Владислав Рогімов: з моєю громадянською позицією я ворог не тільки Кремлю, а й усім пострадянським диктатурам

Про це журналіст Володимир Колядін розмовляє сьогодні з відомим політтехнологом Владиславом Рогімовим.

Владиславе, розкажіть, як репресивна система, яка помилково називається в Росії правоохоронною, переслідує вас?

Читайте також: Путін звинуватив США у нападі Росії на Україну

- З гордістю можу сказати, що і мене не оминула доля тих росіян, хто ще пам'ятає, що таке честь, совість, емпатія, а також не забув, на яких антивоєнних плакатах, фільмах, книжках і піснях наше покоління виховувалося в дитинстві. Усі ми родом звідти; втім, як і ті, хто сьогодні переслідує нас... Але це лірика. А факти такі: СК РФ порушив проти мене кримінальну справу за ст. 207.3 КК РФ за публікації, що дискредитують російську армію, у телеграм-каналі "Rogimov", головним редактором і засновником якого я є ще з 2016 р. А також до Мін'юсту РФ направлено матеріали про внесення мене до реєстру фізичних осіб, які виконують функції іноземних агентів. Тож іноагентського, полку скоро прибуде.

Багато надескредитували? 

- Публікую тільки правду, і нічого крім правди. Підтримую легітимну владу в Україні ще з часів "Кримнашу" і "Бомбасу". І звісно, від самого початку злочинного вторгнення в Україну закликаю припинити цю неправу війну; розповідаю про звірства рашистських орків на окупованих територіях; про те, наскільки мізерною є мордорська влада, яка змушує гинути сотні тисяч людей і занурює всіх нас у середньовічний жах і морок. Також, зрозуміло, виступаю з вимогами до всіх цивілізованих країн світу щодо надання всеосяжної військової допомоги Україні. І агітую до подальших санкцій проти Росії, як до держави-терориста. І так, кличу росіян на неузгоджені мітинги проти СВО - узгодити ж жоден мітинг все одно неможливо, якщо, звісно, він не "путінг". Тож, за критеріями кремлівського царька, я справді - запеклий негідник, і заслуговую на зразкову прочуханку. Але, повторюся, відчуваю себе у чудовій компанії, і ні про що не шкодую. (посміхається)

Наскільки пам'ятаю, тертя з путінським режимом почалися у вас аж ніяк не рік тому. Ви ж були помічником опального депутата Іллі Пономарьова?

- Був такий факт у біографії. Ілля Володимирович ще у 2015 р. був позбавлений депутатської недоторканності та підданий кримінальному переслідуванню у справі про розтрату у фонді "Сколково", а у 2016 р. його буквально викинули з Держдуми за прогули пленарних засідань (!). Уже тоді ручна путінська Дума голосувала гнітюче одноманітно: 413 голосів "за" за трьох голосів "проти", і жодного утримався. Ось коли я ясно усвідомив, що парламентаризм у моїй країні, укупі з базовою демократією, безповоротно відходять у минуле, а на зміну їм приходить щось інше, і дуже лякаюче... На жаль, у своїх прогнозах я не помилився. А на той момент не залишалося іншого морального вибору, як підтримати опозиціонера, помічником якого я був, і бездоганну чесність якого я чудово знав.

Ви стали чи не єдиним, хто став на його захист

- Я, дійсно, на гордій самоті давав інтерв'ю різним ЗМІ, зокрема й на ЦТ, де чітко заявляв, що кримінального переслідування Пономарьова не підтримую. Причому нікого не звинувачую в боягузтві: приказка "диму без вогню не буває" міцно засіла в підкірці кожного росіянина. І для багатьох, навіть далеко не дурних людей, кримінальне обвинувачення тоді стало справжнім шоком. Це тепер зрозуміло, що фсбешник В.В. Путін із товаришами звикли фабрикувати "кримінал" направо і наліво, аби розтоптати будь-якого опонента. Але в ті травоїдні часи суспільство до кінця ще не розуміло, з чим ми маємо справу, і більшість лисому вождю з його опричниною, вірили.

Як видається через роки, розправа над Понамарьовим мала не тільки політичне забарвлення. Справа була ще в зміненому економічному векторі нашої багатостраждальної держави, як думаєте?

- Безумовно. Саме тоді Росія остаточно і безповоротно, за помахом недоброї чарівної палички одного лисого суб'єкта, почала стрімко перетворюватися на сировинний придаток Заходу і Китаю, ні про що більше не піклуючись. І, зрозуміло, такі громадські діячі, як Ілля Пономарьов, стали на цій дешевій бензоколонці не просто непотрібні, а навіть небезпечні. До чого всі ці інновації, навіщо податкові послаблення для технологічних компаній і підтримка підприємництва? Я вже не кажу про нове законодавство про держзакупівлі та соціальні ініціативи - все це, в парадигмі "пізнього Путіна", стало шкідливим вільнодумством, що підриває самі основи його правління. Розкрадати і грабувати надра відданої йому з потрохами країни, в обхід народу цієї самої країни - ось і все завдання. А Ілля Пономарьов і подібні до нього, ніяк цьому завданню не відповідали. Так що з політичної арени його усунули, а я, за нелояльність, отримав від влади РФ свою першу "чорну мітку". 

Але була ж і друга мітка, і навіть вагоміша? Я маю на увазі вашу роботу в передвиборчому штабі Володимира Зеленського. Як взагалі ви там опинилися?

- На той момент я не усвідомлював до кінця, що остаточно відрубую собі всі зв'язки з путінською Росією. По-перше, перемога Зеленського була під великим питанням, адже вибори там чесні, конкурентні. А по-друге, ще незрозуміло було, яким курсом цей кандидат поведе Україну, якби сталася така перемога. Кремлівські технологи, звісно, здебільшого, розраховували, що молодий актор цілуватиме чобіт московському ханові, як батько Лукашенко. І на те були певні підстави: ні для кого не секрет, що Зеленський був тісно пов'язаний з Росією і робочими, і дружніми стосунками. Але не сталося, не склалося. Мною ж керував суто професійний азарт і інтерес до такого нестандартного завдання.

Я міркував так: якщо вже в колисці демократії - США - одним із найповажніших президентів заслужено визнано актора Рональда Рейгана, а найкращим губернатором Каліфорнії за всю історію став актор Арнольд Шварценеггер (навіть не американець за походженням), то чому б і популярному коміку не виявитися саме тим керівником, який виведе Україну з лабіринту внутрішніх суперечностей, у якому вона перебувала? І це йому блискуче вдалося - ніколи ще українці не були так консолідовані та згуртовані, як нація.

Чому, на жаль, чимало посприяла російська експансія...

- Так, але це мало стати тільки початком. Упевнений, що після захоплення незалежної України, наступними в черзі стояли Казахстан, Молдова, Грузія, країни Балтії, а далі - хто знає? Можливо, вже зараз територією колишньої Європи блукали б здичавілі й опромінені залишки тих, кому вдалося вижити після "спеціальних операцій" бункерного старця. Але знову не сталося - бо Володимир Зеленський і його народ показали всьому світу кришталево чистий приклад істинного героїзму. Маленька горда Україна неймовірними жертвами стримала z-орду, за що весь цивілізований світ зобов'язаний їй бути безмірно вдячний. Про що я не втомлююся нагадувати на всіх доступних мені інфо-майданчиках. 

Як думаєте, чому Путін, для реалізації своєї агресії, обрав саме Україну?

- Відповідь очевидна. Уся кремлівська кліка, починаючи з самого фюрера, маніакально злопам'ятна і болісно образлива. Вона не змогла пробачити новому уряду України інтеграцію із Заходом і взятий курс на європейські цінності. В особі Зеленського їх спіткало страшне розчарування, за яке вони наважилися також страшно помститися. Але на них знову чекав повний крах - тому що В.В. Путін за своє довге царювання примудрився зруйнувати все, до чого зміг дотягнутися. Зокрема, і "другу армію" у світі, і управлінський апарат. І коли політика нового українського керівництва остаточно стала зрозумілою, моя скромна персона опинилася в РФ фактично під забороною. А вже тепер, коли ЗСУ щосили громить недолугу путінську армаду, імовірно, мене розстріляють відразу ж під час перетину російського кордону. (сміється). 

Так, того, що Квартал-95 фактично знищить Путіна, не очікував ніхто. Але повернемося до вашої історії - де ще отримували свої чорні мітки?

- У братній Білорусі, де процвітає свій містечковий тоталітаризм. У зв'язку з майбутніми президентськими виборами-2020, мене запросили туди за своєю прямою спеціальністю. Щоправда, тоді я заявляв, що працюю на політичну силу, яка "не є опонентом президента Білорусії Олександра Лукашенка". Самі розумієте, що це був вимушений хід конем, який, утім, нікого не обдурив. КДБ республіки зокрема. Мене підставили швидко, незграбно, але досить оперативно: на рахунки однієї моєї невеликої компанії в Мінську, яка до того практично не функціонувала, раптово пролився дощ із золотих дублонів невідомого нікому (як і мені самому) походження. Загалом на загальну суму в $40 тис.

Представники СК Білорусії вилучили телефони у мене і моїх співробітників, провели обшук, під час якого нічого не знайшли і не вилучили. Зате популярно роз'яснили, що ці гроші переказали мені... хакери з України, які зламали якісь рахунки в якомусь банку, і вирішили ощасливити мене на цю чималу суму. Але, зрозуміло, не безкорисливо: я мав вести підривну роботу з дискредитації "найчесніших і незалежних білоруських виборів".

Однак, хвацько! І чим справа закінчилася?

- Скажу чесно: я не став геройствувати далі - оскільки ще проходив у справі як свідок, і заборони залишати країну не отримав, то просто втік до Європи. Не всім до снаги доля Навального чи Яшина. Я впевнений, що приношу більше користі на волі, ніж ніж гнив би в катівнях якогось Окрестіна... І, чесно кажучи, дотепер здивований, до чого взагалі була вся ця брудна метушня навколо мене: адже зрештою беззастережну перемогу Лукашенка над опозицією Лукашенко і так умив кривавим дощем. Без усяких політтехнологічних прийомів, і еківоків. Не розумію і розуміти не хочу.

Але зауважу з гордістю, що досі не даю спокою білоруському режиму: наприклад, уже після всіх трагічних подій в ефір на білоруському федеральному каналі вийшла програма завзятого пропагандиста Ігоря Тура. І в ній мене, поряд з іншими мирними громадянами, звинуватили ні багато ні мало - у бандитизмі, міжнародному тероризмі, у змові з Коломойським з метою організації збройного перевороту в Білорусі, і ще одному Туру з Лукашенком відомо в чому. За ступенем достовірності ця тупейшая агітка схожа на "перехоплену розмову Ніка і Майка". Але так вже бездарно працюють усі пропагандистські структури сучасних диктатур. Загалом, цей шедевр доставив мені чимало веселих хвилин.

Це прекрасно, що оптимізму ми не втрачаємо, незважаючи на все, що відбувається навколо. Але що в найближчих перспективах?

- Робитиму все, що в моїх силах, щоб Путіну з його бандою якнайшвидше прийшов кінець. Щоб на змученій Україні нарешті настав мир. Для цього буду далі розвивати свій телеграм-канал і брати участь у всіх заходах та ініціативах, які можуть послужити двом цим головним завданням. Крім того, я продовжую, і буду продовжувати надавати посильну гуманітарну та фінансову допомогу стороні, яка страждає. Я далекий від думки про колективну відповідальність усіх росіян (багато хто з нас ніяк не посприяв кремлівському режиму), але милосердя і співчуття ніхто не скасовував. Я вже 10 років підтримую, у міру своїх можливостей, українські дитячі будинки. А з початком так званої "спецоперації" почав постачати ще й бійцям ЗСУ тепловізори, приціли, рації, генератори тощо. Я прекрасно усвідомлюю те, що за чинним законодавством РФ ці дії розцінюються як держзрада, і терміни за це гігантські. Але зупинятися не збираюся. Страху немає, одне лише величезне бажання, щоб усе якнайшвидше дійшло до свого логічного завершення.

Хай буде з нами розум і сили добра

Читайте також: Трибуна для терористів: чим загрожує головування Росії в Раді безпеки ООН