Лідер легендарного рок-гурту Creedence Clearwater Revival Джон Фогерті через 50 років повернув авторські права на свої пісні

Наприкінці 60-х - на початку 70-х років минулого століття у українських фанатів рок-музики популярним було питання, що означає назва цього нового, несхожого на інші, американського рок-гурту, диски, які коштували «на руках» приблизно половину місячної зарплати інженера. Переклади пропонувалися різні, але насправді у поєднанні трьох цих слів Creedence Clearwater Revival чіткого сенсу немає. Зате дуже чітким був голос її лідера та вокаліста Джона Фогерті – чистий вокал без викрутасів. Недарма у 1969-му році CCR, які випустили три чудові альбоми, були визнані найкращим рок-гуртом у світі. Але при цьому всі члени групи залишалися для Джона простими хлопцями, яких він тримав у залізному кулаку. Їхні альбоми, автором музики в яких був майже завжди також він (лише потім Фогерті включив пісні, написані рештою членів гурту, та й то змушував складати їх у наказовому порядку), записувалися швидко і чітко - музичний матеріал для запису був готовий у Джона заздалегідь.

Тим більш образливою для Фогерті була історія зі втратою їм авторських прав на свої пісні, про повернення яких після 50 років судових позовів повідомляє ВВС. Позови ці закінчувались нічим, бо CCR відомі ще й тим, що уклали на початку своєї кар'єри найневигідніший у історії рок-музики договір зі своїм менеджером. Щоправда, жахливий договір був, як з'ясувалося, і The Beatles, але там Брайан Епстайн був просто любителем, якого можна звинуватити лише у непрофесіоналізмі. А ось Сол Зенц був тертим калачем, який заробив на CCR великі гроші. Тож повернув свої авторські права 77-річний Джон у січні цього року в результаті не судової ухвали, а того, що купив контрольний пакет прав на каталог групи у компанії Concord Records, якій ці права належать з 2004 року. (До 2004-го Фогерті навіть не отримував авторських відрахувань за виконання іншими музикантами пісень CCR).

Все це було тим більш прикрим, що CCR залишалися, мабуть, єдиними з рок-зірок, хто не захворів на зоряну хворобу. Саме вони першими з потенційних хедлайнерів погодилися виступити на легендарному рок-фестивалі Вудсток-1969, причому за гонорар лише $10 тис. (Джимі Хендрікс, наприклад, брав за один концерт удвічі більше). Через вкрай погану організацію фестивалі, про яку ми свого часу докладно розповідали , CCR вийшли на сцену після опівночі, коли слухачі вже спали.

Джон Фогерті потім згадував про це так: "Першою моєю думкою було: ого! — доведеться виступати за групою, якій вдалося приспати півмільйона людей! (Grateful Dead – С.С.) Що ж, я граю, я кричу, через три пісні вдивляюся в простір за юпітерами — усі сплять. Хоч би як ми намагалися, півмільйона перебували у відключенні. Це нагадувало сцену у пеклі з Данте: півмільйона сплячих тіл, що зчепилися у бруді. А потім настав момент, який залишився в моїй пам'яті на все життя. Десь за чверть милі від нас, з другого боку поля, хлопець цвіркає запальничкою, і я чую вночі: «Не турбуйся, Джоне! Ми з вами!". Залишок шоу я відіграв для цього хлопця».

Вже з цієї цитати зрозумілий характер лідера CCR, який навіть у зеніті слави міг ставитися до успіху з гумором. Однак при цьому він вимагав від членів групи залізної дисципліни, яка, можливо, і призвела до того, що CCR розпалися.

Спочатку з гурту пішов брат Джона Том, з яким вони після цього не розмовляли до кінця життя (Том помер 1990 року), а потім з ним посварилися Стю Кук і Дуг Кліффорд. Причому посварилися так, що 1993-го року, на концерті на честь введення CCR до зали слави рок-н-ролу, Фогерті навіть не запросив їх на сцену, а грав із Брюсом Спрінгстіном. Але й вони помстилися – у 1995-му році організували рок-гурт, який теж мав назву CCR (змінили лише останнє слово в Creedence Clearwater Revival на Revisited) та здійснили світове турне, виконуючи старі хіти.

Втім, все це в минулому, а сьогодні у Джона Фогерті - свято, на яке він чекав цілих 50 років.

Фото: Pinterest