Неспортивна поведінка. Як Сальвадор з Гондурасом через футбол повоювали

Протиріччя між сусідніми країнами накопичувалися роками. З одного боку, економіка Сальвадора була набагато більш розвиненою в порівнянні з Гондурасом, і борг успішному сусідові постійно зростав. З іншого, перенаселеність Сальвадора спонукала місцевих селян мігрувати до Гондурасу, де вони захоплювали землі, що пустували, і починали їх обробляти. У 1960-х в рамках земельної реформи уряд Гондурасу почав ці землі відчужувати, одночасно депортуючи сальвадорців на батьківщину.

З 200 тисяч сальвадорців, що проживали на території Гондурасу, не більше чверті мали громадянство країни — на них і прийшовся головний удар. У ЗМІ почалася кампанія, яка пояснювала всі біди країни засиллям тих, що «понаїхали». У свою чергу жорстокість Гондурасу стосовно біженців стала головною темою сальвадорських газет, що загострило ситуацію до межі.

Для збройного конфлікту був потрібний лише привід, і він знайшовся у вигляді... двох (в разі нічиєї — трьох) футбольних матчів, які мали провести Сальвадор і Гондурас за право вийти у фінальну частину чемпіонату світу з футболу 1970 року.

У першому матчі перемога з рахунком 1: 0 залишилася за Гондурасом, після чого 18-річна сальвадорська вболівальниця наклала на себе руки. У другій грі Сальвадор розгромив суперників з рахунком 3:0, що призвело до справжніх сутичок — в обох державах почалися напади на громадян країни-суперника, не обійшлося без людських жертв.

15 червня Гондурас закликав Міжамериканську комісію з прав людини розглянути питання про переслідування громадян Гондурасу на території Сальвадору, з дзеркальною вимогою виступив Сальвадор.

24 червня в Сальвадорі була оголошена мобілізація, а через два дні країна розірвала дипломатичні відносини з сусідом.

27 червня в Мехіко між суперниками відбувся третій матч плей-офф, покликаний визначити, хто поїде на чемпіонат світу. З рахунком 3:2 перемогла команда Сальвадора.

На початку липня почалися прикордонні інциденти, а 12-го числа уряд Гондурасу перекинув війська і авіацію до кордону з Сальвадором. 14 липня сальвадорська піхота за підтримки Національної гвардії перейшла в наступ, одночасно ВПС атакували аеродром в столиці Гондурасу — Тегусігальпі — і скупчення військ в районі кордону. На наступний день літаки Гондурасу атакували авіабазу Ілопанго, після чого в Сальвадорі ввели режим стану облоги.

Надзвичайна сесія Організації американських держав закликала до припинення вогню, але бойові дії тривали. До 17-го липня сальвадорські війська просунулися до 70 км у глибину території Гондурасу, у повітряних боях обидві країни втратили кілька літаків — до слова, це була остання війна, в якій брали участь поршневі винищувачі часів Другої світової.

18 липня сторони погодилися на припинення вогню, але через шість годин зіткнення поновилися. 19 липня сальвадорці захопили на південному сході Гондурасу місто Нуева-Окотепеке і встановили свій прапор на центральній площі. В цей же день президент Сальвадора заявив, що поки уряд Гондурасу не гарантує безпеку 280 тисячам сальвадорців, що живуть у Гондурасі, його армія не покине окуповані території.

Всупереч припиненню 20 липня бойових дій, сальвадорські війська продовжували утримувати близько 400 кв. км території і 10 населених пунктів на території Гондурасу. Проте під загрозою введення економічних санкцій з боку Організації американських держав, 2 серпня 1969 року підрозділи армії Сальвадора покинули Гондурас.

«Футбольна війна» дорого обійшлася обом країнам. Кілька тисяч убитих і від 12 до 15 тисяч поранених, головним чином, мирних жителів. Попри гарантії безпеки, десятки тисяч сальвадорців втекли з Гондурасу, спровокувавши кризу на батьківщині, яка через кілька років переросла у громадянську війну.

Прямим результатом конфлікту став і розпад Центральноамериканського спільного ринку.

Мирний договір між двома країнами був підписаний тільки 30 жовтня 1980 року — одинадцять років після війни, а лінія кордону остаточно затверджена рішенням Міжнародного суду ООН 11 вересня 1992 року.

А, і ще... Щодо фудболу. Збірна Сальвадора з футболу вперше у своїй історії вийшла того пам'ятного року до фінальної частини чемпіонату світу з футболу. Радість, втім, була недовгою. Команда посіла останнє місце, програвши всуху у всіх матчах.

Максим Суханов, Lenta.UA