Виповнилося 124 роки з дня народження коміка номер два в історії кіно

Деякі фанати німого кіно ставлять Кітона навіть вище Чапліна, але це все ж перебільшення. Чаплін був багатоликий навіть в образі одного тільки Чарлі з тростинкою, міг бути як дуже смішний, так і до сліз зворушливий. Кітон з самого початку обрав для себе маску людини, вираз обличчя якої не реагує навіть на самі екстремальні події, які відбуваються з нею. Це був такий собі доморощений філософ-стоїк, який незворушно сприймає всі проблеми, які звалюються на нього, причому часто в буквальному сенсі цього слова. 

До речі, Джекі Чан захоплювався кадром, в якому на Кітона падає долілиць стіна будинку, а він залишається неушкодженим завдяки тому, що на місце, де він стоїть, падає саме проріз вікна (див. перше відео до статті). Причому захоплюється двічі - тим, як точно розрахований трюк, і тим, що обличчя Кітона залишається незворушним, хоча він навіть не знає, чим це все закінчиться, оскільки стоїть спиною до стіни. Джекі Чан називав це навіть не геніальним, а незбагненним - а він розуміється на трюках.

До речі, в чому Кітон, напевно, все-таки перевищував Чапліна, так це в фізичної та акробатичній підготовці. Втім і тут у них схожість в біографії - обидва народилися в сім'ях артистів мюзик-холу (Кітон - в 1895-му році, Чаплін - в 1889-м) з дитинства виступали з батьками на сцені і смішили глядачів. Причому батьки Кітона виступили разом з самим Гаррі Гудіні, знаменитим трюками зі звільненням з будь-яких наручників та ін. Чи не звідси незвичайна пластичність Кітона, що з дитинства бачив, як Гудіні тренував свої м'язи і суглоби?

У кіно він почав зніматися в 1917-му році з перервою на дев'ять місяців, протягом яких був мобілізований на першу світову і провів їх в піхотної дивізії у Франції - втім, за деякими даними, в основному в складі групи самодіяльних солдат-артистів. Незабаром став знаменитим і багатим, купив, як всі зірки німого кіно, розкішну віллу і навіть чверть акцій однієї з кіностудій і зняв (він швидко став режисером) кілька фільмів, в тому числі геніального повнометражного «Генерала», одну з найкращих комедій в історії кіно.

До речі, про трюк зі стіною. Тут немає ніякого монтажу. Вона була укріплена на шарнірах, важила півтори тонни, а віконний отвір був по ширині всього на п'ять сантиметрів більше габаритів Кітона. Місце, де йому треба стояти, Кітон позначив вбитим в землю цвяхом. За кілька хвилин до зйомок він побачив, що члени групи моляться, а оператор під час самого падіння стіни відвернувся.

Одна біда - батько Кітон був алкоголіком, рано помер від цієї недуги, а син успадкував від батька хворобу, обтяжену ще і депресією. Часом він впадав у важкі тривалі запої, в одному з яких втратив роботу, все своє багатство, віллу, першу дружину, яка відібрала у нього не тільки майно, а й двох синів, і потрапив в клініку, з якої вийшов відносно здоровим, але одруженим на медсестрі, яка чомусь сподобалася йому в його похмільному угарі.

За свідченням сучасників вона була дурна як пробка (згодом вона стверджувала, що й гадки не мала, що її чоловік був раніше кінозіркою) і шлюб розвалився вже через два роки, знову вдаривши по фінансам Кітона. Через п'ять років він одружився втретє і нарешті вдало. 22-річна Елеонор Норріс, згодом Кітон, була молодша за нього на 23 роки і, тим не менш, зуміла поставити його на ноги в усіх сенсах. Гонорари, звичайно, були вже не ті, та й працював Кітон всього лише постановником трюків і сценаристом.

І тут Кітону знову пощастило. Або, що вірогідніше, доля вирішила винагородити його за довгі роки нещасть везінням не тільки в особистому житті, а й у професії. У 1950-му році колекціонер і прокатник фільмів Реймонд Рохауер викупив у кіностудії MGM старі німі стрічки актора, включаючи «Генерала», і повторно випустив їх в прокат.

Якщо згадати кінематограф тих років, то навіть у найкращих фільмів був відчутний присмак театральності - і тут раптом нове покоління глядачів побачило зняте чверть століття тому кіно в його чистому вигляді. Кітона оголосили генієм, йому дали «Оскара» за сукупністю попередніх досягнень, а на Венеціанському кінофестивалі колеги Бастера після показу його німих років аплодували йому стоячи чверть години.

Отже, при всіх його життєвих негараздах Кітону все-таки вдалося під кінець прожити з молодою і коханою дружиною цілих чверть століття і пізнати вдруге, коли, здавалося б, він назавжди застряв в болоті забуття, світову славу. Не найгірша біографія.

А з приводу тієї самої стіни він вже в зрілому віці сказав: «Це було одне з моїх найсильніших відчуттів. У той час я був божевільний, інакше б ніколи цього не зробив».

Сергій Семенов, Lenta.UA

Заставне фото: Twitter