У Берліні кліматичні активісти зазнали першої поразки глобального масштабу

Строго кажучи, численні кліматичні перформанси, про які ми багато разів писали (обливання знаменитих картин у музеях томатним соусом, приклеювання до їхніх рам і навіть до скелета динозавра тощо) були. якщо вірити кліматичним активістам, не їх самопіаром, до якого треба додати юнацьке бажання заявити про своє існування, а лише засобом для того, щоб звернути увагу громадськості на проблеми з кліматом.

Галасу зазвичай було багато – навіщо ці акції, власне кажучи, і влаштовувалися у знаменитих музеях, які жодної провини у глобальному потеплінні не несуть. Найбыльш активно все відбувалось в Берліні, де активісти постійно влаштовували акції, що зупиняють дорожній рух - і продовжують робити це зараз з дедалі більшою винахідливістю. Наприклад, якщо раніше вони просто сідали на проїжджій частині, то днями залили її бетоном, що швидко твердіє і надовго створює проблеми з очищенням.

У Берліні ж і відбувся в ці вихідні головний перформанс - референдум з приводу того, до якого року місто має стати кліматично нейтральним, тобто щоб викиди вуглекислого газу в атмосферу повністю поглиналися в ньому природним чином (рослинами тощо). Чому ми це називаємо перформансом? Тому що для цього викиди в атмосферу в Берліні мають бути скорочені на 95%, що є, як ясно навіть нефахівцеві, нереальним. Нинішня міська влада все ж таки назвала терміном вирішення цього завдання 2045 рік, виходячи, очевидно, з простого міркування, що звітувати через двадцять з лишком років доведеться точно не їм. Але кліматичні активісти вимагали зробити це до 2030-го, з приводу чого і було влаштовано референдум.

Тут треба сказати, що правила референдуму навряд чи відповідають розумінню про демократію - його результати ставали б обов'язковими, якби "за" проголосували не менше 25% від загальної кількості тих, хто мав право голосувати. Втім, на Заході давно вже звикли до тези, що "активна меншість" має право диктувати, що робити "пасивній більшості", тож із цього приводу ніхто не морочився. Як ніхто не морочився і тим, як можна за сім років знизити в місті викиди вуглекислого газу на 95%. Як сказав із цього приводу один із активістів, "це справа політиків".

Проте, як сьогодні повідомляють німецькі ЗМІ, референдум провалився. Для того, щоб його результати стали обов'язковими до втілення, з 2,4 млн. берлінців, які мають право голосу, мали проголосувати "за" 608 тис., а зробили це лише 442 210 мешканців міста. При цьому явка становила 35,8%. По суті, хоча референдум був міським, його результати мали глобальну важливість, оскільки вперше з приводу необхідності термінових змін клімату шляхом неминучих жертв звичним способом життя висловилися юридичні значним голосуванням сотні тисяч людей, а не просто молоді шанувальники Грети Тунберг.

Німецькі ЗМІ сповнені фотографіями юних берлінок, що плачуть і виглядають як скривджені діти. Проте керівники партій. які виступали за скорочення викидів до 2030 року, швидко, як і належить політикам, переорієнтувалися і перетворили в очах своїх прихильників поразку на успіх. Адже з тих берлінців, хто прийшов на референдум, "за" зміни до 2030 року проголосували 50,9%, тобто більшість. Тож одразу почала розганятися теза, що "активісти" перемогли, а пасивна більшість  ще ніколи не було двигуном історії.

І сльози юних дівчат-активісток висохли. Тож будемо чекати нових "приклеювань" та "обливань".

Фото: Twitter