Вчені висунули гіпотезу походження найвищих гір на Землі

Незважаючи на те, що цей процес може зайняти мільярди років, точно відомо, що гори ростуть. Які процеси лежать в основі цього, довгий час залишалося загадкою для вчених, але тепер, схоже, у них є відповідь на це питання. Про це повідомляє Sciencealert. 

Згідно з останніми даними, тектонічні сили під горами, а не погодні умови або ерозія на поверхні, можуть бути ключовими факторами того, наскільки високою буде гора. Таким чином, для гір, які розташовуються на кордоні зіткнення тектонічних плит, максимум висоти визначається рівновагою сил глибоко в корі Землі. 

Коли тектонічні плити рухаються і зміщуються у напрямку одна до одної, одна з плит занурюється в мантію Землі. У міру того, як плити складаються і згинаються, на поверхні з'являються гірські ланцюги. Питання полягає в тому, чи є цей рух ключовим фактором, який впливає на висоту гори, або ж знос, обумовлений дією навколишнього середовища, теж грає свою роль. 

Вчені провели моделювання, в рамках якого розглянули різні сили, які можуть впливати на тектонічні плити. А потім порівняли результати свого моделювання з фактичною висотою гірського хребта в Гімалаях, Андах на Суматрі і в Японії. 

Виявилося, що у гір, які продовжують активно зростати, висота і вага знаходяться в рівновазі з підземними силами, що діють на них. Якщо тертя і напруга під ним зміщуються, те ж саме відбувається і з висотою гори. Таким чином, те, наскільки високими можуть вирости гори, залежить від активності тектонічних плит. 

Разом з тим, вчені підкреслюють, що ще належить з'ясувати, чи справедливо це для гір, які не перебувають близько до зон субдукції, де одна тектонічна плита ковзає під інший. У таких місцях все ще можливо, що висота гір обмежена кліматичними умовами.

Довідка Lenta.UA:

Вертикальні рухи земної кори утворюють антеклізи (підвищення форми рельєфу) і синеклізи (зниження). Так формуються мега- і макроформи рельєфу.

Горизонтальні переміщення літосферних плит назустріч одна одній призводять до їх зіткнення (колізія), занурення одних плит під інші (субдукції) або насування однієї плити на іншу (абдукція).

Таким чином, як вертикальні, так і горизонтальні зміщення блоків земної кори приводять до розривних порушень в рельєфі. Розривні порушення, що поширюються на велику глибину аж до верхньої мантії, що мають значну довжину і глибину, називають глибинними розломами.

Ці процеси супроводжуються утворенням глибоководних жолобів і острівних дуг (Маріанська западина, Японський жолоб) і грандіозних гірських хребтів (Гімалаї, Анди).

Читайте також: Найбільш просунута технологія древньої цивілізації виявлена в Перу

Фото: American Alpine Institute