Померла знаменита актриса фільмів жахів

Багато фанатів фільмів жахів цінують в цьому жанрі особливий піджанр - джалло. Джалло народився в Італії і, на думку деяких поціновувачів, так в ній і залишився, оскільки за її межами знімати в цьому стилі не вміють. А не вміють тому, що, не дивлячись на своє як би «низьке» походження (так називали дешеві детективні романи в жовтих обкладинках, в тому числі і перекладні, що видавались в Італії з 1929-го року), джалло ввібрав в себе самі вишукані візуальні традиції. Для країни, де вже в той час знімали свої ранні шедеври Фелліні, Антоніоні та Вісконті (Даріо Ардженто, про якого піде мова далі, так і називали - «Вісконті насильства»), це було не так вже й дивно. І ще цікавий факт - джалло в Італії називали просто тріллерами, термін цей був придуманий за кордоном, де відчули відмінність цього піджанру від інших фільмів жахів, яку самі його творці в силу того, що, можна сказати, «ввібрали його з молоком матері», не відчули.

Частково можна було б назвати майстром джалло Альфреда Хічкока, так як у фільмах англо-американського генія були такі прикмети цього піджанру як серійний вбивця і особливий прийом, коли злочинця показують до самої розгадки так, що його не можна впізнати (тільки руки в рукавичках, зі спини і пр.) Десь на другому плані у Хічкока була іноді і готика (як будинок в «Психо»), хоча в сильно урізаному варіанті. Але у Хічкока, незважаючи на всіх його жертв-молоденьких дівчат, не було найважливішої складовою джалло - еротики (можливо, тому, що в Голлівуді тоді діяла цензура у вигляді кодексу Хейса, а, можливо, через елементарну відсутність чоловічого темпераменту). У джалло ж образ молодої і еротично привабливої героїні робив вибір актриси на цю роль дуже важливим. Даріо Адженто зазвичай вибирав в цій якості свою цивільну дружину Дарію Ніколоді, про смерть якої зараз повідомив Deadline .

Біографія у Дарії, до речі, була наче списаної з фільмів джалло того часу - вона з дитинства захоплювалася магією (її бабуся була медіумом), з 14 років виступала на сцені, в 17 років втекла з дому і вступила до Академії драматичного мистецтва в Римі. У кіно знімалася з 20 років, а з 25 років - у Ардженто, причому була у нього не тільки актрисою, але й сценаристом. Не дивно, що у цієї талановитої і незвичайної пари народилася красива, талановита і незвичайна дочка - Азія Ардженто.

Азія почала зніматися в 9 років, а в 19 вже отримала італійського «Оскара» - премію «Давид ді Донателло». У цьому ж віці вона спробували себе як кінорежисер, зняла короткометражку, потім документальний фільм про батька, потім ще один про видатного кінорежисера Абеле Феррара, а потім дві художні стрічки, де грала головну героїню, еротоманку (у другому фільмі - повію), алкоголічку і наркоманку. Третій фільм був про маленьку дівчинку Аріа, на яку не звертають уваги її батьки (явний натяк на біографію). У стрічках грали Мерилін Менсон, Шарлотта Генсбур (Азія якось виконала знамениту пісню, написану батьком Шарлотти Сержем Генсбуром Je t'aime ... moi non plus) та інші скандальні знаменитості.

Після дочка знаменитих батьків виправилася, стала активісткою #MeToo, звинуватила Харві Вайнштейна в тому, що той її згвалтував, потім згадала ще про два аналогічних епізода з іншими «кіношниками», проте її саму звинуватили в розбещенні в готельному номері 17-річного юнака.

Ось така неординарна сім'я.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Заставне фото: Дарія Ніколоді на кіноекрані Twitter