Знаменитий і забутий: виповнилося 70 років легендарному рок-музиканту 70-х років

Клавішник Рік Уейкман - яскравий представник тих напрямків в рок-музиці 70-х років, які нині прийнято називати прогресив-роком, арт-роком і симфо-роком. Межі між ними розмиті, і про них до сих пір сперечаються історики і просто любителі «олдового року», але ці суперечки вже давно стали цікаві тільки їм самим і перетворилися в схоластику типу середньовічного теологічного спору на тему «скільки янголів може вміститися на кінчику голки» .

Але в 70-і роки ці напрямки були не просто популярні. Слухаючи групи, що грають в цьому стилі, деякі тодішні підлітки переходили від них до цікавості до «нормальної» класики - хоча, звичайно, самі музиканти таких завдань перед собою не ставили. Тут логічно запитати: «А які ставили?» Відповідаючи на нього, історики рок-музики забувають одну важливу обставину - ці рокери були тоді практично ще хлопчиськами, але вже розпещеними славою, грошима і прихильницями. І їм хотілося ще більшого. Наприклад - довести, що вони ще й серйозні музиканти.

Рік Уейкман зі своєю класичною музичною освітою був в цьому починанні одним з найсерйозніших учасників. Наприклад, він грав на клавішних з легендарною групою Yes, коли вони записували свій культовий альбом Fragile, в якому він виконував Cans and Brams - свою обробку третьої частини четвертої симфонії Йоганна Брамса. І з Black Sabbath на альбомі Black Bloody Sabbath, де вони використовували ускладнені аранжування.

Зазвичай сьогодні саме ці роботи Уейкмана згадують, коли хочуть підкреслити масштаб його досягнень. Але насправді в 70-і роки набагато більше враження справляли його власні альбоми, які він записував спочатку ще граючи в Yes, а потім, коли пішов з групи, і для яких він наймав сесійних музикантів. Найбільшого успіху він в цьому досяг в 1974-му році, коли йому було всього 24 роки, з альбомом «Подорож до центру Землі» за однойменним романом Жюля Верна, який посів перше місце в британському хіт-параді.

У сесії разом з Уейкманом і ще п'ятьма рок-музикантами брали участь Лондонський симфонічний оркестр і Англійський камерний хор, Читав текст актор Девід Хеммінгс, знаменитий тим, що раніше знявся в головній ролі в культовому фільмі Blow up Мікеланджело Антоніоні. Уейкман хотів записати альбом в студії, але менеджмент лейблу A&M, з яким у нього був контракт, вирішив, що дешевше буде зробити живий запис з концерту. І два таких концерти відбулися в лондонському Королівському фестивальному залі.

Для 24-річного музиканта перше місце в британському хіт-параді і третє в американському зі своїм сольним і досить складним організаційно проектом стало справжнім шоком. Настільки, що він вирішив остаточно піти з Yes, щоб продовжити аналогічні «Подорожі до центру Землі» проекти, які ставали з часом все помпезнішими.

Так, «Міфи і легенди короля Артура і лицарів Круглого столу» за класичним збірником відповідних легенд, були поставлені на лондонській Уемблі-арені (не плутати зі стадіоном Уемблі). А оскільки підлога арени вже була покрита льодом для іншого майбутнього заходу, в постановці брали участь, крім рок-музикантів, симфонічного оркестру і хору, ще й 14 фігуристів. Проте, три вистави пройшли з аншлагами, а музичний альбом був проданий у кількості 12 млн. примірників.

Однак гібрид рок-музики і академічного мистецтва в підсумку виявився нежиттєздатним. Причому не тільки з Уейкманом, а в цілому. Звичайно, у нього залишилися свої шанувальники, але це було вже вузьке коло. А широка публіка, втомившись від симфо-року, захопилася панк-роком і диско. Тут, до речі, можна пригадати, що в диско перейшли навіть такі талановиті рокери як Bee Gees. Однак Уйекман продовжував залишатися вірним собі, хоча і з меншими можливостями - наприклад, в 1988-му році записати альбом «Машина часу» за романом Герберта Уеллса з оркестром, хором і льодовим шоу йому не вдалося через брак коштів.

Проте, сьогодні на його рахунку більше 90 записаних альбомів, шестеро дітей і кілька інфарктів. Причому перший він переніс ще в 20 років через поєднання пияцтва, куріння і крихкого здоров'я. У 1979-му році він кинув курити, а в 1985-му, після того, як йому діагностували цироз печінки і алкогольний гепатит - пити. І сьогодні святкуватиме своє 70-річчя.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Фото: Twitter