Зеленському не варто забувати про «архітектуру» українських протестів - екс-глава Інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан

Рейтинг президента Володимира Зеленського продовжує повільне, але планомірне падіння. Згідно з опитуванням, проведеним фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), виявилося, що 36% наших співвітчизників вважають, що Україна рухається в правильному напрямку, 39% - у неправильному. При цьому цікаво, що 62% українців позитивно оцінюють перші кроки Зеленського, 24% - негативно.

Опитування демонструє зростання кількості невдоволених діями нинішньої влади. У серпневому опитуванні тих же Деміціатів 62,8% респондентів підтримували перші дії Зеленського, 13% ставилися до них негативно. Також в останньому місяці літа 50,5% українців були впевнені, що країна рухається в правильному напрямку, а 23,1% дотримувалися протилежної думки.

Читайте також: Зеленський розповів про досягнення та підготовку до зустрічі у «нормандському форматі» (ВІДЕО)

При цьому важливим з урахуванням майбутньої «нормандської» зустрічі Зеленського з президентом Росії Володимиром Путіним є той факт, що більшість жителів нашої країни підтримують політику Банкової відносно кроків «на зустріч» Кремлю. Зокрема, 75% опитаних позитивно ставляться до ініціативи переговорів з Путіним, 15% - негативно. Відведення українських військових від лінії розмежування підтримали 59% респондентів, 26% виступили проти. Так що, якщо «Зе» хотів мандат на зустріч в форматі «нормандської четвірки», то він його фактично отримав.

Водночас серйозне невдоволення викликають важливі економічні ініціативи Володимира Зеленського. Наприклад, введення ринку землі підтримують 24%, виступають проти 58%, а приватизацію великих промислових підприємств схвалюють 22% респондентів, не схвалюють - 55%.

Утім, поки що Зеленський ще не «приївся»: очікування від президента досі залишаються досить високими. В цілому від нинішнього господаря Банкової насамперед чекають: припинення вогню на Донбасі - 74% опитаних, зростання зарплат і пенсій - 51%, зниження тарифів - 37%, покарання чиновників-корупціонерів - 35% і зменшення впливу олігархів на політику - 28%.

Про те, наскільки впливає соціологія на ті чи інші рішення вищого керівництва країни, і про які суспільні настрої свідчать результати свіжого вимірювання електорального пульсу, Lenta.UA поговорила з відомим державним діячем, екс-керівником Національного інституту стратегічних досліджень (2005-2010) Юрієм Рубаном.

- Свіжі опитування свідчать про те, що вперше за час президентства Володимира Зеленського кількість українців, які вважають, що Україна рухається в неправильному напрямку, перевищила число тих, хто впевнений у зворотному. Це закономірна тенденція або тривожний сигнал для влади?

- По-моєму, у нас були тільки два коротких періоди, коли кількість тих, хто вважав, що держава рухається в правильному напрямку, перевищувала кількість тих, хто дотримувався діаметрально протилежної точки зору. Перший раз таке спостерігалося на початку 2005 року, після «Помаранчевої революції», другий - після перемоги Зеленського в травні-червні поточного року.

Тому самі по собі цифри і процентні співвідношення не вказують ні про що драматичне. Але ці цифри говорять про те, що високі або, я б навіть сказав, грандіозні очікування людей від того, що, мовляв, завдяки змінам однієї посадової особи - президента і 450 депутатів - все кардинально зміниться в країні, дещо наївні.

- До речі, про депутатів: новообраний парламент не пропрацював ще й трьох місяців, а його роботою незадоволені вже 47% українців. Чим це пояснюється, адже ВР оновилася більш ніж на 80%?

- Справа в тому, що традиційно серед усіх інститутів влади саме Верховна Рада завжди користувалася найнижчим рівнем довіри. Але важливо, що в даному опитуванні мова йде не про довіру/недовіру, а про задоволеність або неконституційність такої. Тому, цілком логічно, що в ситуації, коли значна частина людей вважають, що події розвиваються в неправильному напрямку, завжди відбувається пошук винних. І, звичайно ж, в силу традиційної недовіри в суспільстві, головним «переможцем» тут стає Верховна Рада. Тим більше, давайте говорити відверто - останнім часом парламент є осередком гучних, резонансних скандалів. Все це, безумовно, впливає на оцінку суспільством роботи як окремих народних обранців зокрема, так і парламент в цілому.

- Виходить, скандали затьмарюють собою ефективність або, як зараз кажуть, «турборежим» роботи Верховної Ради?

- Якби у людей запитували безпосередньо про «турборежим», оцінка, думаю, була б схвальною. Це - з одного боку. З іншого боку, я не впевнений, що зараз у багатьох виборців є відчуття великої поваги до цього «турборежиму». Навряд чи він справив на рядових українців таке вже сильне враження, яке неможливо перебити низку гучних скандалів. А скандали - це погано, люди не люблять їх, і політику, який втягнутий в скандал, в плюс це ніколи не піде. Як, втім, і політичній силі, яку він представляє.

- Як пояснити примиренську позицію українців в питаннях переговорів з Путіним і відведення військ від лінії розмежування?

- Все закономірно, оскільки на сьогодні нікуди не випарувалися ключові мотиви, через які більшість виборців проголосувало за президента Зеленського. Переважна більшість суспільства і раніше хоче шукати шляхи, які ведуть до миру. Звичайно, є частина суспільства, яка не довіряє Путіну і вважає будь-якого роду переговори з ним непродуктивними, але, тим не менше, більшість вважає інакше.

- При цьому, що важливо, саме меншість всіляко розпалює атмосферу за допомогою, наприклад, акцій «Ні капітуляції»...

- Вірно, але і меншість теж нікуди не випарувалася. Вона є і вона переконана в правильності своєї позиції. І потім - між позицією більшості і словом «істина» далеко не завжди можна поставити знак рівності.

У нас сьогодні є активна, згуртована, здатна до колективних дій частина суспільства. До неї можна застосовувати будь-які метафори: «розпалюють обстановку», «розхитують човен», «закликають до пильності», але така позиція існує. І мені чомусь здається, що влада повинна на неї також реагувати.

- У такому разі незрозуміло, як, реагуючи одночасно на кардинально різні точки зору, президент зможе пройти між двох електоральних вогнів і не «згоріти»?

- Влада в будь-якому випадку повинна враховувати і одну, і другу думку суспільства. Це дуже і дуже складне завдання, оскільки необхідно безперервно балансувати. У цьому контексті хотів би нагадати, що фактично вся кампанія Зеленського будувалася саме на фундаменті балансу.

Що було раніше? У нас в Україні традиційно були, грубо кажучи, «біло-блакитні» та «помаранчеві». А Володимир Олександрович зумів подати себе як президента, який зможе відповідати на запити і тієї, і іншої сторони. Іншими словами йому вдалося якимось чином обійти глибокий роз'єднувальний рів, існуючий в нашому суспільстві. Але, тим не менш, на мою думку, сам по собі поділ нікуди не подівся - він лише набуває різних форм.

Але давайте, поклавши руку на серце, щиро констатуємо, що для президента Зеленського рейтинг має колосальне значення і він повинен берегти його як зіницю ока.

Без власного рейтингу глава держави не зможе утримати фракцію і, отже, всі його досягнення нівелюються, а плани стануть нереалізованими. У Зеленського є одне фундаментальне досягнення, яке напевно викликає повагу виборців - він зосередив у своїх руках всю владу. Посиплеться його рейтинг - завалиться вся владна вертикаль. Тому, думаю, він буде дуже чітко реагувати все-таки на думку більшості. Але я б радив не забувати про «архітектуру» українських протестів, коли дуже часто більшість, в ході різного роду процесів, приєднувалася до активного меншості. Така історія всіх українських Майданів.

- На перших місцях в шкалі електоральних очікувань від діяльності президента Зеленського значаться такі речі як припинення вогню на Донбасі, зростання зарплат і пенсій, зниження тарифів, покарання чиновників-корупціонерів і зменшення впливу олігархів на політику. Теми віри і мови не значаться в списку пріоритетів...

- Розумію натяк. Теми армії, віри, мови - гасла кампанії одного з кандидатів, носій яких програв вибори. Ці теми піднімаються на щити хіба що в якості технологій. Реально людей турбує зовсім інше. Власне, влада тому і змінилася, оскільки Зеленський якраз і акцентував увагу на реальних питаннях, що хвилюють суспільство. Але я так думаю, що серед тих 73 відсотків, які голосували за президента Зеленського, далеко не всі вірили в те, що він після приходу до влади, зможе знизити тарифи.

Разом з тим, влада, яка дуже чутлива до соціології, звичайно ж, в якійсь мірі буде адекватно реагувати на запити суспільства. А що стосується ключового очікування людей - миру на Донбасі, то предметно про це можна буде говорити після 9 грудня, за підсумками зустрічі в Парижі «нормандської четвірки». Це - з одного боку. З іншого, ну зберуться вони, підпишуть якісь папери... Треба розуміти, що є папери, а є реальне життя. Ми заходимо на таке поле, де грають зовсім різні групи.

Дивіться, Порошенко в Мінську документи підписав, проте він виграв, як мінімум на міжнародній арені, боротьбу за інтерпретацію цих угод. Порошенко виграв сприйняття світовою громадськістю того факту, що спочатку повинна бути виконана частина угод, що стосується безпеки, а тільки потім - політична. Це прямо в тексті не вказується і це кардинально розходиться з інтерпретацією Росії, але наші союзники прийняли саме українську позицію.

Тепер же нам, по-перше, залишається чекати, що саме підпише Зеленський в Парижі, а по-друге, якою буде підсумкова інтерпретація. Від цього, повірте, залежить дуже багато чого.

Наталія Ромашова

Читайте також: У Кремлі розкрили головну причину дзвінка Зеленського Путіну