Вчені приступили до пошуку точного місця Льодового побоїща

У грудні 1237 року папа римський Григорій IX проголосив другий хрестовий похід до Фінляндії, а восени 1240-го тевтонські лицарі (за підтримки дружини російського князя Ярослава Володимировича) вторглися в Новгородську республіку. Німці взяли Ізборськ, знищивши 800 російських воїнів, і взяли в облогу Псков, ворота якого через тиждень відкрили їх прихильники з-поміж місцевих бояр.

Під час кампанії 1241 року Олександру Невському вдалося відбити у хрестоносців Псков і Копор'є, а 5 квітня 1242-го протиборчі армії зустрілися для вирішального бою у Чудського озера.

Оцінки чисельності сторін різняться, але сили хрестоносців, ймовірно, становили близько 2600 осіб, росіяни ж виставили 5000 воїнів. Лівонська хроніка говорить про те, що на кожного німця припадало 60 російських (що явне перебільшення), і Орден втратив 20 лицарів убитими і 6 полоненими.

Тевтонські лицарі і хрестоносці переправилися через озеро, але були зупинені новгородським військом. Битва на замерзлій поверхні озера була запеклою, і через кілька годин ближнього бою німці почали відступати все глибше на лід, а свіжа новгородська кіннота поставила крапку в битві.

При цьому жодне з джерел тих років не повідомляє про те, що німці провалювалися під лід Чудського озера. Більш того, цього немає і в працях таких величезних істориків, як Карамзін, Соловйов і т.д. Йдеться про пізніший міф, окремі елементи якого з'явилися лише у фільмі Ейзенштейна «Олександр Невський», знятому в 1938 році. Тоді культ «захисника православ'я і землі Руської» працював на культ особистості самого Сталіна — вождь немов натякав підданим на історичну спадкоємність.

Британський історик Джон Феннелл вважав, що значення битви в Росії і СРСР явно перебільшували. Насправді про Льодове побоїще немає згадок ні в суздальському літописі, ні у шведських джерелах, що дозволяє розглядати його як рядовий епізод військової історії. Проте в тому ж році Тевтонський орден уклав мирний договір з Новгородом, після чого був проведений обмін полоненими.

Що стосується місця битви, то мінливість гідрографії Чудського озера не дозволяє визначити його максимально точно. У 1958-1959 рр. тут пройшли розкопки, однак ніяких матеріальних свідчень битви 1242 року виявлено не було.

Ряд сучасних вчених вважає, що бій взагалі відбувався на березі. Власне, нинішня експедиція, організована Центром підводних досліджень Російського географічного товариства серед іншого покликана підтвердити або спростувати гіпотези, висунуті 60-70 років тому.

Раніше ми повідомляли, що археологи знайшли артефакти знаменитої битви під Грюнвальдом.

Аналіз ДНК спростував погляд Геродота на битву при Гимері в V столітті до нової ери.

Підготував Михайло Гольд, Lenta.UA

На ілюстрації: мозаїчне панно «Льодове побоїще» на станції метро «Площа Олександра Невського» в Ленінграді, 1985