4 вересня 1965 року на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" відбулася акція протесту проти тоталітарного радянського режиму

58 років тому, 4 вересня 1965 року на прем'єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» на сцену, де була присутня знімальна група фільму, піднявся з букетом квітів літературний критик Іван Дзюба. Вручивши квіти художниці по костюмах Лідії Байкової, він підійшов до мікрофону та сказав: "У нас велике свято. Але й горе. В Україні розпочалися арешти творчої молоді". Адміністрація кінотеатру, щоб заглушити його, включила сирену, встановлену на випадок тривоги, але він продовжував називати імена арештованих у серпні дисидентів: Іван Світличний, Святослав Караванський, Михайла та Богдан Горині, Іван Гель. Присутній у звлі журналіст (на той час) В'ячеслав Чорновіл схопився з місця і вигукнув «Хто протестує проти політичних арештів – встаньте!». Встало, за свідченням очевидців, що на той час був великим актом мужності, 50-60 людей.

Після закінчення демонстрації фільму, як було написано у донесенні КДБ із цього приводу (цитуємо Вікіпедію), "один із глядачів ("особистість встановлюється") почав вигукувати: "Де ж правда? Чому не дають говорити правду? Це неподобство!" У цей же час група молоді у кількості 20-25 людей намагалася створити тисняву біля виходу з зали та затримати глядачів". Через деякий час КДБ "встановило", що цим глядачем був Василь Стус, аспірант Інституту літератури Академії наук України.

Реакція влади була швидкою – Івана Дзюбу звільнили з видавництва "Молодь", В'ячеслава Чорновола – з редакції київської газети "Молода гвардія", а Василя Стуса виключили з аспірантури. (Івана Дзюбу також виключили з аспірантури Київського педінституту). Для тих, хто не жив у ті часи, треба пояснити, що це була не просто втрата роботи - після такого звільнення людина втрачала шанси знайти нове місце роботи і залишалася без засобів до життя. 

Однак це не зупинило нове покоління українських дисидентів і вони продовжили боротьбу з тоталітарним радянським режимом, за яку згодом Іван Дзюба отримав п'ять років тюремного ув'язнення плюс п'ять років заслання, В'ячеслав Чорновіл - кілька тюремно-табірних термінів (три роки, шість років і п'ять років плюс роки заслання), а Василь Стус помер під час другого таборового терміну в десять років (перший тривав п'ять років), коли у нього в карцері під час оголошеного ним сухого голодування сталася зупинка серця. (Таким був офіційний висновок, але не виключено, що смерть була підлаштована тюремниками).

Щодо самих "Тіней забутих предків", то їх таки випустили в обмежений прокат в Україні (ніякої інформації про дисидентську акцію в ЗМІ, природно, не було) і навіть показали за кордоном, де вони отримали безліч премій та нагород. Однак такою вже була доля цього фільму, що за кілька років був засуджений на п'ять років його режисер Сергій Параджанов (офіційно - з інших причин, але слова "український націоналізм" у вироку були присутні).

Кадр з фильму "Тіні забутих предків" Pinterest