Схема на 2 мільярди: як екс-голова VAB Банку, який втік до Росії, хоче «віджати» завод під Києвом

Незадовго до війни «Броварський завод пластмас» опинився під атакою. Його вирішив захопити екс-глава VAB Банку Сергій Максимов, який втік з України, який перебував у міжнародному розшуку. Банкір, підозрюваний, за даними ЗМІ, у скоєнні низки фінансових злочинів вирішив використати перевірену схему.

Як відомо, одного-єдиного «правильного» паперу може вистачити, щоб рейдернути ціле підприємство. Це дає можливість аферистам начхати на законодавство, зухвалим чином захоплюючи чужу власність. На жаль, в Україні активно діють «професіонали», які спеціалізуються на таких махінаціях. На цей раз під ударом опинилося підприємство «Броварський завод пластмас». Але про все по порядку.

Читайте також: Стало відомо, хто стоїть за свавіллям у Броварах

Уродженця Смоленська Сергія Максимова можна легко охарактеризувати як «героя свого часу». Займався у 90-ті – медициною, інноваціями, реалізацією інвестиційних проектів у сфері високих технологій в Угорщині. Хоча всі чудово розуміли, що вся ця діяльність мала «темний» бік. В результаті, як писали ЗМІ, через зв'язки у кримінальному світі та близькість до одіозного міжнародного злочинця Семена Могилевича, а також участь у контрабанді зброї Максимов отримав заборону на в'їзд до США. І перейшов на банки, ставши президентом VAB Банк.

І тут не обійшлося без схем: у ЗМІ писали про те, що у 2005—2009 роках, порушуючи банківське законодавство з використанням службового становища, громадянин Росії Максимов вивів з банку понад 1 млрд грн на підконтрольні собі підприємства у вигляді кредитів.

У жовтні 2011 року нові власники VAB Банку ініціювали порушення кримінальної справи проти Сергія Максимова за розкрадання кредитних коштів. 26 грудня 2011 року Сергія Максимова заарештували в Києві. Взимку 2012 року Головне управління розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України завершило розслідування у справі Сергія Максимова. Він звинувачувався у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. Йшлося про виведення з банку десятків мільйонів гривень.

Втім, власники стверджували, що Максимов вивів з VAB Банку близько 255 млн. доларів в офшорні структури, причому під фіктивні рішення суду.

В результаті росіянина хоч і заарештували, але за рішенням суду – випустили під заставу в 5 млн гривень. Вже 2017 року розслідування підозр проти Сергія Максимова було припинено, проте пізніше з'явилася інформація, що на вимогу VAB Банку розслідування справи про заборгованість у розмірі 2 мільярдів гривень розпочато заново. В результаті Максимова, який втік, оголосили в міжнародний розшук.

Але, як повідомляли у ЗМІ, це не заважало йому й надалі займатися каламутними схемами. Зокрема, його зацікавив «Броварський завод пластмас», який перебуває у заставі у VAB Банку, і який закладав сам Максимов для, за неофіційними даними, провертання схем із виведення грошей за рахунок кредитів. Майновий комплекс та гуртожиток ще раніше були передані у заставу банку як забезпечення виконання умов кредитних договорів. З 2016 року і по сьогодні Максимовим робляться неодноразові спроби через суди позбавити банк частини забезпечення кредиту – комплексу заводу.

Проте добре спрацювали правоохоронні органи. На початку листопада минулого року прокуратурі Київської області вдалося в судовому порядку зупинити визнання недійсним іпотечного договору з VAB Банком, що інакше стало б приводом для Максимова взяти контроль над заводом.

Ціна питання, між іншим, становить понад 115 млн. грн.

У 2019 році держава в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка на той час займалася ліквідацією банківської установи, продала пул кредитів, що забезпечується майном «Броварського заводу пластмас» на голландському аукціоні іноземному інвестору з європейським капіталом, який заплатив рекордну на той час суму до бюджету держави.

На цей момент Максимов отримав повний контроль над «Броварським заводом пластмас», переоформивши його на свого ділового партнера і, як повідомляють ЗМІ, громадянську дружину пані Грегорі Ганну Володимирівну. Сама ж Грегорі позиціонує себе як «бізнесвумен», голосно називає себе власником низки девелоперських компаній і веде авторську колонку в одному з інтернет-видань на тему, присвячену, як не парадоксально, проблемам залучення іноземних інвестицій та протидії рейдерству.

Тоді ж Максимов, прикриваючись ім'ям Грегорі, за інформацією неофіційних джерел, здійснив чергову спробу заволодіння майновим комплексом заводу, цього разу скориставшись послугами так званих «чорних реєстраторів». За один день з державного реєстру прав власності на нерухомість за підробленими документами зникли обтяження та записи про іпотеку, «Броварський завод пластмас» був поділений на 16 окремих об'єктів нерухомості, які зрештою після неодноразових маніпуляцій опинилися у власності підконтрольних Грегорі компаній.

Звісно, іноземний інвестор оскаржив дії «чорних реєстраторів» у судах. Втім, цього разу Феміда відвернулася від Максимова, інвестору вдалося відстояти право іпотеки, зібрати воєдино поділене на частини майно "Броварського заводу пластмас".

Зважаючи на те, що Максимов став настільки одіозним персонажем, його спроби претендувати на підприємство навряд чи закінчаться якимись результатами. Позиції ж держави та іноземного інвестора тут виглядають залізобетонними – у них на руках документи, які доводять, що Максимов винен фінустанові 2 мільярди. Спроби банкіра, який втік з України, «віджати» завод лише підтверджують, що він, як і його старі друзі, так і залишилися у 90-х, коли можна було захопити все, що заманеться.

Інша річ, що нинішня ситуація на підприємстві викликає багато запитань. Виявилося, що на тлі всіх цих розкладів охороняти (а фактично – «кришувати») завод стала депутатом Броварської міськради Олена Дудар, яка представляє фракцію «За майбутнє». Досі чи не головна опозиціонерка, яка неодноразово конфліктувала з мером Броварів Ігорем Сапожком, зараз стала пліч-о-пліч з одіозним градоначальником. Зокрема вона запустила цікаву схему. Справа в тому, що влітку минулого року міськрада ухвалила рішення, яким у кілька разів підняла ставки орендної плати за користування землею для місцевих підприємств.

Головним борцем проти прийняття цієї норми став однопартієць пані Дудар Сергій Шапран, власник Броварського алюмінієвого заводу, який активно обурювався у соцмережах. В результаті і Дудар, і Шапран не платять орендну плату. І намовили не платити Броварський пластмасовий завод.

Тут варто враховувати, що подейкують, що Шапран може собі дозволити не платити, оскільки його кум – один із заступників генпрокурора, пов'язаний із Київською областю. Небажанням платити пояснюється і різкий політичний крен Шапрана та Дудар. Адже дружити з мером Сапожком вигідніше: той може просто заплющити очі на ці несплати. Лояльність найбільших промисловців міста для колишнього «регіонала» Сапожка можуть бути набагато вигіднішими.

Читайте також: Керівник Броварів. Історія «борця» з наркотиками