Війна світів: що показали виступи Байдена та Путіна щодо України

Насамперед слід зазначити, що вихід на публіку незмінного господаря Кремля дрімуча російська пропаганда анонсувала ще тиждень тому. Відомі соловйови-скабеєви надували щоки, старанно ліпили з мухи слона, обіцяючи, що у виступі Путіна буде щось таке, від чого здригнеться чи не весь світ. У результаті обернулося все більшим пшиком. Причому пшиком, який ще й ще раз переконав, що бункерний мешканець мешкає в абсолютно паралельній реальності.

Спочатку наведемо кілька показових цифр. Отже, виступ Путіна, який, як подейкують у політичних кулуарах, вже обзавівся персональним бронепоїздом, що курсує між його бункерами, тривав одну годину та сорок п'ять хвилин. За цей час головному архітектору повномасштабної війни засипаюча публіка в особі членів Федеральних зборів та запрошених світських, дипломатичних та церковних маріонеток аплодувала 53 рази сидячи та чотири рази стоячи. Виступаючи, Путін 19 разів ужив слово «Україна», 24 – «Захід» та 34 «Росія». Тобто, навіть цей нехитрий суто цифровий аналіз наочно показує, на кого саме був розрахований безглуздий, а часом абсурдний по суті своїй спіч «вічного» господаря Кремля – на власників паспортів із двоголовим орлом, чию країну Путін наполегливо перетворює на державу-ізгою та територію гір чорних пакетів, що стрімко ростуть.

Читайте також: У Міноборони заявили, що Україна отримає далекобійну зброю

Ще до того, як Путін вперше за два роки, при тому, що Конституція РФ передбачає щорічне послання президента до Федеральних зборів, вийшов до трибуни, в українському сегменті Facebook поширювалися меми про ключові фрази, які він озвучить: від «неонацистів в Україні» до "Не ми почали війну". Все це і багато іншого дійсно прозвучало поруч із звинуваченнями на адресу розвинених демократій щодо введення терміну «гендерно-нейтрального Бога», «узаконеною педофілією», «гомосексуальних шлюбах» та інше, інше…

При цьому багато хто очікував, що під час свого широко розрекламованого розпропагандою спічу Путін як мінімум наважиться назвати війну – війною, ну чи підкріпленням своїх відомих слів про те, що «ми ще нічого не починали», голосно оголосить нову мобілізаційну хвилю. Нічого так і не прозвучало. Путін повторив уже заїжджені фрази про наближення НАТО до кордонів РФ, створення в Україні «анти-Росії», секретні біолабораторії. Дійшло навіть до звинувачення Австро-Угорщини та Польщі, що вони ще в 19 столітті прагнули відірвати «історичні землі» України від Росії.

Загалом очевидно, що всі ці блеяння спрямовані на те, щоб пояснити росіянам, за що їхні «Ваньки» пачками вмирають в Україні. Але навіть вздовж і впоперек просякнута згадкою покійних «визволителів» путінська риторика викликала не таку огиду, як сморід «совка», розпад якого, нагадаємо, президент РФ вважає глобальною катастрофою минулого сторіччя. Нудна, монотонна промова Путіна була наскрізь просякнута «совком» та соціалізмом, закликами до росіян затягнути пояси та терпіти, а до бізнесу та олігархів – вкладати гроші в РФ, тому «наші люди лише пораділи, коли Захід конфіскував власність росіян за кордоном».

До речі, це був дебютний публічний путінський випад у бік росолігархів. «Ніхто з простих громадян країни не пошкодував тих, хто втратив свої капітали у зарубіжних банках, не пошкодував тих, хто втратив яхти, палаци за кордоном, а в розмовах на кухнях згадали тих, хто одержав усе після приватизації. Я хочу, щоб мене почули ті, хто намагається бігати світом із простягнутою рукою - це безглуздо», - підкреслив бункерний мешканець, по суті запропонувавши олігархам і бізнесу повернутись за часів СРСР, опустити нову залізну завісу і переводити економіку на військові рейки тривалого протистояння із Заходом. Черга тих, хто відгукнувся на путінський заклик, поки що не спостерігається і ризикнемо припустити, що не виникне вона і в майбутньому.

Цілком закономірно, що війна з Україною стала ключовою темою путінського послання до Федеральних зборів. Свою провину він навідріз не визнає. «Це вони розв'язали війну, а ми використовуємо силу, щоб зупинити її», - заявив він, звинувативши Україну та Захід у нібито підготовці агресії проти РФ.

Загалом кремлівський диктатор повторив низку своїх стандартних звинувачень у бік нашої країни, Заходу та НАТО, повсюдно наполягаючи на тому, що Росія є жертвою, а не агресором. Попутно Путін кілька разів наголосив, що не воює з народом України. Цілком показово, що в ці ж хвилини його «визволителі» вбили своїм ракетним залізом мирних жителів Херсона, які стояли на зупинці громадського транспорту. Про них, а також про тисячі вбитих пересічних українців та десятки знищених міст «вічний» господар Кремля, ясна річ, не згадав.

При цьому Путін вирішив, влаштувавши в черговий раз ядерний ексгібіціонізм, налякати світ заявою, що Росія тимчасового призупиняє участь у Договорі про стратегічну наступальну зброю. Коли Путін оголосив про це рішення, сонна публіка встала, і, не шкодуючи долонь, почала аплодувати, хоча за логікою речей, мала б освистати такого роду посил, оскільки він вкотре виводить Росію за межі правового поля. Чому?

Предметну відповідь на це питання дає політолог Олексій Голобуцький: «Сам Договір взагалі не передбачає такого формату як «тимчасове призупинення»: або країни його дотримуються, або не дотримуються, або обмежуються 1550 ядерних боєзарядів та 700 одиниць у ядерній тріаді – або не обмежуються. Це одна з явних логічних вставок до не раз переписуваної промови, яка клепалася десь на коліні кимось, хто взагалі не розуміється на темі, але шукав «вбивчі аргументи» для НАТО, щоб ті все ж таки розглянули можливість переговорів. Але є кілька нюансів і крім маразматичного «призупинення» того, що припинення не передбачає. Нагадаю, що навіть «великий друг Путіна» Трамп сам прагнув вийти з Договору з очевидними аргументами: ця угода не вигідна саме для США. Справді, корумпована та технологічно примітивна Росія не призведе до створення більшого арсеналу і навіть змісту існуючого. Тобто РФ і стримувати немає жодної реальної потреби. Отже, Договором США обмежили лише себе – при тому, що вони мають усі ресурси для нарощування ядерного арсеналу та його модернізації. І юридично нікчемний «перекур» Росії у виконанні Договору цілком може стати приводом для нього з боку Сполучених Штатів, які відразу ж почнуть збільшувати свій ядерний потенціал відповідно до зростання загроз і вдосконалення технологій. Але Путін упевнений, що ядерна тема залишається найбільш чутливою для США і це те, чим можна змусити їх іти переговори».

«Таким чином Путін намагається всіляко відсунути тему війни в Україні на другий план, а там уже якось у кулуарах переговорів про ядерні арсенали це питання закрити тим чи іншим способом. Ось тільки й тут є нюанси, бо Байден може якщо не відмовитися від діалогу про ядерні арсенали, то відтягнути його на невизначений термін – тим більше, якщо США справді використовують привід для збільшення та модернізації свого арсеналу. Тобто не буде жодних кулуарів, щоб порушити тему війни в Україні. Загалом, усі ці погрози Путіна – або постріл у молоко, або дотримання покрокового плану США. Хоча для порядку на путінські погрози вже відреагували і Боррель, і Столтенберг, і Блінкен, висловивши традиційну занепокоєність", - підсумовує експерт.

Ну, а що ця чергова шизофренічна мова незмінного хазяїна Кремля каже Україні? Перше та ключове: Путін публічно зробив ставку на довгу війну на виснаження. Для нього війна проти нашої з вами країни – це екзистенційне дербі проти всього Заходу. До речі, заяви про створення спецфонду для допомоги військовим та сім'ям загиблих на війні - сигнал про те, що мобілізація в країні-агресорі триватиме. Загалом багато фраз з путінського спічу вказують на те, що саме «спецоперацію» він має намір зробити головною фішкою своєї передвиборчої кампанії. Нового-старого Путіна, жителі РФ, нагадаємо, «вибиратимуть» 17 березня 2024-го.

На горах президентсько-виборча кампанія і в США, які в російсько-українській війні за всіма параметрами є нашими ключовими союзниками. І треба зазначити, що на тлі млявого, постійно кашляючого Путіна, значно старшого віку Байден, який побував нещодавно в Києві та Варшаві, виглядав куди бадьоріше і оптимістичніше.

Як відомо, саме після неанонсованого візиту в українську столицю американський президент приїхав до Польщі, де після переговорів з Анджеєм Дудою виступив із публічним зверненням. На сцену, встановлену в центрі Варшави, Джо Байден вийшов, динамічно танцюючи при цьому під пісню Freedom («Свобода» – ред.). Саме гасло «свобода» і стало червоною ниткою його мови.

«Неможливо утихомирити агресора, його апетит до влади. Тому ми говоримо йому: ні, ні, і ще раз ні... Диктатор, який бажає відновити імперію, ніколи не переможе любов народу до свободи. Україна ніколи не стане жертвою Росії, тому що на кону – свобода всіх демократій проти диктатури», - наголосив Джо Байден. «Рік тому світ готувався до падіння Києва. Але я щойно приїхав із Києва, і можу сказати, що Київ стоїть. Київ міцний і гордий, а головне – вільний», - наголосив президент США, ніби передаючи «привіт» кремлівським мешканцям, які планували на третій день вторгнення пройтися переможним парадом Хрещатиком.

Водночас, за словами Байдена, захист свободи – тривалий процес і попереду на Україну чекають важкі часи, але цивілізований світ і надалі підтримуватиме нас у боротьбі за незалежність: «Підтримка України з боку Заходу не послабиться в жодному разі. США та союзники не втомляться від війни».

«Прослухав промову Байдена у Варшаві. Що сказати? І спічрайтери у глави США набагато кращі, і сам виступ набагато емоційніший і «чіпляючий», ніж у Путіна. Та й оплески, на відміну від путінських посіпак, щирі. Загалом все як і має бути в протистоянні демократія vs автократія. Тут вибір очевидний. А нам усім це ще раз нагадало, за що ми боремося та які високі ставки на кону», - цілком резонно наголошує політолог Максим Ялі.

Читайте також: Кишинів спростував заяву Москви про підготовку "вторгнення" ЗСУ у Придністров'я