

Втім, свою інтелектуальну адекватність 90-річний Гамсун довів у 1949-му, випустивши книгу спогадів «На зарослих стежках», де описав, зокрема, і недавній суд.

У 1950 році нобелівський лауреат повернувся на сімейну ферму до Нергольма, де і помер 19 лютого 1952 року. Через два роки вийшло повне (15-томне) зібрання його творів, хоча донині норвежці намагаються відокремити творчість великого письменника від його політичних поглядів. У 2009 році, на честь 150-річчя від дня народження Гамсуна, було видано нове 27-томне зібрання його творів — і це, безумовно, знак визнання. Хоча на проведення року Гамсуна держава виділила в кілька разів менше коштів, ніж на ювілей іншого знаменитого норвежця — драматурга Генріка Ібсена. Що стосується приватних спонсорів, то вони проігнорували ювілей Гамсуна, вважаючи, що людина, яка назвала Гітлера «борцем за людство», недостойна подібних почестей.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: Кнут Гамсун. Фото: Anders Beer Wilse/Nasjonalbiblioteket