Сьогодні – усесвітній день The Beatles: кияни згадують концерт Пола Маккартні на Майдані

World Beatles Day, що відзначається сьогодні шанувальниками великої групи, припадає на 16 січня з двох причин. По-перше, у цей день у 1957-му році в Ліверпулі відкрився Cavern Club, який незабаром став для зовсім ще юних тоді The Beatles їхньою другою домівкою: вони лише трохи не дотягли до 300 виступів на сцені клубу. 

Правда деякі меломани впевнені в тому, що справжнє хрещення The Beatles відбулося в Гамбурзі, де їм доводилося грати в клубі Kaiserkeller, чергуючись через годину з іншою групою, 12 годин на день. Саме там вони відпрацювали навички своїх майбутніх концертних виступів, навколо яких незабаром виникло фанатське явище під назвою «бітломанія», що вразило світ. 

По-друге, саме 16-го січня 1964-го року четвірка Ліверпуля з піснею I Want To Hold Your Hand уперше очолила хіт-парад, у цьому випадку – американський. У наступні кілька років The Beatles побили у Великобританії, США та багатьох інших країнах усі наявні на той час рекорди в цьому плані. 

Мабуть, найдивовижніше в цих молодих музикантів було те, з якою швидкістю вони перейшли до складних музичних побудов, заклавши на роки вперед фундамент для експериментів інших рок-груп. Недарма їхній авангардний на той час альбом Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band багато років посідає перше місце в авторитетному списку Rolling Stone 500, а сама група очолює аналогічний список серед музикантів. 

Але українські шанувальники The Beatles могли б відзначати цей день не 16-го січня, а 14-го червня, коли в 2008-му році на Майдані Незалежності відбувся концерт Пола Маккартні, який зібрав, за підрахунками організаторів, 350 тисяч осіб. І це, незважаючи на те, що телебачення вело трансляцію з концерту (її подивилися 13,5 млн українців), а за кілька годин до концерту в Києві вибухнула небачена гроза, яка тривала аж до середини виступу сера Пола.

Дивно, але багатогодинна тропічна злива не тільки не прогнала з Майдану жодної людини, але ще більше згуртувала присутніх тут за дві години до початку людей. Таке могло бути тільки на концерті одного з учасників The Beatles, якого українські бітломани чекали понад 40 років, перші тридцять з яких були впевнені, що ніколи не побувають на ньому. 

Автор цих рядків пам'ятає, як стояли поруч з ним уже літні люди під час виступу Маккартні буквально розквітали й молоділи на очах, згадуючи свою юність. Жінки із зовнішністю потертих життям домогосподарок раптом перетворювалися на юних дівчат і клали голову на плече своїх настільки ж потертих лисих супутників, у дивом стали знову юнаками. І це виглядало не смішно, а зворушливо й чудово.

До речі, такі ж чарівні перетворення відбувалися й з тими, хто дивився концерт по телевізору. Як написав тоді в інтернеті один з представників «покоління пепсі»: «Коли мої старі дивилися концерт Маккартні по телевізору, вони раптом стали на покоління молодше». А юна дівчина прокоментувала в інтернеті виступ Маккартні так: «Мені здалося, що під час концерту світ став кращим». Навряд чи вона знала, що майже те ж саме сказав у своїй пісні Imagine інший учасник The Beatles Джон Леннон: «Уяви, що немає ні воєн, ні багатих, ні бідних, що залишилося тільки небо над нашими головами і світ належить усім нам». 

Але все-таки телетрансляція – це одне, а хорове виконання разом з Полом Маккартні і трьома з половиною сотнями тисяч осіб пісні Hey Jude – зовсім інше. Це почуття причетності до чуда не стерлося з пам'яті тих, хто був тоді на Майдані, і досі.

Сергій Семенов, Lenta.UA