Сьогодні - день нарождення нового кіногероя: 15 липня 1988 року на екрани США вийшов бойовик "Міцний горішок"

Почнемо наш кейс із головного, тобто (тавтологія тут навмисна) головного героя. Від ролі поліцейського Джона Макклейна, на яку їх запросив режисер фільму Джон Мактірнан, послідовно відмовилися Арнольд Шварценеггер, Сільвестр Сталлоне, Харрісон Форд, Берт Рейнольдс та Річард Гір. В результаті вона дісталася Брюсу Віллісу, на той час - актору другорядних телесеріалів та ведучому гумористичних передач. Що в ньому для цієї ролі побачив Мактірнан, у режисерському багажі якого на той час був знятий роком раніше чудовий "Хижак" - загадка. Однак щось побачив (про це далі), оскільки сценарій переписали спеціально під Вілліса.

Чи став би фільм кращим, якби Макклейна зіграв хтось із перерахованих вище зірок? Ні. Вілліс (природно, з подачі сценаристів і режисера) привніс у цей образ фарби, незвичні для американських бойовиків - його герой зовсім не хоче бути героєм, вплутується в усі ці історії випадково і мимоволі і відчуває в цей час звичайні, а не "кіношно-супергеройські" почуття. (Як прямо говорять про нього в першому фільмі: "Він там самотній і наляканий"). Але, як це зазвичай буває в масовому мистецтві, незвичайність героя має один істотний недолік - її не можна експлуатувати вічно. І франшиза "Міцний горішок" це наочно показала.

Другий "Міцний горішок" - це, насправді, копія першого. Різниця лише в тому, що у першому фільмі терористи захопили хмарочос, а у другому – аеропорт. Студійні боси, очевидно, це відчули, бо на третій фільм знову запросили Мактірнана, який вичавив із ситуації все, що можливо. По-перше, "понизили" самого Макклейна - він вже не поліцейський у відпустці, як у двох перших фільмах, а коп-алкоголік, який нікому не цікавий - крім ватажка терористів, і то тому, що він - брат антигероя, якого в першому фільмі блискуче зіграв Алан Рікман. І тут, до речі, Мактірнан зробив несподіваний хід, запросивши на цю роль Джеремі Айронса з його зовнішністю та іміджем витонченого інтелектуалу.

Але головне - Мактірнан, розуміючи, що показувати втретє поспіль, як Макклейн рятуватиме світ, просто безглуздо, дав йому в напарники Семюела Джексона, і той, по суті, повторив роль, яку зіграв двома роками раніше в "Еймосі та Ендрю" , де його напарником був Ніколас Кейдж - афроамериканець, який терпіти не може "білих", але змушений співпрацювати з одним з них, тому що інші ще гірші. Постійні суперечки героя Джексона з героєм Вілліса принесли у фільм гумор та різноманітність. (Тут, щоправда, слід зазначити, що пара "білий і чорний" вже з'являлася за чотири роки до цього в іншому фільмі з п'яницею-поліцейським з Віллісом у головній ролі - "Останньому бойскауті").

Ну і, нарешті, якщо простір першого "Міцного горішка" був замкнутий у хмарочосі, а другого - в аеропорту та прилеглій церкві, то дія третього фільму розгортається на вулицях Нью-Йорка. І це - один із найкращих кінопортретів цього міста. Та й сам третій "Міцний горішок" - безумовно найкращий, з погляду майстерності, у франшизі. За великим рахунком, на ньому її й треба було закінчувати – просто тому, що засоби її реанімації вичерпано у третьому фільмі повністю.

Однак як тут було зупинитись, якщо гроші текли рікою. І боси кіностудії вирішили зняти ще й четвертий та п'ятий фільми, які виявилися настільки невдалими, що франшизу, навіть незважаючи на те, що вона продовжувала давати хорошу касу, довелося закрити. І це ще один урок із кейсу "Міцний горішок".

Фото: афіша першого "Міцного горішка" Pinterest