В український кінопрокат вийшла британська лірична комедія "Реальне кохання"

Ті, хто читав нашу рецензію на культовий, 1999-го року, британський фільм "Ноттінг-Хілл" ( хто не читав, може зробити це зараз тут ), може пам'ятати, що ми тоді писали про його сценариста. Річарда Кертіса, який згодом став кавалером ордена Британської імперії, і вигадав романтичну комедію, де перевернув все навпаки. Х'ю Грант, який грав скромного власника невеликої книгарні, виступив, якщо застосувати боксерську термінологію, другим номером, а всі активні дії в їхньому флірті робила героїня Джулії Робертс, яка грала фактично саму себе, тобто кінозірку.

Ми тоді писали, що навіть переглядаючи фільм через 20 років, дивуєшся тому, як філігранно була виписана Кертісом роль Анни Скотт, яка начебто і грає першим, атакуючим, номером, і тут же сумнівається, навіщо їй все це потрібно, і дивується сама собі . Після такого перегляду сучасні романтичні комедії здаються незграбно зрубаними і нашвидкуруч збитими.

Точно так само, тільки про жанр такого роду різдвяних (новорічних) ліричних комедій, що складаються з декількох паралельних любовних сюжетів, можна сказати і про "Реальне кохання", де Кертіс вперше спробував себе в ролі режисера. Наприклад, що після її перегляду аналогічний і російські "Ялинки", що залишилися в минулому, і яких український кінопрокат нарешті позбавлений, здаються незграбно зрубаними і нашвидкуруч збитими - практично в буквальному сенсі цього слова.

У "Реальному коханні", як вже було сказано, любовних паралельних сюжетів - дев'ять (фільм йде майже дві з половиною години), у яких представлені практично всі, як сказав би соціолог, зрізи суспільства Лондона початку нульових років - від прем'єр-міністра до молодої жінки-"заробітчанки" з Португалії, і все, що знаходиться між двома цими крайніми полюсами. Але секрет фільму навіть не в широті охоплення, а в його психологічній тонкощі, в якій Кертіс зробив, здавалося б, неможливе - перевершив самого себе зразка "Ноттінг-Хілл".

Тут, звичайно, варто було б навести приклади - але в тому й річ, що відносини між героями виписані настільки філігранно, що відповідні слова доведеться доведеться підбирати довго і у великій кількості. Так що скажемо простіше – фільм до перегляду обов'язковий. До речі, він ще й добре знятий, а лондонські міські пейзажі та інтер'єри в ньому гідні всіляких похвал. Що стосується акторів, то там грає цілий розсип зірок, від Х'ю Гранта і Ліама Нісона до Кіри Найтлі та Емми Томпсон - причому всі вони на 18 років молодші, ніж зараз. І ще там дуже несподіваний Алан Рікман, нині вже, на жаль, покійний. І чудовий, весь "хітовий", саундтрек.

Фото: Pinterest