В День взяття Бастилії дивимось фільми про Велику французьку революцію

Про Велику французьку революцію, яка не просто перевернула Францію догори дном, а й на два століття, включаючи її терористичну (терор, до речі - слово французьке, la terreur) складову, стала зразком для революцій в інших країнах, написані сотні книг, в тому числі і видатними істориками. Але від цього вона і логіка розвитку її подій не стала зрозумілішою. Більш того, вже кілька років молодими французькими істориками висунута принципово нова теорія - мовляв, Франція перед цією революцією перебувала на економічному підйомі. І, таким чином, пояснити повстання мас, як це робили два століття, їх зубожінням перед обличчям витрат короля Людовика XVI і його дружини, в ході цієї революції страчених, не можна.

Все це як у краплі води відбивається і в Дні взяття Бастилії, яким за кордоном зазвичай називають сьогоднішнє свято. (Для Французів 14-го липня - просто Національне свято, яке в перший раз саме під цією назвою було відзначене в 1790-му році). У цьому «символі самодержавства і гноблення» в цей час містилися сім в'язнів, яких охороняли близько сотні солдатів, в основному інвалідів.

Інша справа, що Бастилія була ще і фортецею, чиї гармати були спрямовані на робітниче передмістя Парижа - хоча, знову ж таки, в день взяття їх відкотили з позицій. В результаті гарнізон капітулював перед повсталими, які не обмежилися перемогою, але вбили сімох солдат гарнізону, включаючи коменданта Бастилії, і розгулювали по вулицях з їх головами, насадженими на піки. У цьому сенсі взяття Бастилії дійсно символізувало жорстокість революції, що почалася, і в ході якої вже досить скоро були страчені майже всі її вожді. У тому числі - ті, які почали терор, але не за це, а тому, що їх просто боялися.

Відразу скажемо, що повністю розібратися в цій темі для звичайної людини практично неможливо - і товсті томи істориків тут заплутають ще більше. А ось мати хоча б приблизне уявлення про ці події, тим більше, що всі вони були масовими і візуально дуже барвистими, можна за допомогою кіно.

Першим на цю тему варто подивитися художній фільм «Французька революція», який був знятий в 1989-му році до 200-річчя цієї події. Чому саме його? Тому що, незважаючи на велику кількість відомих акторів, включаючи Клауса Марію Брандауер, Пітера Устінова і Клаудію Кардинале, це все-таки спроба викласти події об'єктивно, з енциклопедичної точки зору - недарма фільм, що складається з двох частин ( «Роки світла» і «Роки жаху») триває близько 6 годин.

Правда, в результаті будь-яка серйозна стрічка про Велику французьку революцію перетворюється зі стрічки з претензією на документальність в фільм-роздум про природу влади, який показує в числі іншого, що не тільки революціонери, які прийшли до влади, змінюють її, а й вона сама змінює їх.

А для того, щоб відпочити після цього нелегкого у всіх сенсах перегляду, варто подивитися комедію 2016-го року «Прибульці 3: Взяття Бастилії» (в оригіналі - «Прибульці: революція»). Творці знаменитих комедій «Прибульці» і «Прибульці 2: Коридори часу» на цей раз відправляють лицаря Годфруа де Монмерая (Жан Рено) і його слугу злодійкуватого Жаку (Крістіан Клав'є) якраз в дні початку Великої французької революції - і доводять, що навіть про них можна розповідати з гумором. Французи мають на це повне право - в кінці кінців, це їхнє свято.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Фото: France Inter