Чи вигідна українцям ліквідація держрегулювання цін – експерт

Вплив на ціни у нас може мати грандіозна кількість державних структур – від архівної служби й до Держкомітету з телебачення та радіомовлення. Органів, які можуть здійснювати регулювання – 30 штук. 

Регулюються ціни на послуги й товари понад 80 тис. (!) економічних суб'єктів, на яких працює понад 1,5 млн осіб. Кількість товарів і послуг, на які поширюється регулювання – 984 позиції. 

Формально регулювання поширюється на чотири групи товарів. По-перше, ті, які мають значний вплив на загальний рівень цін. По-друге, товари з істотною соціальною значущістю. По-третє, товари, які виробляються монополістами. По-четверте, ті, чиї виробники порушують законодавство про економічну конкуренцію. 

Механізм для регулювання цін створений колосальний: досить відзначити, що відповідні норми прописані в 618 нормативно-правових актах, і тільки законів серед них – 97. 

Більшість галузей, де може здійснюватися регулювання, давно його не потребують. Наприклад, точно не вимагає держрегулювання ціна поширення друкованої періодики. 

З іншого боку, у цьому паперовому морі є великі й дуже хворобливі лакуни, які, схоже, не заповнюються цілком свідомо й навмисно. Так, держава зобов'язує транспортні компанії здійснювати безкоштовне перевезення ряду пільговиків. Але механізм компенсації збитків від такої роботи не створений, хоча сама компенсація й передбачена законом "Про транспорт". 

Розмір ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюється Національною комісією, яка здійснює держрегулювання в галузі транспорту. Саме така процедура передбачена законом "Про морські порти". Тільки органу такого не існує! 

Неабияку кількість подібних парадоксів породжують популістські жести того чи іншого уряду або правлячої команди. Так, свого часу був ухвалений закон "Про статус гірських населених пунктів в Україні", який передбачав доплати за сільгосппродукцію, вирощену в горах. Звичайно, механізм установлення таких доплат ніколи не був створений, як і орган, який їх установлює. 

Або наслідки загравання з аграрним машинобудуванням: держава колись пообіцяла створити систему моніторингу цін на основні види металопродукції й енергоносії, необхідні для виробництва агротехніки. Обіцянка була зафіксована в законі, але система такого моніторингу так і не була заснована. 

Є й досить екзотичні приклади хаосу й божевілля. Наприклад, держава береться визначати ціну ліцензій на відстріл ведмедів. Тільки робити це, згідно з постановою Кабміну, має Держагенція лісових ресурсів, а відповідно до закону – Мінагрополітики. Ось і розберися, скільки коштує шкура ведмедя, особливо з огляду на те, що полювання на нього взагалі заборонене, адже він занесений до Червоної книги! 

Інтенсивне держрегулювання цін в BRDO називають «радянським пережитком», і передбачається, що це відверте зло, яке потрібно викорчовувати заради блага бізнесу й економіки. Але аж ніяк не всі економісти й експерти згодні з таким підходом.

Олексій Дорошенко, директор Української асоціації постачальників торговельних мереж 

«У нас держрегулювання цін працювало й працює неефективно. Але це не означає, що від самої ідеї потрібно відмовлятися. Наприклад, у Європі держрегулювання цін працює. А в Німеччині, Франції, воно працює ще й дуже ефективно. 

Уявіть, наприклад, який крик підніметься, якщо ми зобов'яжемо українські супермаркети платити в певний фонд гроші, щоб розвивати маленькі незалежні магазинчики? Відразу стали б говорити, що це порушення будь-яких правил, наступ на бізнес та ін. А у Франції це абсолютно нормальна практика! Чому це роблять? Для підтримки дрібного бізнесу. 

Нам потрібно змінити систему. Якщо вже ми йдемо в Європу, то чому копіюємо тільки практику створення тепличних умов для великого бізнесу? А Європи для середнього, мало бізнесу не існує? Для споживача, нарешті?

Читайте також: Український «хлібний кошик» здорожчав, ціни продовжать зростати

Звичайно, лобістом таких змін має виступати суспільство. Розраховувати на західні структури не доводиться. Вони лобіюють тут тільки норми, які цікаві для європейського великого бізнесу. Їм потрібно, щоб Україна повертала свої борги. Внутрішній комфорт суспільства нікого не цікавить. 

Те ж BRDO, як і Європейська бізнес-асоціація – це представники бізнесу великого. А інтереси міжнародних корпорацій дуже часто не просто не збігаються – вони діаметрально протилежні інтересам гравців поменше. Такі асоціації нерідко допомагають поїдати малий і середній бізнес. Це потрібно мати на увазі, коли ми розглядаємо їхні ініціативи».

Олександр Сиротюк, Lenta.ua

Заголовне фото: УНІАН

Читайте також: На українців чекає підвищення цін на залізничні квитки