Вбивця в ролі адвоката: як і чому РФ ломиться у Раду ООН з прав людини

В оприлюдненому недавно звіті спецкомісії ООН, серед іншого, зазначено, що риторика деяких російських ЗМІ може розглядатися як підбурювання до геноциду. Це – недвозначний «привіт» всяким скабеєвим-соловйовим. Також у документі наголошується: «Існує безліч доказів того, що російські збройні сили скоюють військові злочини в Україні, зокрема, незаконні атаки із застосуванням вибухових засобів, напади, що завдають шкоди цивільному населенню, тортури, сексуальне та гендерне насильство».

Це проміжний звіт комісії. Докладний звіт про її діяльність буде представлений на Генеральній Асамблеї ООН у жовтні, а в Раді ООН з прав людини – лише у березні 2024 року.

Читайте також: Окупанти створюють живий щит з українців у Запорізькій області

У цьому ж звіті також йдеться про безліч задокументованих атак на об'єкти цивільної інфраструктури, які переважно не мали жодного військового призначення, а отже, не були легітимними цілями під час військових дій. Ці дії з боку Росії продовжують завдавати шкоди цивільному населенню та медичним установам, які мають захищений статус, зазначають автори документа. Особливу увагу ООНівська комісія приділила підриву греблі на Каховській ГЕС, внаслідок якого сотні будинків виявилися непридатними для проживання. А також порушенням особистої недоторканності в районах, які довго перебували під російською окупацією.

«Розслідування комісії у Херсоні та Запоріжжі вказує на широке та систематичне застосування тортур російськими збройними силами щодо осіб, які обвинувачуються в інформуванні ЗСУ. У деяких випадках тортури застосовували з такою жорстокістю, що призводило до смерті. Один постраждалий, який зазнав тортур електричним струмом, заявив: «Кожного разу, коли я відповідав, що нічого не знаю чи не пам'ятаю, до мене застосовували електричний струм... Я не знаю, як довго це тривало. Це скидалося на вічність».

Комісія також повідомила, що в Херсонській області рашисти ґвалтували та робили інші насильницькі дії сексуального характеру щодо жінок віком від 19 до 83 років. Автори звіту наголосили, що окремо розслідують випадки, пов'язані із відправкою українських дітей до Російської Федерації. Головне занепокоєння у цьому питанні викликає виняткова складність щодо оцінки реального масштабу цього явища. На думку комісії ООН, недостатнє знання точної кількості та обставин переданих дітей може перешкодити оперативному процесу їхнього повернення.

«День за днем з 2014 року Росія руйнує майбутнє України, знищуючи та травмуючи найцінніше – дітей. Вбивства, тортури, сексуальні злочини, депортація. Когось вдалося врятувати, але тисячі викрадених дітей все ще чекають на повернення на рідну землю. Депортація – одна із ознак злочину геноциду і весь світ має знати про те, що Росія чинить на українській землі. Розповів, перебуваючи нещодавно у штаб-квартирі ООН історію Тиграна, українського 16-річного хлопця, якого в окупованому Бердянську росіяни спочатку затримали, допитували, катували, а згодом цинічно вбили. А мати не може одержати тіло для поховання. Ми як цивілізований демократичний світ не можемо нічого змінити! А нам потрібні рішучі дії! Росія вчиняє низку військових злочинів щодо українських дітей і за це відповість. Усі діти стають жертвами та свідками цієї геноцидної війни. Розповів в ООН також про повернення дітей та складність процесу з кожної з історій. Україна повернула додому 386 українських дітей Число депортованих, за верифікованими даними, близько 20 тис дітей. Ми робимо це у різний спосіб і щиро радіємо кожному поверненню. Наприклад, дівчинку Вероніку вдалося повернути додому завдяки виступу в Раді безпеки ООН. Але ми не можемо провести 20 тис. засідань, не можемо 20 тисяч разів розповідати конкретні історії...», - зазначає омбудсмен Дмитро Лубинець, додаючи при цьому, що «Україна щодня працює над тим, щоб знайти та повернути всіх наших людей, в тому числі за допомогою ООН-платформ».

«Складно не погодитись із генеральним секретарем ООН паном Гутеррішем, який днями заявив, що створені після Другої світової війни інститути не відображають сучасний світ. Це дійсно так. До того ж, цілком очевидно, що ООН перестав виступати гарантом миру, а членом його РБ досі є країна-терорист в особі Росії. Словом, питань претензійного штибу є, на жаль, чимало. Тим часом, незважаючи на те, що, скажімо так, інституційну імпотентність ООН не критикує сьогодні хіба що лінивий, нам не слід відверто ставитися до цієї структури. Повірте, ООН та різні комісії, що діють при цій організації, принесуть користь якщо не тут і зараз, то після закінчення війни», - зазначає в розмові з Lenta.UA співробітник вітчизняного МЗС.

Такої думки дотримується і відомий дипломат, екс-постпред України при ООН Володимир Єльченко. «Ми знаємо, як непросто просувається питання про визнання російських злочинів в Україні геноцидом. Але це тривалий процес. І нам знадобиться ООН, як би ми до неї критично не ставилися принаймні в тих питаннях, які стануть на порядку денному після нашої перемоги. А це і міжнародний трибунал, який судитиме російських військових злочинців, і механізм компенсації за шкоду Україні, і багато інших питань, які так чи інакше доводиться проводити через рішення ООН. Днями пройшло засідання Генасамблеї ООН, а зараз розпочнеться робота в комітетах, інших органах. Там наша дипломатія, наскільки мені відомо, має намір активно працювати над тим, щоб якщо не викинути Росію з ООН, бо це складне політичне рішення, принаймні «заморозити» повноваження делегації РФ. У такому разі Росія залишиться членом ООН, але російська делегація буде позбавлена права виступати і взагалі заходити до будівлі ООН», - наголосив пан Єльченко в ефірі телемарафону.

Тим часом ВВС повідомляє про те, що путінська Росія шукає можливості знову увійти до складу Ради ООН з прав людини. Як зазначає журналіст Джеймс Ландейл, деякі таємні документи показують, що «російські дипломати всіляко намагаються домогтися переобрання своєї країни до Ради на новий трирічний термін, і ці вибори вважатимуться важливим тестом міжнародного авторитета Москви». «Росія обіцяє знайти «адекватні рішення з питань прав людини» і збирається докласти зусиль до того, щоб не допустити перетворення Ради на «інструмент, який обслуговує політичну волю однієї групи країн», очевидно, маючи на увазі державу Заходу», - резюмує Ландейл.

Членство Росії у Раді з прав людини, нагадаємо, було припинено у квітні 2022 року: 93 члени Генеральної Асамблеї ООН тоді проголосували «за», 24 – «проти» та 55 утрималися. Після цього в Кремлі назвали ухвалену резолюцію «неправомірним та політично мотивованим кроком» і заявили, що Росія достроково залишає Раду. Зазначимо, що Рада ООН з прав людини, що базується в Женеві, складається з 47 членів, кожен з яких обирається на трирічний термін. На чергових виборах, які відбудуться 10 жовтня, Росія конкуруватиме з Албанією та Болгарією в одному із двох місць у Раді, зарезервованих для країн Центральної та Східної Європи. У голосуванні візьмуть участь усі 193 члени Генеральної асамблеї ООН.

Як кажуть у дипломатичних кулуарах, Москва зараз веде вкрай агресивну кампанію, пропонуючи небагатим країнам продовольство та зброю в обмін на їхні голоси, тому її повернення до Ради може бути цілком реалістичним. Саме тому, як вважають експерти, українська влада, використовуючи всі можливі та неможливі комунікаційні коридори, має інтенсивно працювати з країнами, які раніше займали, скажімо так, неоднозначно-нейтральну позицію у питаннях, що стосуються путінської «спецоперації». Чому це дуже важливо? Тому що сама ідея, що Росія може повернутися до Ради з прав людини, знецінює концепцію прав людини у світі та, природно, Україні. Тим паче дико це виглядає на тлі відкритої та повної неповаги до Статуту ООН з боку РФ. Але при цьому Росія нахабно ломиться у двері Організації Об'єднаних Націй через усі щілини. Втім, до жовтневих виборів у рамках ООН ще є час для того, щоб намертво зацементувати всі готівкові отвори та «поховати» амбіції країни-вбивці, бути представленою в структурі, місія якої – захист прав людини.

Читайте також: У Кабміні заявили, що виконали всі рекомендації ЄС