Сигнали по-американськи: про що Байден говорив із Зеленським і нащо США ввели санкції

Через кілька днів після переговорів глав Білого дому та Кремля президент США Джо Байден зателефонував своєму українському колегі Володимиру Зеленському. З огляду на досить тривалу комунікаційну паузу, деякі експерти заговорили про «зраду», мовляв, глобального штибу питання, що стосуються України, Байден і Путін вирішували за її спиною, причому американський президент не став дзвонити до Києва гарячими слідами.

З одного боку, подібні закиди справді мають право на існування з урахуванням того, що ключовим переговорним кейсом лідерів США та РФ була саме Україна. Проте з іншого боку, треба розуміти, що, незважаючи на відданість всіляким демократичним цінностям та оперативність, з якою в нинішньому глобалізованому світі слід приймати рішення, у США, як і раніше, актуальними залишаються бюрократично-процедурні правила. Іншими словами, як випливає з багатьох постів у соцмережах американських експертів, Байден не став дзвонити Зеленському одразу, оскільки попередньо провівши низку бліц-переговорів з європейськими лідерами-учасниками «нормандки», хотів вийти на контакт з Україною з цілком змістовним багажем, а не пустушками-констатаціями.

Читайте також: Байден переконав Зеленського у підтримці нормандського формату

Як би там не було, розмова Зе та Байдена відбулася у четвер увечері. Діалог розпочався із майже годинним запізненням — замість запланованого старту о 19:30 за Києвом, розмова двох президентів відбулася о восьмій з копійками.

«Президент США ознайомив мене зі змістом його переговорів із Володимиром Путіним. Також обговорили можливі формати врегулювання конфлікту на Донеччині. Торкнулися перебігу внутрішніх реформ в Україні», - повідомив згодом через Twitter український гарант.

Швидше за все, лаконічність Зеленського була обумовлена тим, що саме після віртуальної бесіди з Байденом, яка тривала півтори години, він вирушив на урочистості, присвячені 30-річчю українського футболу. До речі, на захід прибув також керівник УЄФА Олександр Чеферін, з яким глава держави зранку у четвер провів зустріч face to face.

Загалом, з огляду на те, що Зе відразу ж після бесіди з Байденом вирушив на спортивну «тусовку» і не встиг розповісти свої постпереговорні враження навіть найближчому оточенню, головним ньюзмейкером на тему став глава президентського Офісу. До речі, багато критиків Зе-влади з цього приводу почали крутитися, мовляв, всюдисущий керівник ОП перебирає на себе повноваження і коментує навіть глобальні теми. До Андрія Єрмака можна і потрібно ставитися по-різному, проте в даному випадку інсинуації недоречні. Чому? Тому що на переговорах Зеленського і Байдена як фігури другого плану брали участь не Держсекретар Блінкен і міністр закордонних справ Кулеба, відповідно, а Єрмак і радник президента США Салліван. Тому цілком логічно, що саме глава ОП і підбивав інформаційний підсумок віртуального рандеву глав двох держав.

Про що розповів Єрмак? За його словами, ключовим питанням переговорів стала безпекова ситуація навколо нашої країни та перспективи активізації мирного врегулювання. «Президент США запевнив президента України у підтримці, підтвердив допомогу у посиленні обороноздатності та готовність запровадити жорсткі санкції проти Росії у разі вторгнення», - наголосив Єрмак, додавши при цьому, що «Байден запевнив, що США нададуть всю необхідну допомогу Україні, щоб та могла дати будь-яку відсіч у час».
Президенти також домовилися, що будь-які рішення щодо України не можуть прийматися без її участі. Цю ж тезу, що важливо важливо, трохи пізніше повторили і в Білому домі.
Як стверджує Андрій Єрмак, Київ отримав чіткий сигнал, що Вашингтон ладен стати активним учасником мирного процесу на південному сході нашої країни. Втім, чи станеться у зв'язку з цим розширення Нормандського формату за рахунок США або йдеться про окрему комунікаційну локацію глава ОП не уточнив. Цілком імовірно, хмари над цим питанням розвіються вже наступного тижня, коли президент Зеленський зустрінеться в Брюсселі з учасниками «нормандки» - президентом Франції Макроном і новообраним канцлером ФРН Шольцем.

Тобто, як буде, та й чи в принципі трансформуватиметься «квартет», стане відомо вже за підсумками переговорів у бельгійській столиці. Тим часом, що називається, не відходячи від каси, Єрмак спростував наявність кулуарних домовленостей Вашингтона та Москви щодо ймовірних гарантій США щодо не вступу України до Північноатлантичного Альянсу: «Байден дуже чітко сказав, що рішення про вступ до НАТО – це лише рішення українського народу, це суверенна незалежна держава, і що це питання навіть не готовий був обговорювати. Це залежить виключно від України та членів НАТО».

Загалом, як стверджує Андрій Єрмак, під час розмови Зеленського з американським колегою, «не йшлося про будь-які компроміси, які шкодять інтересам нашої держави».

Серед інших тем, за словами Єрмака, Зе порушував питання і Nord Stream-2: «Володимир Зеленський наголосив, що українська сторона розглядає проект «Північний потік – 2» виключно через призму гарантій безпеки, а його просування позбавляє Україну важливого чинника стримування російської агресії» .

Загалом, як повідомив глава президентського Офісу, розмова президентів була «дуже теплою і дуже відвертою». Джерело Lenta.UA у президентському Офісі це підтверджує, акцентуючи, що діалог проходив у «дуже довірчій атмосфері»: «І Володимир Зеленський, і Джозеф Байден — дуже емоційні люди і було приємно, що їхні емоції щодо один одного мали виключно позитивний характер. Загалом, це була розмова якщо не давніх друзів, то добрих друзів-точно. Хотів би окремо відзначити, що, незважаючи на солідну вікову різницю, (нинішній лідер США старший за чинного українського гаранта на 36 років – ред.) президенти знаходилися абсолютно на одній інформаційній хвилі та розуміли устремління та очікування один одного буквально з півслова. Після подібних розмов, зазначу, залишається не осад досади, а ефект «таблетки» віри в себе і потужний стимул до дій, без будь-яких загравань чи пасів перед країною-агресором».

«Я вірю, що ви, пане президенте, зробите те, що ніхто до вас ще не робив в Україні. Тому що я маю особливе ставлення до вашої країни, я її дуже люблю, я її дуже поважаю і вірю в її успіх», - процитував Єрмак господаря Білого дому. Проте деякі темні цятки на карті взаємин Києва та Вашингтона вчора все-таки виявилися.

9 грудня, коли у світі відзначається Всесвітній день боротьби з корупційним злом, із США до української столиці прилетів «привіт» із підтекстом. Зокрема, Мінфін Сполучених Штатів повідомив про запровадження санкцій щодо колишнього заступника керівника Адміністрації президента-втікача Януковича Андрія Портнова, а також відстороненого голови Конституційного суду Олександра Тупицького. Обох внесли до списку осіб за так званим актом Магнітського.

Сергій Магнітський, нагадаємо, був керівником відділу податків та аудиту компанії Firestone Duncan, яка надавала юридичні послуги, зокрема Фонду Hermitage Capital Management. У 2008 році його заарештувала російська влада за звинуваченням у корупції. Це сталося невдовзі після того, як юрист розкрив корупційну схему розкрадання бюджетних коштів на загальну суму 5,4 млрд рублів, які потім осіли в кишенях працівників податкових органів та МВС.
Магнітський провів у московському СІЗО «Матроська тиша» майже рік і 2009-го раптово помер. Офіційні органи назвали причиною смерті серцеву недостатність. Проте колеги юриста та правозахисники стверджували, що у в'язниці йому не надавали медичної допомоги, а також жорстоко били, домагаючись потрібних показань. Після цього американський сенатор-демократ Бенджамін Кардін ініціював запровадження персональних санкцій проти причетних до смерті юриста. У грудні 2012 року США ухвалили закон, відомий як «Список Магнітського». Він передбачає санкції проти чиновників, відповідальних за порушення прав людини та засади правосуддя.

У 2016 році закон Магнітського був замінений на новий акт, з більш глобальною дією. Він так і називається – Global Magnitsky Act. Закон дозволяє владі США вживати заходів проти осіб у всьому світі, відповідальних за порушення прав людини. На цій підставі санкції були введені, наприклад, проти голови Чечні Рамзана Кадирова та інших «видатних» діячів сучасності.

Санкції за актом Магнітського передбачають заборону на в'їзд до США у вигляді відмови у наданні візи та блокування всіх фінансових активів особи у банках Сполучених Штатів, включаючи тих, де підсанкційні особи мають 50 або більше відсотків.

У повідомленні Мінфіну США наголошується, що Портнов «завдяки хабарництву налагодив великі зв'язки із судовим та правоохоронним апаратом, вживав заходів щодо контролю за українською судовою системою, впливу на законодавство, прагнув призначити лояльних чиновників на найвищі судові посади».

Щодо Тупицького, то він, як заявив держсекретар США Ентоні Блінкен, був внесений до списку санкцій «за значні корупційні дії, включаючи отримання грошових хабарів під час роботи в судовій владі».

І якщо щодо пана Тупицького питань практично немає, оскільки з цим «зашквареним» у всіх сенсах персонажем у суддівській мантії борються не лише американці, а й Банкова, то у випадку з Портновим існують важливі нюанси. Про них – пізніше.

Санкції, які запровадили США проти відстороненого голови КСУ та екс-заступника Адміністрації Януковича Портнова – це свідчення того, що злочини не мають тимчасових та інших рамок. Про це вчора в нічному ефірі одного з найпопулярніших політичних шоу заявив заступник керівника Офісу президента Андрій Сибіга.

«Думаю, це (санкції – ред.) свідчення того, що деякі злочини та відповідальність за них не мають меж. І рано чи пізно за них настає відповідальність», – наголосив заступник Єрмака.

Так воно так, але є одне «але». Справа в тому, що в пояснювальній записці Держказначейство США написало, що Портнова карають за корумпування судів у середині 2019 року, тобто вже за президента Зеленського. У цьому контексті запровадження санкцій проти одіозного екс-чиновника тимчасове Януковича, путівку у велику політику, якому, до речі, свого часу дала Юлія Тимошенко, слід розглядати, перш за все, як сигнал Банкової про те, що наступним у списку може бути, наприклад, досить каламутний у репутаційному плані та близький до Портнова заступник голови ОП Татаров та інші чинні герої нинішньої політсцени.

«Санкції США проти Портнова та Тупицького – це чіткий сигнал про необхідність боротьби з круговою порукою та корупцією у судовій та правовій системі України, про необхідність кардинальної судової реформи, у тому числі й конституційного правосуддя. Це сигнал ключових постатей у судовій системі України, які таємно опираються судовій реформі. Це сигнал політичним елітам, пов'язаним з олігархією, які хочуть відновлення псевдозаконності, та збереження системи у незмінному вигляді. Санкції проти Тупицького це дуже неприємний сигнал для старих політичних еліт, які руйнували антикорупційну реформу через судові рішення, а тепер те саме мають намір робити і з антиолігархічним законодавством», - наголошує політолог Володимир Фесенко.

У свою чергу, колишній секретар РНБО Олександр Данилюк цілком обґрунтовано констатує, що саме Портнов є автором судсистеми, що діє досі, «яку ми всі ніяк не можемо реформувати». «Ось уже американці непрозоро натякнули, що ця система злочинна. Портнов успішно співпрацював із кількома Адміністраціями президентів України, зокрема з Офісом Зеленського. Але звідки така самовпевненість, що можна приховати правду? Мінфін США бачить усі. "Герої", я вам про це не раз говорив і попереджав. Тепер приймайте», - підсумував екс-секретар Ради нацбезпеки та оборони.

З двох новоспечених фігурантів американського списку санкцій голос подав тільки Портнов. Тупицький «засів на дно». Судячи з його нещодавньої заяви, до 20-х чисел грудня він лікується від невідомої недуги в стаціонарному режимі, чим затягує розгляд у судовому порядку корупційних злочинів, які йому інкримінуються. Портнов же оприлюднив меседж у стилі того, що санкції США – це протидія його громадянській позиції, а також активній громадській та правозахисній діяльності в Україні. Саме на останньому слові слід акцентувати і підбити фінальну межу: Україна в першу чергу повинна була притягувати (адже реально є за що) до економічної, а, можливо, і кримінальної відповідальності пана Портнова, який, одразу після перемоги Зе на президентських виборах, повернувшись із тривалого закордонної втечі, безперешкодно організував тут масштабну тіньову діяльність із розхитування основ державності як такої.

Читайте також: Ключовою темою переговорів Байдена та Зеленського стала безпека України