Цього дня 54 роки тому розпочався легендарний рок-фестиваль "Вудсток-1969"

Історія любить розставляти віхи - мовляв, тоді й тоді відбулася "історична подія". Для історії рок-музики одна з таких віх це, безперечно, рок-фестиваль "Вудсток-1969", що відкрився 54 роки тому, 15 серпня 1969 року, "три дні миру та музики", як сказано в назві тригодинного документального фільму про нього, який вийшов наступного року і навіть отримав "Оскара" як найкращу документальну стрічку.

Але давайте собі уявімо, що ми на машині часу перенесемося цими днями до садиби родини фермерів Ясгурів, на землі яких прийшов фестиваль. Нас би там чекало чимало відкриттів. Наприклад, вважається, що на піку чотирьох днів фестивалю на полі перед сценою було 400-500 тисяч слухачів. Начебто вражаюча цифра. Однак якщо ви побували на концерті Пола Маккартні в Києві, де, за даними Вікіпедії, було 350 тисяч людей, то навряд чи "вудстоцький" натовп вас би вразив.

Втім, можливо, і вразила б, але, так би мовити, навпаки - до ранку понеділка, останнього дня фесту, коли на ньому виступав Джімі Хендрікс, там залишилося, за різними оцінками, всього від 25 до 40 тисяч людей, що сиділи сиротливо в полі серед купа сміття, які залишили ті, хто поїхав, щоб встигнути на роботу або навчання вранці понеділка.

Адже фото виступаючого на Вудстоку-1969 Джімі пізніше стало чи не символом фесту - хоча ніякої сенсації в цьому не було. Більше того - двома роками раніше на рок-фестивалі в Каліфорнійському Монтереї він уже вражав публіку фантастичною якістю гри на гітарі, а потім спалив її просто на сцені.

Чи могли справжні хіпі пропустити такий атракціон заради університетських лекцій чи явки вчасно працювати? Звичайно ж ні. Повним провалом був і виступ не менш знаменитого в ті роки, ніж Хендрікс, гурту Creedance Clearwater Revival, який випустили на сцену близько опівночі, коли більшість слухачів уже спали. Затрималися «криденси» через те, що із тригодинним запізненням почав виступати перед ними ще один знаменитий гурт того часу Grateful Dead – і все через дощ.

Як розповів про це лідер Creedance Clearwater Revival Джон Фогерті: Першою моєю думкою було: ого! — доведеться виступати за групою, якій вдалося приспати півмільйона людей! (Grateful Dead) Що ж, я граю, я кричу, через три пісні вдивляюся в простір за юпітерами — три ряди переплетених тіл: усі сплять. Хоч би як ми намагалися, півмільйона перебували у відключенні. Це нагадувало сцену з Данте: у пекло: півмільйона тіл, що зчепилися, дрихнуть у бруді. А потім настав момент, який залишився в моїй пам'яті на все життя. Десь за чверть милі від нас, з другого боку поля, хлопець цвіркає запальничкою, і я чую вночі: «Не турбуйся, Джоне! Ми з вами!". Залишок шоу я відіграв для цього хлопця».

Перерви через дощ відбувалися тому, що сцену встановили та електричні кабелі протягли непрофесійно. Так, вищезгадані учасники Grateful Dead говорили потім, що їх під час виступу постійно било струмом і тому вони грали жахливо. Те саме відбувалося і з іншими учасниками, тому у виступах постійно доводилося робити довгі перерви, під час яких швабрами сушили сцену, а до публіки випускали музикантів із акустичними інструментами.

Через дощ не лише зірвався весь графік виступів музикантів на фестивалі, а й величезне поле перетворилося на один суцільний масив рідкого бруду. У згадуваному вище фільмі «Вудсток» є кадри того, як кілька десятків людей весело змагаються у скочуванні з грязьової гірки – як діти зі снігу взимку. Проте решту кількох сотень тисяч людей це заняття не спокушало.

Зазначимо, що в історії рок-музики Вудсток-69 люблять представляти як перший зірковий рок-фестиваль. Це не так. Наприклад, на вже згадуваному рок-фестивалі в Монтереї в 1967 році виступили ті ж Джімі Хендрікс, The Who, Grateful Dead, Джаніс Джоплін і Jefferson Airplan, що й у Вудстоку, причому двома роками раніше. На топових рок-фестивалях 1967-1969 років виступали в різних поєднаннях ще до Вудстока практично всі його хедлайнери, а також Led Zeppelin, The Rolling Stones і King Crimson, які не приїхали на цей фест.

Повертаючись до нашої машини часу, зазначимо, що якби ми тоді купили квитки на фест, ціна яких була еквіваленту сьогоднішнім $150, то нам навряд чи сподобалося б, що в перший же день фесту вхід на нього зробили безкоштовним - інакше б натовп із сотень тисяч чоловік, що зібралася за огорожею, її просто знесла б і все розгромила. До речі, на "Вудстоку-1999" саме це й сталося – щоправда, з інших причин.

Що б ми ще зазнали на "Вудстоку-1969"? Крім вже згадуваних дощів спеку, що чергувалася з ними. Швидше за все, голод та спрагу – провали з організацією кейтерингу призвели до того, що на допомогу глядачам прийшли навіть місцеві жителі. Ще - неможливість до ладу вимитися, крім як поблукати до пояса у воді в невеликій, на всі півмільйона людей, ставку. До незручного, але нагального питання про переносні туалети - вони там були, але в якому стані можна дізнатися з фільму.

Тож нам на свою машину часу варто було б заздалегідь завантажити не лише воду та їжу, а й біотуалет. Ну а якщо серйозно, закінчимо короткими фактами про наслідки "Вудстоку-69" для людей, які представили йому свою землю – родини Ясгурів, заможних молочних фермерів у штаті Нью-Йорк. До фестивалю вони поставилися просто як до можливості заробити (в тому дощовому році для їх 650 племінних корів не вистачало трави та сіна) і запросили за оренду своєї землі спочатку $10 тис, а потім, побачивши, які масштаби набуває фестиваль, збільшили суму до $75 тис. .

Але в результаті півмільйона людей, що потоптали поле і його околиці і залишили після себе тонни сміття, привели землю Макса Ясгура, який спочатку з таким пафосом вітав присутніх, на повну непридатність для ведення сільського господарства. Через рік він домігся компенсації ще $50 тис., проте тепер уже до суду на нього подали його сусіди, земля яких також постраждала під час фестивальної навали. У результаті Макс Ясгур цього ж року відмовився надати свою ділянку для нового рок-фесту, продав її і переїхав із сім'єю до штату Флорида, де через два з половиною роки після вудстокського фестивалю помер від серцевого нападу у віці 53 років.

Отже, з якого боку "Вудсток-1969" не згадуй, реальність із легендою ніяк не збігаються.

Заставкове фото: Pinterest