Вони повернулися: в український прокат вийшов фільм «Термінатор: Фатум»

Швидше за все, шостого «Термінатора» (вірніше сказати - третього, оскільки Джеймс Кемерон, повернувши собі права на франшизу, вирішив зробити нову стрічку продовженням її другого фільму, проігнорувавши інші) два різних покоління глядачів сприймуть по-різному.

Для старшого покоління, що пережило тріумф фільму «Термінатор 2: Судний день», так би мовити, в режимі он-лайн, «Термінатор: Фатум» буде насамперед новою зустріччю зі старими улюбленими героями і акторами, які в історії кіно вже злилися воєдино. Які б ролі не грали після «Судного дня» Арнольд Шварценеггер і Лінда Хемілтон, вони назавжди залишаться Термінатором і Сарою Коннор. І точно так само справжньою Сарою залишиться тільки Лінда Хемілтон, навіть якщо її після Лінди грали дві «зірки» з «Гри престолів», Емілія Кларк і (в серіалі) Ліна Хіді.

Хемілтон, мабуть, і є найкращою в акторському складі «Фатума». До речі, мало хто пам'ятає (або знає), що за часів другого «Термінатора» Лінда страждала біполярним розладом, для якого характерні різкі і безпричинні перепади настрою, від бурхливої радості до глибокої депресії. Ті кадри на початку другого «Термінатора», коли від ядерного вибуху гинуть діти - з реальних снів реальної Лінди Хемілтон. І люті тренування Сари в лікарні - вони теж з реальності: Лінду взяли на роль, виснаженою всякою гидотою, якої вона намагалася «лікуватися» від своєї хвороби.

Як розповідав режисер нового «Термінатора» Тім Міллер, Кемерон (він вирішив бути тільки продюсером і після ми пояснимо, чому) сказав йому: «Слухай, я подзвоню їй, але не знаю, що вона відповість». Якщо хто не знає, він збирався подзвонити не просто своїй колишній актрисі, але і колишній дружині, яка народила йому дочку, а пізніше просто ненавиділа. Вона і тут залишилася вірною собі, передзвонивши Міллеру тільки після трьох його дзвінків до неї - і навіть після цього пройшли тижні, поки вона дала згоду.

А, давши згоду, Хемілтон знову, як і в випадку з другим «Термінатором», провела більше року в спортзалі - і, треба сказати, для своїх 63 років вона виглядає в «Фатум» просто чудово. Головним же, за її словами, було зрозуміти, як внутрішньо змінилася Сара Коннор за майже тридцять років. І зробила вона це настільки точно і глибоко, що, за словами Тіма Міллера, в перший же знімальний день Лінди Хемілтон він побачив на знімальному майданчику не її, а Сару Коннор. Причому цей образ був переконливішим того, який придумав собі режисер.

Власне кажучи, таке ж враження залишається і тоді, коли дивишся сам фільм. Втім, тут не можна сказати, що Хемілтон «переграла» Шварценеггера. Старий добрий 72-річний Арнольд, який продовжує тренуватися в спортзалі (але не для фільму, як Лінда, а для себе), просто зіграв, так би мовити, «старого доброго Термінатора», який поважчав і майже став людиною. У нього навіть є сім'я і нове ім'я - Карл. І ніяких «глибин» в житті свого героя йому, на відміну від Хемілтон, відкривати не знадобилося - в свідомості глядачів Шварценеггер настільки злився за ці роки з Термінатором, що їм ніяких інших варіантів в голову не приходило. Як і зараз в кінозалі на перегляді «Фатума»: мовляв, раз Арнольд грає своєї героя з животом і сивою щетиною - значить, так і треба.

На рівні цього легендарного дуету зіграла нового термінатора, вірніше, молоду жінку з імплантованими в неї «технологічними поліпшеннями», і Маккензі Девіс. Точніше сказати, їй і грати-то було особливо нічого, крім атлетичної красуні нордичного типу - і в цьому і була її акторська проблема. У цьому сенсі було простіше Шварценеггеру в другому «Термінаторі», герой якого протягом фільму все більше «олюднювався», та ще й з незабутнім відчуттям гумору. Девіс такий ролі не подарували - її героїня, скажімо так, якою в фільм в його початку увійшла, такою ж з нього і вийшла. Актрисі в такій ситуації, коли їй не дають «розвернутися у всю широчінь», складно - але Девіс впоралася.

Наталії Рейес, що грає роль Дені Рамос, рятувати яку прислали з майбутнього героїню Девіс, навпаки, таку можливість - змінюватися на протязі фільму - дали. І ми бачимо, як нічим спочатку не примітна і полохлива мексиканська дівчина буквально у нас на очах перетворюється в бійця.

До речі, у термінатора моделі Rev-9 (Габріел Луна), що прислали з майбутнього вбити Дені, як і у неї, латиноамериканська зовнішність. У порівнянні з другим «Термінатором» 1984-го року, де всі головні герої, за винятком Сари Коннор і афроамериканця-винахідника - білі чоловіки, зміни просто революційні. Але про те, яку роль відіграє нині в Голлівуді політкоректність, сказано вже стільки, що сьогодні повторюватися не будемо.

І на закінчення, як було обіцяно вище - припущення, чому Кемерон вибрав для себе в цьому фільмі не режисерське, як в «Термінаторі-2», а продюсерське крісло. Справа в тому, що «Термінатор: Фатум» при всіх його принадах сильно відрізняється від «Термінатора-2», в якому головними були характери героїв, а не спецефекти, нехай і революційні для свого часу. У «Фатум» спецефектів набагато більше і сцени з ними, як мінімум, удвічі динамічніше, ніж в «Термінаторі-2».

Не факт, до речі, що так краще - але це вже віддамо на суд глядачів, серед яких більшість складе вищезазначене молоде покоління, яке звикло до кінокоміксі з супергероями. І Кемерон як справжній професіонал, швидше за все, припустив, що з новим форматом краще впорається більш молодий режисер і майстер візуальних ефектів, та й ще й той, хто зняв суперкассового «Дедпула» - Тім Міллер.

І - не помилився.

Сергій Семенов, Lenta.UA

Заставочную фото: Twitter