Цього дня в 1793 році гільйотинували останню королеву Франції

Історія багато в чому складається з легенд. Так, наприклад, про останню королеву Франції Марії-Антуанетті існує легенда, що, піднімаючись сходами на ешафот, де її мали стратити, вона вибачилася перед знаменитим катом Шарлем Анрі Сансоном, який стратив раніше її чоловіка короля Людовика XVI, за те, що наступила йому на ногу.

Оскільки чути ці вибачення (якщо вони були) могли лише Марія-Антуанетта та Сансон, їхнє джерело – знамениті мемуари ката. Однак згодом з'ясувалося, що вони були написані Бальзаком, а ще пізніше - якимось журналістом, який за пристойну суму купив права у онука "Великого Сансона".

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Ще одна легенда - що раніше Марія-Антуанетта, побачивши з вікна палацу натовп, що бунтує, запитала придворного про причину. Почувши відповідь "у них немає хліба", вона нібито запитала: "Чому вони не їдять тістечок?" До речі, у першоджерелі йшлося про "бріоші" (солодка булочка з великим вмістом яєць), але для перекладача було простіше назвати щось зрозуміле для не-французів. Насправді, це теж легенда.

Причина цього - "безрозмірність" самого образу Марії-Антуанетти. Недарма про неї було знято майже 90 художніх фільмів, оскільки ця "безрозмірність" дозволяла вигадувати про неї будь-що. Та що там фільми, коли одним з звинувачень Марії-Антуанетти у революційному трибуналі був інцест – нібито вона брала до себе в ліжко свого малолітнього сина. Втім, і до Великої французької революції про неї ходили чутки як про учасницю палацових оргій, де вона сходилася як з чоловіками, так і з жінками. (На початку революції, вбивши принцесу Ламбаль, натовп виставив її голову на піку перед вікнами Марії-Антуанетте - нібито для того, щоб та могла "поцілувати свою лобовницю").

Ким була Марія-Антуанетта насправді сказати сьогодні неможливо. У всякому разі, написані нею нечисленні тексти, які пережили її, говорять про хорошу мову та освіту. Втім, вчителі та вихователі того часу, коли вона була ще юною ерцгерцогинею Австрійською (її видали заміж за французького короля Людовіка XVI у 14 років), говорили, що вона охоче займається лише тим, що її розважає.

Навіть її зовнішність описується по-різному при тому, що після неї залишилася велика кількість написаних за життя портретів - від красуні до дівчини з непропорційними рисами обличчя. У всякому разі малюнок класика французького живопису Жака-Луї Давида (див. заставну ілюстрацію) Марії-Антуанетти, яку везуть у возі на місце страти, ні про яку "минулу красу" не говорить. Але й тут треба сказати, що Давид був затятим революціонером, голосував як член Конвенту за страту Людовіка XVI і, відповідно, жодних симпатій до Марії-Антуанетти відчувати не міг.

Сьогодні для шанувальників Великої французької революції Марія-Антуанетта "Австрійська" є зрадницею, яка в період війни Франції з Австрією намагалася зв'язатися з ворогом. Але для інших французів - вона просто недалека аристократка, дитина свого часу, яка просто через свою наївність не могла брати участь у жодних політичних інтриг.

І ще одне: говорячи про страти часів Великої французької революції, неможливо не згадати про ії знаряддя - гільйотину. І тут також не все так просто. По-перше, всупереч легенді Жозеф Гільйотен, чиїм ім'ям це знаряддя страти було названо, не був його винахідником - він тільки запропонував його використати. По-друге, як це не дивно звучить, тоді гільйотина вважалася гуманною - адже страта на ній тривала фактично секунду, тоді як раніше кат відсікав голову довго і часто невміло. 

Звідси й невдоволення натовпу за перших страт на гільйотині - адже народ приходив подивитися на "видовище". Але "революціонерам" було не до видовищ - в одному лише Парижі в розпал терору страчували в середньому п'ять людей на день. Тож гільйотина працювала практично "на автоматі".

Фото: Wikipedia