Суспільної лихоманки поки що немає, але температура зростає - політолог Олександр Кочетков

- Зараз однією з найбільш обговорюваних тем є недавня розмова Володимира Зеленського з ветеранами в селі Золоте, де планується розведення військ. Суспільство розділилося: одні кажуть, що президент поводився по-хамськи, звертаючись до добровольців на «ти», інші, навпаки, вважають, що вони знаходяться там незаконно і з ними взагалі не варто вести ніяких переговорів. Що ви думаєте з цього приводу?

- Для початку потрібно чесно зізнатися: президента Зеленського в суспільстві сприймають дуже полярно. Є люди, які йому дуже симпатизують, а є досить велика кількість людей, які за будь-яких умовах, щоб він не робив, не будуть його сприймати. Від слова - взагалі.

Читайте також: Нардеп розповів про дві головні проблеми Зеленського

Що стосується безпосередньо характеру його розмови. Чесно кажучи, там (в Золотому, - Ред.) ситуація вимагала проявити силу, тому за тональністю все було зроблено вірно. Однак те, що, власне, було сказано - неправильно, непереконливо і недоречно.

Якщо говорити про ситуацію в цілому, то це серйозна біда, оскільки право на насильство, на зброю повинно мати виключно держава. І жодне групування - хоч ти ветеран АТО, Першої/Другої світової чи броунівського руху - не має права щось вимагати від офіційних державних осіб, висувати їм ультиматуми і не виконувати речі, які мають не тільки суспільне, а й міжнародне значення.

Разом з тим, треба відверто говорити: розведення військ не надто продумано. Сьогодні проблема залишається не вирішеною і розмовами з ветеранами в будь-якому тоні її не вирішити. Тут необхідні державні рішення, в тому числі, на законодавчому рівні.

- Згідно з повідомленнями штабу Операції об'єднаних сил (ООС), люди, які знаходяться в Золотому, не є представниками будь-яких силових відомств або Збройних Сил України (ЗСУ), уповноважених перебувати і діяти в районі проведення ООС. «Люди, які спілкувалися з президентом, знаходяться в Золотому зі зброєю нелегально, порушуючи «Закон про ООС», - резюмують в штабі ООС. Якщо відштовхуватися від цієї тези, як має діяти держава в умовах, що склалися?

- Перш за все, треба зрозуміти, що відбувається. Або це керівництво МВС, яке, нібито фінансує «Азов», підвищує таким чином свою значимість, або це робота одного з олігархів, або це представники колишньої влади заважають президенту виконувати міжнародні обіцянки. Вони (ветерани АТО, - Ред.) самі туди не просочилися - це певний організований рух. Тому, необхідно терміново розібратися з тими, хто їх організував і проспонсорував, а далі все швидко вирішиться.

- Чи можна зробити висновок, що для опонентів чинного президента з тим, щоб підняти градус невдоволення в суспільстві, не існує кордонів і «червоних ліній»?

- У всякому разі, поки що ми бачимо, що ці кордони відсутні.

Зараз відбуваються природні процеси: зокрема, падіння рейтингів влади, і, перш за все, президента. Суспільство стикається з тим, наскільки його очікування не збігаються з реальністю. Я думаю, що ми зараз знаходимося на порозі кризи, який обов'язково прийде навесні. Температура в суспільстві зараз підвищена. Це ще не лихоманка, коли 38 градусів і вище, але 37,5 точно вже є. Якщо влада не буде грати на випередження, у неї неминуче виникнуть величезні проблеми.

- Громадська температура - ключовий каталізатор можливих проблем?

- Один з, але не єдиний. Ми зараз спостерігаємо за розшаруванням пропрезидентської мега-фракції. Крім цього, ми бачимо, що уряд викликає, скажімо так - здивування через деяких заяв і рішень. Словом, назріває криза, з якого влада вийде або сильнішою і очищеної, або нас чекає казна-що...

- У ЗМІ з'явилася інформація про те, що з метою фракційної дисципліни на Банковій нібито задумалися про введення імперативного мандата. Чи вдасться таким чином президенту взяти контроль над парламентською збірної «Слуги народу»?

- Не вдастся. Що може об'єднувати таку силу-силенну людей - абсолютно різних за життєвими, політичним та іншими ознаками? Всього-на-всього кілька чинників: ідея або ж страх. Тобто, їх (депутатів від СН - Ред.) потрібно чимось залякувати, а зараз їх залякувати нічим - бізнесу там фактично немає, тому немає за що взятися. Таким чином, на сьогодні немає жодного об'єднавчого чинника, який давав би змогу тримати їх усіх разом. Тобто, розшарування обов'язково буде тривати, тим більше, що представники олігархічних кланів як акули плавають навколо мега-фракції і, звужуючи коло, спокушаючи «слуг» колосальними грошима за окремі голосування. Тобто, проблеми в «Слугу народу» будуть, і яким чином їх локалізувати в Офісі президента, судячи з усього, ще не знають.

- Ви прогнозуєте політкризу навесні. Хто потрапить під роздачу - Верховна Рада або Кабмін?

- Перш за все, буде парламентська криза, яка неминуче спричинить за собою і урядову. Якщо доведеться розпускати парламент, відповідно, потрібно буде і Кабмін переформувати після виборів. Так що криза буде комплексна. Я так думаю, що переживши зиму, бачачи всі ці «чудові» платіжки, люди голосно виявлять саме президенту всі свої претензії і йому в терміновому порядку доведеться шукати винних. Хто це буде? Спочатку Верховна Рада, а потім, відповідно, уряд.

- Ймовірне вимушене «перезавантаження» ВР і КМУ допоможе Зеленському зняти напругу в суспільстві?

- Певною мірою, так, допоможе. Але є ще так звана програма миру президента, яка не сприймається більшою частиною суспільства, а не тільки тими, хто якось пов'язує себе з Порошенком. Ще одна больова точка - це все те, що стосується вартості комунальних тарифів, розпродажі землі і стратегічних підприємств. Поки що особисто я не бачу, що при владі є «рецепти» безболісного вирішення цих проблем.

- Як ви оцінюєте комунікаційну складову в тактичній і стратегічній позиції влади?

- Безумовно, поза всяким сумнівом, це одне з найбільших розчарувань. За великим рахунком, саме за допомогою дуже ефективної комунікації вони виграли виборчу кампанію. І не одну, а дві - президентську і парламентську. Зараз же вони демонструють такий комунікаційний непрофесіоналізм, що це не може не викликати тривоги. Ось навіщо, скажіть, треба було влаштовувати 14-годинний прес-марафон президента, замість того, щоб відповідальні за той чи інший напрямок люди щодня по 10-15 хвилин виходили і предметно пояснювали суспільству про ті чи інші рішення? Влада не хоче (не вірю, що не може) вибудовувати якісну комунікацію з суспільством, що, на мій погляд, є абсолютно неприпустимим. Якщо влада не змінить тактику в питанні комунікації, її проблеми можна буде автоматично помножити на два.

- Багато експертів критикують президента за кадрову політику. Чим політика «Зе» відрізняється від практики його попередників?

- Нічим. В Україні кожен президент робить важливі призначення за принципом особистої відданості. Це перше. Друге. Наші президенти категорично не хочуть призначати на керівні посади людей, які вище них за професійною, освітньому, світоглядному ознакою. Це почалося ще при Кучмі, а Володимир Зеленський зараз повністю відображає цю кадрову «моду». Тобто, він призначає непрофесійних, але своїх. Це - шлях в нікуди.

Ну, припустимо, хоче президент надати якийсь статус Сивохо (минулого тижня призначений радником РНБО, - Ред.), так створіть йому і багатьом іншим друзям якийсь інститут, який буде вивчати експедиції на Марс і не впливатиме на життя суспільства. Адже мова йде про питання війни і миру (!), тому від таких призначень стає, м'яко кажучи, дуже і дуже сумно. Думаю, усвідомлення того, що так не можна будувати кадрову політику, прийде не в одну мить, а поступово. Це накопичується, і Зеленський це чітко побачить за підсумками деяких абсолютно непрофесійних рішень Верховної Ради і Кабміну.

- Чи бачите ви сьогодні реальну, системну опозицію, яка б аргументовано вказувала владі на її помилки, а головне - пропонувала б якісну альтернативу?

- Ну, хто? Порошенко з його то 25%, то 8% прихильників, які в соцмережах говорять «Дякую»? Це не системна опозиція, а спроба реваншу і бажання сховатися від відповідальності за певні дії, вчинені в період правління. Медведчук і його «Опозиційна платформа - за життя» (ОПЗЖ) - це не опозиція, а підтанцьовка країни-агресора.

Парламентська фракція Вакарчука «Голос» також не може претендувати на роль опозиції з багатьох причин. Де цей Вакарчук? Чому його голос не чути? Напевно, слід запитати у Віктора Пінчука (в ЗМІ писали про зв'язки Святослава Вакарчука та олігарха, - Ред).

Поки що, напівопозицією - особливо підкреслюю, саме напівопозицією - виглядає «Батьківщина», яка жорстко не виступає проти президента, але, критикуючи його певні кроки, пропонує свій план дій. Але фактично опозиції в країні немає, і я вважаю, що цю нішу може зайняти активна частина суспільства, якій в цілому не подобається те, що відбувається зараз в державі (з питань миру на Донбасі, проблемам ФОПів і так далі).

- Чи бачите ви зміни по лінії взаємовідносин «влада-оліграхи»?

- Певні зміни є. За попередньої влади був президент, який боровся з олігархами, бо хотів бути єдиним з них. Порошенко хотів бути найвпливовішим і заможним олігархом в Україні. Зараз ситуація змінилася. У нас є Коломойський, який дуже серйозно впливає на бізнес, політику, та взагалі - все в країні. І впливає не тому, що він добре знає Зеленського, а тому що вміє будь-яку ситуацію обіграти в свою користь. Разом з тим, нікуди не подівся ще один дуже потужний олігарх Пінчук, який має інтерес щодо приватизації різних підприємств. Коломойський і Пінчук жорстко конкурують. У першого більший вплив в Офісі президента, у другого - в уряді, а в парламенті сили приблизно рівні. Але дії Коломойського більш яскраві, ефективні і помітні не тільки всередині країни, але і за її межами. А крім Коломойського і Пінчука є олігарх Порошенко зі своїм партнером Ахметовим. Там йдуть свої «ігри».

Однак, називаючи речі своїми іменами, доводиться констатувати: олігархат сьогодні має куди більш значний вплив на стан справ у країні, ніж мав досі. Це дуже нагадує ситуацію, яка була за президентства Ющенка. Хочеться вірити, що нинішня влада врахує уроки недалекого сумного минулого.

Наталія Ромашова

Читайте також: Учасник виборчої кампанії розповів про роботу ботоферм на Зеленського