Біженці стародавнього світу: куди вирушили вцілілі жителі Помпей після виверження Везувію

Виверження Везувію було настільки сильним і тривалим, що поховало три міста під багатометровим шаром попелу і лави. Загинуло близько 2000 чоловік, але більшості жителів вдалося втекти в сусідні Куми, Неаполь, Остию та Поццуолі.

Професор Стівен Так з Огайо досліджує шляхи міграції біженців, вивчаючи історичні документи, написи, артефакти і давню інфраструктуру. Вчений створив базу даних прізвищ, характерних для жителів Помпей і Геркуланума, а потім перевірив кількість власників цих прізвищ в інших містах після 79 року н.е. Він також виявив ознаки унікальної культури Помпеї і Геркуланума в містах, які прихистили основний потік біженців. Йдеться, наприклад, про поклоніння Вулкану - богу вогню, або Венері помпейському.

Ще однією підказкою стали проекти в області громадської інфраструктури, що виникли, ймовірно, для розміщення великої кількості біженців.

Один з тих, що вижили в катастрофі — людина на ім'я Корнеліус Фускус — пізніше загинув на території сучасної Румунії в одній з військових кампаній. Йому поставили пам'ятник, зазначивши, що родом він з Помпей, потім жив в Неаполі, а згодом завербувався в армію.

В іншому випадку сім'я Сульпіціус з Помпей переселилася в Куми - археологи виявили ящик з їх фінансовими звітами. «Його знайшли на узбіччі дороги, покритій попелом, — пояснює Так. — Очевидно, власник взяв цей великий ящик, коли біг, але потім приблизно в кілометрі від міста кинув його ». Документи докладно описують позики, борги і активи сім'ї протягом кількох десятиліть. Мабуть, сім'я Сульпіціус вирішила переселитися в Куми через ділову активність в цьому місті.

Професор знайшов докази міграцій жінок і звільнених рабів. Багато біженців вступали в шлюб один з одним після того, як осідали на новому місці. Одна така жінка була похована в Неаполі в сімейній гробниці з написом HAVE. Це слово на діалекті, поширеному в Помпеях, означало «ласкаво просимо» і часто було викладено з каменів перед входом в будинок.

На жаль, багато іноземців, мігрантів і рабів не фіксували свої прізвища, що ускладнює пошук свідоцтв про їхню долю після 79 року н.е.

Професор Так виявив, що римський імператор Тит виділяв додаткові кошти містам, які приймали біженців. Насправді, це були гроші жертв катастрофи в Помпеях — влада вирішила витратити їх на облаштування новоприбулих. У будь-якому випадку, це зіграло, як зазначає Так, позитивну роль - держава взяла на себе будівництво нових районів, акведуків і громадських будівель в місцях розселення біженців.

Максим Суханов, Lenta.UA

На заставну фото: «Останній день Помпеї», худ. Карл Брюллов, 1883