Західні ЗМІ похвалили дві перші серії третього сезону «Справжнього детектива», який щойно розпочався

У цілому тон західної преси, що обговорює показані цими вихідними перші дві серії третього сезону «Справжнього детектива», вельми доброзичливий. The Wrap зазначає, що, хоча їх в неділю ввечері подивилися, відповідно, 1,4 млн о 21.00 і 1,2 млн о 22.00, що набагато менше, ніж в дебюті другого сезону в 2015-му році (3,2 млн) і першого в 2014 -м (2,3 млн), в цьому немає нічого страшного, адже показники телеперегляду останніми роками знижуються повсюди. І це правда. Так, наприклад, з року в рік неухильно зменшується кількість телеглядачів, які дивляться церемонію нагородження «Оскаром». 

Ось чого The Wrap чомусь не помічає, так це того, що 200 тис телеглядачів, подивившись першу серію, не залишилися дивитися другу. Тим часом, для телеканалу HBO, як зазначає The Independent, успіх третього сезону дуже важливий, оскільки довгограючий хіт НВО «Гра престолів» в цьому році закінчиться, і не факт, що його обіцяний приквел «Довга ніч» буде настільки ж успішний серед глядачів.

Є тут і ще одна обставина - фактичний провал другого сезону «Справжнього детектива» порівняно з феноменальним успіхом першого. Саме перший сезон серіалу поставив таку високу планку очікувань, що наведена вище кількість глядачів старту другого сезону виявилася такою великою. 

І саме перший сезон «Справжнього детектива» дав старт обговоренню нового явища, яке зараз вже стало загальноприйнятим - того, що художній рівень кращих серіалів перевершує сьогодні рівень кінотеатральних фільмів. 

Ще на початку нульових років здалося б дивним, щоб успішні в художньому кінематографі кінорежисер або актори пішли на телебачення. Але з тих пір ситуація радикально змінилася. На думку шоураннера «Справжнього детектива» Ніка Піццолатто, американські телесеріали за глибиною й інтелектом за останні роки значно перевершили кіно, що знімається в США. «Серйозні зрілі драми, які ми звикли бачити в кіно 70-х-80-х років і незалежному кіно середини 90-х, художники, що їх створюють, - каже Нік Піццолатто, - повільно, але переміщаються на телебачення». Навряд чи беззаперечний лідер американського кіно кінця минулого століття Мартін Скорсезе повірив би тоді, якби йому сказали, що в 2009-му році він стане режисером пілотної серії та виконавчим продюсером телесеріалу «Підпільна імперія». 

Насамперед, це пояснюється деградацією кіно, призначеного для показу в кінотеатрах, більшу частину якого сьогодні складають напхані спецефектами фантастичні бойовики, тобто фільми, орієнтовані на підлітків. Через це в кінотеатрах стало нічого робити дорослим людям, які раніше приходили в кіно, щоб побачити цікаві історії у виконанні правдоподібних персонажів. 

Однак і на екранах телевізорів вони могли побачити лише серіальне «мило», розраховане на домогосподарок і пенсіонерів. Але ж саме ця аудиторія дорослих, які добре заробляють, залишилася без свого кіно. Саме ця аудиторія є найбільш приваблива для тих рекламодавців, яким треба просувати не пральний порошок і зубну пасту, а автомобілі, комп'ютери, дорогі гаджети і т.д. 

Першими це зрозуміли американці, які стали залучати до створення телесеріалів майстрів «великого кіно». І тут сталося несподіване - сценаристи, режисери й актори раптом побачили, що формат телесеріалів надає їм більше творчих можливостей, ніж кіно, яке знімається для кінотеатрів. 

Наприклад, у звичайному двогодинному фільмі було б неможливо показати еволюцію головного героя телесеріалу «Пуститися берега», який перетворився після того, як він дізнався про свою смертельну хворобу, з найтихішого шкільного вчителя в жорстокого наркоторговця, який намагається забезпечити майбутнє своїх рідних. Або розповісти про морського піхотинця, який після іракського полону повернувся в США ісламістом-терористом, але крок за кроком повернувся на шлях служіння своїй рідній країні (американський телесеріал «Батьківщина»). 

Телеекран також дав можливість творцям серіалів досліджувати важливі суспільні тенденції, про які в звичайному кіно вони встигали лише згадати. Наприклад, тільки в форматі телесеріалу творці «Батьківщини» могли детально розглянути весь складний комплекс проблем, що виникли в американському суспільстві через війни, які США вели на початку цього століття. 

У «Справжнього детектива» в цьому переліку найбільш успішних серіалів було своє місце - режисер першого сезону Кері Фукунага, як пише The Independent, створив справжній містичний кіношедевр, який хочеться порівнювати з розповідями Едгара По або Лавкрафта, а не іншими серіалами. А його повідомлення глядачам про те, що Всесвіт не дбає про нас, і наша боротьба зі злом зовсім безглузда, було більш страхітливим, ніж будь-який ніж у темряві в іншому детективному сюжеті. До того ж, виконавці головних ролей Вуді Харрельсон і Метью Макконахі зіграли в серіалі, як мінімум, на рівні своїх кращих ролей у звичайному кіно.

Але другий сезон з безліччю режисерів і новими виконавцями головних ролей Коліном Фарреллом і Рейчел Макадамс всі ці досягнення розгубив - звідси і відносно низька кількість глядачів на старті третього сезону, спочатку встигли повірити в те, що серіали можна знімати на найвищому рівні, доступному тільки в найкращих фільмах "великого кіно", а потім розчарувалися після другого сезону. 

З цього було зроблено висновки. Нік Піццолатто повернувся на капітанський місток, при чому виступає також як режисер, головні ролі двох детективів виконують Стівен Дорфф і вже обсипаний цього року кінопризами за роль чорношкірого музиканта у фільмі «Зелена книга» Махерашала Алі. А злочин, який вони розслідують, знову став моторошним до надприродності.