Зерно розбрату: чим загрожують перипетії з імпортом української продукції

Уряди Польщі, Угорщини та Словаччини практично синхронно ухвалили рішення тимчасово заборонити імпорт зерна та низку інших продовольчих товарів з України з метою захисту власного сільськогосподарського сектору.

"Ми ввели табу на ввезення в Польщу зернових та десятків інших харчових продуктів", - заявив під бурхливі оплески на партійному з'їзді голова польської правлячої партії "Право і справедливість" (PiS) Ярослав Качинський. При цьому він наголосив, що Варшава залишається незмінним другом і союзником України і продовжить повністю підтримувати її, «проте до завдань керівництва кожної держави входить, перш за все, захист інтересів її громадян».

Читайте також: Словаччина зупиняє імпорт зерна з України

Як відомо, після старту путінської «спецоперації» та блокади наших чорноморських портів виникли цілком обґрунтовані побоювання, що традиційні ринки, які отримували українське зерно, не знайдуть йому заміни. Найбільш гостро ця проблема стосується країн Африки. У результаті керівництво Євросоюзу переконало Польщу виступити головним наземним перевалочним хабом для українського зерна, щоб доставляти продовольство суходілом через її територію. Проте замість реекспорту до Єгипту та інших країн польські компанії самі почали скуповувати дешеве українське зерно, що призвело до суттєвого зменшення ціни на цей товар та викликало гнів місцевих фермерів, по кишені яких такі витівки вдарили миттєво та більш ніж відчутно. Правляча політсила Польщі PiS, що не є секретом, традиційно спирається на фермерів і напередодні загальних виборів уряд вирішив піти їм назустріч, ухваливши рішення про заборону імпорту та навіть транзиту українських сільгосппродуктів, від зернових до меду. Аналогічне рішення ухвалив і угорський уряд на чолі з Орбаном, «оскільки ситуація загрожує місцевим фермерам».

В українському Кабміні такі новини викликали, м'яко кажучи, невдоволення. «Ми розуміємо, що у польських фермерів склалася важка ситуація, але наголошуємо, що у найскладнішому становищі перебувають фермери України, які зазнають колосальних збитків через війну. Саме українські фермери гинуть на своїх полях від російських мін», - заявив міністр аграрної політики та продовольства Микола Сольський, додавши, що зберігає надію досягти компромісних угод «з урахуванням тісних, близьких і сильних відносин, які у нас склалися з Польщею».

Як зазначив у коментарі Lenta.UA нардеп із правлячої «Слуги народу», який представляє аграрний комітет ВР, «вже найближчим часом профільні члени Кабінету міністрів комунікуватимуть із польськими колегами з цього питання».

«Зрозуміло, що у Польщі незабаром вибори і там відбуваються відповідні ігри на чутливих електоральних струнах. Але рішення польського уряду порушує, серед іншого, раніше досягнуті домовленості, згідно з якими до 7 липня включно Київ мав постачати через Польщу пшеницю, кукурудзу, соняшник та ріпак лише транзитом. Але вони там зробили якісь каламутні, скажімо відверто, схеми, а в результаті репутаційна тінь впала на нашу країну», - резюмує співрозмовник.

У цьому контексті слід зазначити, що з України до Польщі щомісяця постачалося від п'ятисот до семисот тисяч тонн різної сільськогосподарської продукції, у тому числі зерна, олії, цукру, яєць, м'яса та інших продуктів. Проте значна частина цього обсягу йшла транзитом до інших країн. За даними українського Кабміну, 150-200 тисяч тонн української сільськогосподарської продукції продавали безпосередньо у Польщі.

Нагадаємо, що починаючи з липня минулого року Київ продовжує експорт свого зерна через морські порти відповідно до «зернової угоди», укладеної у Стамбулі за участю ООН, України, Туреччини та Росії. Москва неодноразово висловлювала невдоволення тим, як працює угода. У березні глава РосМЗС Лавров заявив, що РФ продовжить угоду ще на шістдесят днів - до 18 травня, незважаючи на те, що ООН, Київ і Анкара наполягають на повторному продовженні на 120 днів. Європейські санкції, накладені на Росію Євросоюзом, не забороняють імпорт, експорт, купівлю чи торгівлю продовольством та добривами (за винятком калійних). Незважаючи на це, російська влада вимагає зняти значну частку економічних санкцій, які якимось чином зачіпають аграрне виробництво. Більше того, Кремль регулярно блокує «зернову угоду». У понеділок, 17 квітня, російська сторона вкотре заблокувала інспекцію суден у територіальних водах Туреччини.

Загалом позиція влади країни-агресора цілком зрозуміла: у Путіна хапаються за будь-яку соломинку для того, щоб максимально педалювати антисанкційний кейс. І, на превеликий жаль, свіжі «зернові» рішення польського, словацького та угорського урядів грають на руку Кремлю, оскільки на аналогічні кроки можуть піти й інші країни, якими українське зерно везуть до Європи чи перевалки в порти.

Про це, зокрема, вже відкрито говорять у Румунії та Болгарії. До речі, Єврокомісія недавно випустила вкрай різку заяву щодо цього, засудивши дії наших сусідів, але чи стане це стримуючим сигналом для інших – велике питання. Як кажуть у дипломатичних кулуарах, транзитні країни мають намір розпочати торги як з Києвом, так і з Брюсселем щодо «вибивання» преференцій для свого сільського господарства або з квотування чи повернення мит для української продукції.

Тим часом уже у травні гостро постане питання щодо подальшого функціонування зернового коридору Чорним морем, який Росія загрожує не продовжити без виконання своїх умов щодо зняття обмежень на експорт зерна та добрив. Якщо на той час проблему зі східною Європою не буде врегульовано, то експорт українського зерна ризикує бути практично повністю заблокованим або дуже обмеженим логістично.

Цей чинник може, на жаль, зумовити виконання Заходом хоча б частини вимог путінської Росії зерновим коридором. Очевидно, що найкращий для нас сценарій у обставинах, що склалися, полягає в тому, щоб Брюссель таки натиснув на східних європейців і ті скасували відповідні обмеження. Ну, а поки що, як то кажуть, маємо те, що маємо... Щоправда, якщо зернові перипетії, які наразі загострилися, грають на користь Кремля, то на ще одному важливому напрямку намітилися позитивні для нас тенденції. Про що мова? Німецький уряд запропонував ударити Путіна туди, куди його раніше не били: в атомну промисловість. Зокрема, у Шольца всерйоз заговорили про те, щоб включити це питання до наступного – вже одинадцятого пакету європейських санкцій. Зазначимо, що зараз РФ за реально божевільні гроші відправляє свою ядерку до десятків країн, а 22 енергоблоки в європейських державах працюють виключно на російському паливі. У Словаччині, наприклад, воно забезпечує до 40% всієї електрики. Україна до повномасштабної війни теж купувала паливо для двох своїх енергоблоків у Росії, зараз ми перейшли на американське. Важливо наголосити, що російська атомка – єдина технологічна галузь, яку не торкнулися санкції при тому, що країна-агресор неодноразово доводила, що енергетика для неї не бізнес, а зброя.

«Днями колишній президент США Клінтон зі жалем зізнався, що позбавлення України ядерного потенціалу на початку її незалежності було великою геополітичною помилкою, яка зрештою призвела до віроломного нападу путінської Росії на Україну. Більше того, під час російсько-української війни, одним із головних механізмів тиску на Україну та Захід, були не військово-політичні успіхи Кремля на фронті, а ядерний шантаж. Якщо Вашингтон визнає геополітичну помилку колишнього президента США Клінтона, тепер він може її виправити. Особливо після розміщення російської тактичної ядерної зброї (ТЯО) у Білорусі та перманентного ядерного шантажу Кремлем усього світу. Навіть самовпевненому Пекіну не сподобалося використання ядерного шантажу Москвою та розповзання завдяки Путіну ядерної зброї по Європі. Розміщення російського ТЯО у Білорусі стимулює появу західного ТЯО в Україні для нейтралізації ядерного шантажу Кремля», - зазначає політолог Віктор Небоженко.

У цілому ж, експерти констатують, що будь-які ініціативи, які так чи інакше зачіпають «свята святих» Кремля – ядерну сферу, повинні максимально вітатися українською владою і лобіюватися 24/7 на різних рівнях.

Читайте також: Імпорт зерна з України має намір заборонити ще одна країна ЄС