Орда "технарів": кому потрібні кандидати-ліліпути на президентських виборах

Нещодавно Центральна виборча комісія зареєструвала 44 кандидати на вибори президента-2019. Це рекордна кількість учасників президентської гонки за всю історію незалежної України. Для порівняння в 1991 році балотувалося всього 6 чоловік, у 1994 році - 7, у 1999 - 13, у 2004 - 24, у 2010 - 18, у 2014 - 21. Для того, щоб зрозуміти причини кожного з цих людей, які віддали кругленьку суму для участі в сумнівному задоволенні стати кандидатом у президенти, варто розібратися в деяких тонкощах української політики. 

Почнемо з групи лідерів, чия мотивація цілком прозаїчна - йдеться про Юлію Тимошенко, Петра Порошенка, а також Володимира Зеленського, який ускочив до останнього вагона поїзда. Вони - лідери соцопитувань, і кожен з них має певні шанси на перемогу. 

Є група політиків, для яких участь у президентських виборах - важливий етап перед початком парламентської кампанії, яка розпочнеться буквально відразу після обрання глави держави. До цієї групи входять як представники національно-демократичного крила українського політикуму - Анатолій Гриценко, Андрій Садовий та Олег Ляшко, так і політики, що представляють дрантя «біло-блакитного» табору - Юрій Бойко, Олександр Вілкул, Євген Мураєв та Сергій Тарута. Також сюди можна віднести «свободівця» Руслана Кошулинського, який пішов у президенти не від хорошого життя - лідер партії Олег Тягнибок вирішив не йти, щоб у разі чого не впасти в бруд перед своїми соратниками через особистий низький рейтинг. 

Усі вони, а точніше групи впливу, які вони представляють, розраховують скористатися президентською кампанією для подальшого просування своїх політпроектів на парламентських виборах. Їхня мета - створити повноцінні фракції у Верховній Раді. Хоча вже зараз стає очевидним, що в 9 скликання потраплять не всі. 

Є й ті, хто теж мріють потрапити в парламент, але розуміють, що самостійно це зробити не вдасться. А значить, для того, щоб його помітили майбутні «старші партнери» й запропонували попрацювати разом, потрібно ворушитися вже зараз. Сюди можна віднести двічі екс-главу СБУ Валентина Наливайченка, який давно хоче підставити своє плече Юлії Тимошенко в обмін на свою квоту в списку «Батьківщини», а також нардепа Віктора Кривенка, який є главою «Народного руху України». Його відносять до групи олігарха Василя Хмельницького. Ще влітку Кривенко вів переговори з Ганною Гопко, пропонуючи їй піти в президенти від НРУ, але та відмовилася. Розуміючи, що «Рух» як партія на всеукраїнському рівні не «злетить», зараз Кривенко демонструє свою потрібність топ-гравцям. Якщо це вдасться, то в Хмельницького в новому парламенті (як, утім, і в минулих скликаннях) знову опиняться свої люди. 

Однак основна маса кандидатів виконує власне технічну функцію. Кандидатів-«маріонеток» ділять на три основні типи.

Перший - професійні скандалісти. Їхнє завдання - «мочити» ворожих кандидатів, перебиваючи їм порядок денний. До цієї групи можна віднести таких епатажних персонажів, як Сергій Каплін, який близький до «газовиків» і екс-глави Адміністрації президента Януковича Сергія Льовочкіна. Його білборди з обіцянкою знизити ціну на газ у 4 рази точно були розраховані так, щоб перебити клятву Тимошенко про те, що вартість «блакитного палива» в разі її перемоги впаде вдвічі. 

Не варто також забувати про Іллю Ківу, що орієнтується на міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, і готового йти на все заради поставленої йому мети. Також серед кандидатів виявився скандально відомий «чорний» політтехнолог Володимир Петров, який, якщо вірити злим язикам, давно проторував собі доріжку на Банкову, хоча одночасно співпрацює з абсолютно різними політичними гравцями. З огляду на спеціалізацію Петрова, можна не сумніватися, що він ще зіграє в цій кампанії свою роль. Не дарма ж 2,5 мільйони гривень були сплачені... 

Другий тип кандидатів - спойлери. Такі персонажі працюють проти конкурентів у одній електоральній ніші. Ключова мета - «відкусити» хоча б 0,5-1% в іншого, більш серйозного кандидата. Крім цього, за допомогою спойлерів часто намагаються заплутати виборця. Яскравий приклад - балотування нардепа від «Народного фронту» Юрія Тимошенка, якого точно запустили проти лідера «Батьківщини». По-перше, для плутанини в бюлетені - Юлія Тимошенко і Юрій Тимошенко будуть знаходитися поруч. По-друге, не виключено, що ближче до виборів по всій Україні з'явиться зовнішня реклама Юрія Тимошенко - з такими гаслами, які можуть не припасти до душі недосвідченому виборцю, що не знає про наявність на цих виборах цілого «дуету» Тимошенків. Також варто виділити кандидата-телеведучу Юлію Литвиненко, чия реклама в інтернеті також націлена конкретно по Юлії Тимошенко. Про себе, свою програму журналістка практично не згадує. 

Є й приховані «спойлери». Наприклад, незважаючи на те, що шанси Анатолія Гриценка на потрапляння до другого туру мізерні, «добрі люди» вирішили перестрахуватися, виставивши проти нього Ігоря Смешка. І хоча генерал СБУ безпосередньо не опонує екс-міністру оборони, його поява націлено на те, щоб розмивати рейтинг «справжнього полковника». 

Третій тип технічних кандидатів - банальні продавці квот. Мати свого представника у виборчих комісіях всіх рівнів за законом має право кожен офіційний кандидат. Продаючи своїх представників кандидатів-важкоатлетів, такі претенденти в президенти не тільки «відбивають» заставні 2,5 млн грн, а й заробляють дуже серйозні гроші. Як розповідали Lenta.UA, вартість оренди всеукраїнської сітки членів комісій і спостерігачів стартує від 2 мільйонів доларів, тож застава в такому випадку відбивається з надлишком. А значить, можна балотуватися в президенти. Адже це вигідно ...

Читайте також: Рубікон перейдено: нейтралітету між Порошенком та Аваковим уже не буде

Наталія Ромашова, спеціально для Lenta.UA

Читайте також: Підкуп пільгами: у Порошенка під вибори "засиплять" пенсіонерів грошима