У Каїрі встановили хрест на честь морського міністра Української Держави

Майбутній моряк з'явився на світ 14 серпня 1862 року в сім'ї офіцера родом із запорізьких козаків. З покоління в покоління в родині передавалися розповіді про морські походи козаків, в яких брали участь дід Андрія і його прадіди.

Юнак закінчив Морське училище, Миколаївську морську академію, в 1903 році отримав звання капітана 2-го рангу. У 1908 — 1910 р. Андрій Георгійович командував дивізіоном ескадрених міноносців Балтійського флоту, дослужився до капітана 1-го рангу, а в березні 1912 року імператорським указом йому присвоїли звання контр-адмірала і призначили на посаду начальника штабу Чорноморського флоту.

Початок Першої світової Покровський зустрів на посаді командувача чорноморської мінної дивізії. У 1915 році Покровський проводить атаки на турецькі укріплення в Босфорі, бере участь в численних бойових походах. За успішне проведення морських операцій та переможні морські битви А. Покровський нагороджений орденами святої Анни 2-го ступеня, святого Володимира 3-го ступеня, двічі французьким орденом Почесного Легіону, румунським Великим офіцерським Хрестом, двома Георгіївськими Хрестами. Віце-адміральський чин був наданий офіцеру 4 квітня 1916 р. за успішну організацію і проведення морських десантних операцій і штурмів Трапезунда і Різе, що мало важливе значення для війни на турецькому фронті.

Будучи за походженням українцем, віце-адмірал підтримав українізацію флоту після Лютневої революції і привітав перехід окремих частин на бік Центральної Ради.

У січні 1918 року Покровський працював в Морському Секретаріаті над організацією національного українського флоту, його зусиллями були реорганізовані Дунайська і Транспортні флотилії. 24 квітня 1918 року віце-адмірал призначається головним начальником всіх портів Чорного і Азовського морів.

Незабаром після встановлення Гетьманату Скоропадського, за особливі заслуги Покровському надають звання адмірала. Таким чином він став першим повним адміралом Українського флоту.

23 травня 1918 року за наказом Покровського починається формування трьох полків української морської піхоти, а тиждень потому гетьман затверджує розроблений Покровським план будівництва військового флоту України. Водночас Покровський організовує в Одесі діючий штаб флоту, і відновлює боєздатність Дунайської флотилії.

14 листопада Покровський був призначений морським міністром Української Держави. На цій посаді він пробув місяць, домагаючись від уряду додаткових асигнувань на флот.

Після падіння Гетьманату адмірал залишив міністерську посаду і перейшов на сторону білого руху, а в 1920-му залишив країну з військами Врангеля. В еміграції Андрій Георгійович жив спочатку в Болгарії, потім — в Бельгії, де до 1930 року працював робітником-машиністом у Льєжі, а в 1938-му переїхав до Єгипту.

Морський міністр Української держави помер в 1944 році і був похований на кладовищі православного монастиря Святого Георгія в Старому Каїрі. Саме тут, як повідомляє Посольство України в Єгипті, був встановлений хрест і меморіальна табличка на честь адмірала Андрія Покровського.

У церемонії взяли участь Патріарх Олександрійський і всієї Африки Феодор II і настоятель монастиря Св. Георгія Високопреосвященний Архімандрит Дамаскінос Аль-Азраї, які відслужили урочисту літургію, посол України Євген Микитенко, перед присутніми виступив також військовий аташе посольства полковник Олександр Чернов.

На ілюстрації: церемонія відкриття хреста в пам'ять про адмірала Покровського. Фото: посольство України в Арабській Республіці Єгипет