Суд для агресора: чим і коли закінчиться суд у Гаазі проти Росії

Ще на зорі повномасштабного вторгнення в Україну Кремль клятвено обіцяв, що в жодному разі не чіпатиме цивільних. Проте росіяни ось уже тринадцятий день бомбардують наші міста і села, обстрілюють житлові будинки, дитячі садки, школи, лікарні, пологові будинки, використовуючи для цього ракети «Іскадер» і «Калібр», а також системи залпового вогню «Град» та «Ураган»...

З початку повномасштабного вторгнення жертвами, лише за попередньою інформацією, стали вже понад дві тисячі пересічних українців. Окупанти беруть у заручники мирних людей, щоб потім прикриватися ними як живим щитом, а тих, хто намагається виїхати звідти, де продовжуються активні бойові дії, розстрілюють. Все це – жорстокі злочини проти людяності та їх уже почали розслідувати у Міжнародному кримінальному суді (МКС). Учора ж Міжнародний суд ООН у Гаазі розпочав розгляд у справі про геноцид з боку Росії. Позов подала 26 лютого Україна, вимагаючи від Москви спростувати аргумент про геноцид російськомовного населення України. Саме уявним геноцидом РФ і виправдовує свій напад на нашу країну.

Читайте також: Українців попросили не розголошувати, де і коли вони чують вибухи

Слухання розпочалися з виступу постійного представника українського президента у Криму Антона Кориневича. Постпред Зеленського в окупованому АРК заявив наступне: «Ми сьогодні тут, у цьому будинку, який називається будинок миру, але в мене вдома моя країна зіткнулася з жорстокою агресією та війною. Я перебуваю в цьому залі, який називається «велика зала правосуддя», але в мене вдома мої співгромадяни бачать не справедливість, а російські бомби та ракети, що падають на наші міста. Поки я стою тут, українці зазнають смертельних атак».

Як запобіжний захід Україна просить високий суд зобов'язати Росію: у негайному порядку зупинити так звану «спецоперацію» і не робити жодних кроків для її продовження, а також протягом тижня подати до Міжнародного суду звіт про виконання запобіжних заходів. У перекладі людською мовою це означає, що Київ вимагає від Москви припинення війни тут і зараз. Україна також просить встановити, що жодного злочину «геноциду» не було вчинено офіційним Києвом на територіях Донецької та Луганської областей і що Росія не має права вдаватися до жодних дій проти запобігання та покарання за цей вигаданий «геноцид». Крім цього, Україна вимагає зобов'язати Росію: надати гарантії не повторення незаконних дій, у тому числі незаконного застосування сили та виплатити репарації за збитки, завдані внаслідок військового вторгнення.

За планом, російську сторону мали заслухати в суді вже сьогодні, проте РФ відмовилася від участі у процесі. Про це Міжнародний суд ООН письмово повідомив посол Росії в Нідерландах Олександр Шульгін.

Президент Міжнародного суду ООН Джоан Донохью, наголосивши, що шкодує про це рішення, додала, що відмова Росії не зупиняє слухань. Тобто, кремлівських злочинців можна буде судити навіть за їх відсутності за схемою in absentia (спеціальна процедура кримінального провадження – досудового розслідування та судового розгляду за відсутності обвинуваченого – ред.).

Тут дуже важливо зазначити, що досі Росія брала участь у всіх судових процесах проти неї в Міжнародному суді ООН, у тому числі у справах за позовом Грузії та у справі проти України щодо фінансування тероризму на Донбасі та расової дискримінації в Криму. Тому в даному випадку, обрана Кремлем тактика ігнору – ніщо інше, як демонстрація зневаги Росії до ООН, що, очевидно, стане ще одним кроком на шляху до знищення того, що на сьогодні залишилося від її міжнародного іміджу…

Незважаючи на те, що слухання лише стартували, у юристів немає сумнівів у тому, що, здійснивши збройний напад на Україну, порушуючи Статут ООН, Путін та його оточення вчинили міжнародний злочин агресії, передбачений Римським статутом та міжнародним правом. Власне, цей факт вже сьогодні у світі не підлягає сумніву – 3 березня Генеральна асамблея Організації Об'єднаних Націй із рекордною підтримкою, 141 голосом «за», визнала, що російська агресія грубо порушує статут ООН.

У путінській Росії, замість легких перемог над Україною та на тлі несподіваних та важких західних санкцій, влада намагається підняти величезний пропагандистський тайфун, зазначає у Facebook відомий політолог Віктор Небоженко.

«Скрізь, від вуличної реклами, телевізійних екранів та заставок у російському сегменті інтернету, від одягу до танків, машин та туалетів з'являється одна латинська літера «Зет». Замість німецької свастики путінська Росія, як віспою, покривається латинською літерою Z, що вже офіційно читається подвійно, як «Вперед, на війну із Заходом» та «За Перемогу над Україною». Так непомітно для запеклих патріотів Росії почалася «латинізація» російського букваря і, заразом, швидке освоєння фашистської ідеології та практики. Тепер, незалежно від часу смерті чи життя Путіна, Росія повним ходом іде до свого специфічного російського фашизму 21 століття. При цьому, як завжди трапляється в російській історії, вона швидко і несподівано для себе та всього світу, провалилася у темне, вузьке майбутнє російського фашизму, якому немає місця у наші дні. Навіть Китай та Іран не дозволяють собі стрімкої фашизації свого суспільства, а зупинилися на політичному чи релігійному авторитаризмі. Росія, як завжди у своїй історії, сміливо та безжально експериментує над майбутнім своїх громадян. За ці 20 років лідер Росії Путін зробив усе можливе для формування російського імперського фашизму-націонал-соціалізму 21 століття, в якому багато спільного від «сталінського соціалізму» 20 століття з його репресіями, мілітаризмом, антизахідництвом, бідністю та пропагандою», - наголошує експерт.

«Міжнародне співтовариство тільки розгойдується і намагається зрозуміти, що таке трапилося в путінській Росії, яка буквально за тиждень спалила всі мости із Заходом і примудрилася порушити світовий порядок, – продовжує аналітик. – Світ ще не до кінця усвідомив, що путінська Росія не просто віроломно напала на Україну, вона напала на весь Західний світ і що тепер знадобляться роки для того, щоб зменшити, заморозити та перемогти смертельну небезпеку, яка виходить із путінської Росії. Захід не розуміє, що фашизація Росії – це надовго. Лицемірно шкодуючи і захоплюючись мужністю українців, які обливаючись кров'ю і терплячи величезні поневіряння, борються з російською агресією, Захід не поспішає на допомогу, воліючи почекати та зрозуміти, хто переможе у цій війні. А далі вони, як завжди, знають, що робити з переможцем чи тим, хто програв... Але чим довше західні політики тягнути з наданням масованої військово-політичної допомоги Україні, то довше і важче Заходу доведеться боротися з Росією в майбутньому. Путін не зупиниться – він мріє зруйнувати ситий демократичний Захід, і лише Україна заважає йому досягти цієї мети», - резюмує політексперт.

Потрібно відверто визнати: поки що, на превеликий жаль, цивілізований світ до кінця не розуміє очевидні істини, сформульовані Віктором Небоженком, воліючи послабити Росію руками України. Так, сьогодні щодо РФ запроваджено досить жорсткі економічні санкції, за що, звичайно, велике спасибі. Проте питання про те, чи це порівняно з тими втратами, які зазнає наша країна – риторичне... Одним словом, нерішучість колективного Заходу врешті-решт може призвести до того, що він, намагаючись лавірувати між крапельками, може переграти сам себе. Втім, ще не пізно почати діяти проти Росії рішучіше, причому не лише й не скільки заради України, а й заради самих себе. Чи спрацює інстинкт самозбереження – побачимо найближчим часом.

Повертаючись до судових слухань, що стартували вчора в Гаазі, зазначимо, що позов України має всі шанси на успіх. Найгіршим для нас сценарієм є рішення міжнародної Феміди про те, що вона не має юрисдикції і що заявлені Києвом порушення не охоплюються положеннями конвенції з геноциду. При позитивному ж розкладі ми вже до кінця поточного місяця отримаємо рішення МС ООН з вимогою до Росії негайно припинити війну.

Як правило, всі рішення Міжнародного суду ООН у переважній більшості виконуються державами добровільно, насамперед через повагу до авторитету цього органу. Проте з огляду на те, що для чинної російської влади, як і для дурнів - закони не писані, навряд чи Кремль погодиться виконати рішення Суду добровільно.

Як би там не було, треба розуміти, що Росію не можна змусити виконати рішення Феміди примусово, тому ймовірна відмова РФ підкоритися судовій ухвалі стане, скоріше, лише черговим цвяхом у кришку труни як держави, що повністю зрікся основоположних положень ООН з мирного врегулювання. Іншими словами, це стане додатковим доказом того, що Росія повністю порушує всі принципи світового правопорядку, створеного після Другої світової війни, та сприятиме її міжнародній ізоляції.

З іншого боку, не можна виключати, що Путін, який злетів з котушок, бачачи наростання суспільного нерозуміння його «спецоперації» в Україні всередині РФ, спробує знайти вихід із військового лабіринту, «зберігши обличчя». І в цьому сенсі проміжне рішення Міжнародного суду ООН може стати рятівним колом для Кремля. Звичайно, ймовірність цього сценарію не надто висока. Втім, за будь-яких попередніх розкладів у Гаазі, наша країна залишиться у виграші, а питання репарацій та компенсацій, як заявляє команда українських юристів, які беруть участь у цьому процесі, обов'язково стануть предметом наступних слухань.

Тим часом, ще один міжнародний суд розпочав розслідування військових злочинів Росії в Україні. Це Міжнародний кримінальний суд (МКС), що також розташований у Гаазі. І тут ще цікавіше – цей суд розслідує ймовірні злочини не просто проти держави Росія, а щодо конкретних осіб, зокрема – Путіна. Головний прокурор суду вже розпочав розслідування і зараз триває збір доказів, а їх в України більш ніж достатньо.

Паралельно з позовом до МКС, Київ також веде досить активну гру, пропонуючи створити спеціальний міжнародний ad hoc або гібридний трибунал для розслідування агресії Росії та запрошує інші держави до нього приєднатися. Черговий варіант назви – «Харківський трибунал». У цьому випадку йдеться про створення трибуналу міжнародною коаліцією, який вимагатиме неабиякої світової згуртованості. Втім, враховуючи 141 голос на підтримку Резолюції ООН щодо засудження війни Росії проти України, завдання більш ніж досяжне і, як повідомило джерело Lenta.UA у головному зовнішньополітичному відомстві нашої країни, вітчизняні дипломати, які працюють у всьому світі, рухаються саме по цій колії.

І нехай навіть зрештою кремлівський диктатор та його найближчі соратники будуть засуджені заочно, сам факт юридичного визнання міжнародними злочинцями поставить на них тавро в очах світової спільноти, забезпечивши повну та постійну ізоляцію. Ну, а щодо путінської Росії в цілому, то тут можна сказати одне: яким би буйним не був бик, на банці пишеться тушонка. І саме на цей не надто привабливий продукт наша країна сьогодні досить успішно перетворює збожеволілого агресора, борючись на всіх фронтах — військовому, дипломатичному, інформаційному…

Читайте також: Чому Путін уже сам хотів би закінчити війну