«Золотий» Муса. Король однієї з найбідніших нині країн світу виявився найбагатшим із монархів

У Середньовіччі малійська імперія простягалася на три тисячі кілометрів – від Атлантичного океану на заході до озера Чад на сході. Її кордони включали території сучасних Мавританії, Сенегалу, Гамбії, Гвінеї, Буркіна-Фасо, Малі, Нігеру, Нігерії і Чаду. Золото, що добувається в цьому регіоні, вважалося найчистішим у світі, з нього карбувалися динари – головна валюта того часу. 

Протягом чверті століття багатющою імперією правив Манса Муса (на місцевій мові mansa означає «король», а Муса – це трансформоване Мойсей). В історії він залишився переважно завдяки паломництву до Мекки, яке своїм розмахом вразило тодішній світ. 

Згідно з різними хроніками, в подорож довжиною 6500 кілометрів правителя супроводжували від 60 до 80 тис. людей, включаючи 10 тис. солдатів, 30 тис. цивільних осіб, 12 тис. рабів тощо. Караван із сотень верблюдів, якщо вірити хроністам, які, як відомо, схильні до перебільшень, віз 12 тонн золотого піску.

Навіть у центрі Сахари імператор кожного дня обідав морською рибою і свіжими фруктами. Під час одного з привалів для дружини Муси вирили басейн прямо в пустелі, який наповнили водою з бурдюків, після чого королева і 500 її служниць змогли освіжитися. 

Кожен правитель міста, де караван зупинявся в п'ятницю – священний для мусульман день, отримував від короля кошти на будівництво мечеті. Незліченна кількість золота була також роздана бідним на всьому протязі маршруту. Сучасники стверджували, що непомірні витрати імператора Малі в ході цього хаджу призвели до девальвації золота на десять років і до неконтрольованого зростання цін. 

У 1339 році єврей Анджеліно Далорто, що жив на Майорці,  відобразив на своїй морській карті короля Мусу із золотою монетою в руках. У 1375 році картограф Авраам Крескес переніс це зображення на знаменитий Каталонський атлас.

Атлас донині є предметом пильного вивчення вчених і нагадуванням про найбагатшу людину в історії. Хадж Муси хоча і обійшовся у величезну суму, але пішов на користь країні – король привіз арабських вчених, архітекторів і богословів, завдяки яким столиця Малі – Томбукту – стала одним із найбільших наукових і торгових центрів тодішнього світу. Процвітання тривало недовго – уже за сина Муси місто було розграбоване набігами сусідніх племен, а в XV столітті європейська колонізація довершила справу. Сьогодні Малі – одна з найбідніших країн світу з ВВП $1729 на душу населення, середньою тривалістю життя 52 роки і відсутністю вищих навчальних закладів. Незважаючи на те що 70% експорту малійской економіки, як і за часів Муси, становить золото...   

Максим Суханов, Lenta.UA

На головному фото: зображення короля Муси в Каталонському атласі. Bibliotheque nationale de France