Голлівудському "суперкоміку" Джиму Керрі виповнилося 62 роки

У знаменитих коміків нерідко буває тяжке дитинство. Чарлі Чаплін з братом практично не знали свого батька, який втік одразу після їх народження, а дитинство вони разом із матір'ю, яка вже тоді почала виявляти ознаки душевної хвороби, провели у робітному будинку (британський винахід ще позаминулого століття – щось на зразок робочого гуртожитку з суворим режимом).

Біографія Джима Керрі - майже дзеркальне відображення "чаплінської". Почасти - буквальне: його мати була другорозрядною співачкою, що поступово божеволіла. Щоправда, з батьком йому пощастило більше – він був саксофоністом-самоуком, який працював бухгалтером. Після звільнення батька з роботи (йому був 51 рік), він знайшов собі роботу охоронця на заводі, де юному Джиму, як і його сестрам та братові, доводилося після занять у школі мити підлогу та унітази.

Не дивно, що Джим став замкнутою дитиною, знаходячи вихід з цього життя лише в численних кривляннях перед дзеркалом, де він передражнив усіх і вся. А коли він став одним з найбільш високооплачуваних акторів Голлівуду, Керрі купив собі особистий літак, оздоблений усередині під розкішну квартиру, з чого легко зрозуміти, що дитяча травма безпритульності не відпускала його все життя.

В одному Керрі пощастило – у нього від народження (до речі, знову ж таки, як у Чапліна) унікальні акторські обдарування – суперпластичні обличчя, тіло, голос, завдяки яким він може зіграти, що завгодно та будь-кого. Але й тут є, як то кажуть, проблема – всього цього в нього так багато, що іноді це виявляється перебором.

Коли 1993-го року він створив свого Ейс Вентуру (створив у буквальному значенні слова – сам написав сценарій і придумав зовнішній вигляд героя), то сподобався глядачам, але був освистаний (якщо можна порівняти зі свистом у залі розгромні рецензії) кінокритиками та номінований на "Золоту малину".

За фільм, який став легендою, актор отримав смішний за голлівудськими мірками гонорар $350 тис. Але вже через два роки Керрі заплатили в сіквелі історії про того ж Ейса Вентуру $5 млн. А ще через рік його стандартним гонораром за фільм стали $20 млн., величезна на той час сума навіть для Голлівуду.

Проте кінокритики його, як і раніше, не любили, традиційно номінуючи на «Золоту малину» - доти, доки Керрі не зіграв у 1998-му році свою першу трагічну роль у «Шоу Трумана». За неї він отримав премію (тоді ще - премію кінокритиків) «Золотий глобус», а через рік і другу – за фільм «Людина на Місяці». Далі в його кар'єрі почалися «американські гірки» – Керрі номінували то на «Золотий глобус» за серйозні ролі («Вічне сяйво чистого розуму»), то на «Золоту малину» за комедійні.

Одне залишалося незмінним – його гонорари на рівні $20-25 млн за фільм. Що стосується того, ким став Керрі сьогодні, у свої 62 роки – загадка. В одному зі своїх інтерв'ю він сказав, що кожен має лише один вибір – зійти в могилу тим, ким він був насправді, або тим, ким він вдавав з себе все життя. Ну, 62 роки для актора – не вік, все ще попереду.

До речі, в тому, що стосується реального, а не екранного життя, Керрі віддає перевагу симбіозу серйозності і жарту. Позаторік він одним із перших засудив збройне російське вторгнення в Україну, за що російська влада заборонила йому в'їзд до країни. Керії відреагував на це твітом до знаменитої канадської письменниці Маргарет Етвуд, з якою з якихось причин раніше збирався зробити таку "екскурсію" - мовляв, Маргарет, не сумуй, у нас завжди залишається для екскурсій Париж, заразом назвавши 84-річну письменницю "діткою" ".

Фото: Pinterest