Шахтарів можуть використовувати для розкачки соціально-політичної ситуації в Україні

За звичною українською традицією жереб випав саме на шахтарів, яких завжди використовували політики в своїх брудних іграх.

Про це з посиланням на інформовані джерела повідомляє видання «Капітал» , аналізуючи роль штучно ініційованих шахтарських протестів в соціально-економічній і політичній ситуації, яка склалася в Україні.

Ситуація виникла не на порожньому місці. Політтехнологи ще в середині літа відзначали істотне падіння рейтингу «Слуги народу» за всіма соцопитуваннями. Різні дослідження показували цифри в районі 28-34%. Також зрозуміло було, що представники «зеленої» влади вже не продемонструють того результату, який вдалося видати на президентських (у другому турі Зеленський набрав сенсаційні 73,22%) і парламентських виборах (за «Слугу народу» проголосувало 43,16% виборців у багатомандатному округу).

Хвороблива «проба пера»

В акурат з початком нового політичного сезону в Кривому Розі «вистрілила» акція протесту на Криворізькому залізорудному комбінаті (КЗРК): 3 вересня гірники однієї з шахт не піднялися на поверхню, після чого до протесту приєдналися працівники ще 3 шахт. Як пізніше розповів в інтерв'ю інформагентству «Українські новини» в.о. заступника голови правління ПАТ «Кривбасзалізрудком» Олександр Капука, те що трапилося стало для менеджменту несподіванкою, адже ніхто із співробітників раніше не виявляв своє невдоволення: шахти працювали стабільно, зарплата теж йшла без затримок і навіть ситуація з карантином не вплинула негативно на діяльність підприємства.

Показово, що учасники так званого страйку перший час навіть не могли чітко сформулювати свої вимоги, не кажучи про те, що вони не попередили керівництво про акцію і не спробували вирішити питання відповідно до Закону «Про прядки вирішення колективних трудових спорів», не використовуючи крайні заходи.

«Щоб однозначно говорити про вимоги групи працівників необхідно мати їх у вигляді документа за підписом уповноважених працівниками осіб. У нас в руках такого паперу немає, хоча ми при кожному спілкуванні з кимось із учасників протесту просимо формалізувати їх вимоги. Я навмисне уникаю слів «страйкуючі» і «страйк». Якби це був страйк, відповідно до закону, ми б мали письмові вимоги і осіб, уповноважених для ведення переговорів. У нашому випадку, періодично відбувається, по суті, неформальне спілкування з окремими представниками протестуючих, які заявляють різні вимоги, іноді частково пишуть їх від руки, при цьому не підписуючись. Погодьтеся, в таких умовах складно сказати, чи є вимоги повними і остаточними, на чому вони засновані і чи мають право їх заявили висловлювати думки всіх учасників протесту. Але ми намагаємося вести діалог навіть в таких умовах », - так прокоментував ситуацію «Українським новинам» Олександр Капука.

Нагадаємо, що Гірський Закон прямо забороняє підземні акції протесту з якихось причин.

Багато фактів побічно вказували на те, що є явно хтось, хто «смикає за ниточки» і керує процесом, а сама підземна акція протесту є зрежисована (про що неодноразово писали авторитетні ЗМІ ). У цьому сенсі вже ні для кого не є секретом, що левова частка різного роду мітингів і акцій протесту перед будівлями впливових організацій - це так звані «проплачені мітинги», за участь в яких існує певний тариф. Організаторів таких заходів журналісти, правоохоронці і просто небайдужі громадяни неодноразово «ловили за руку» в момент передачі грошей «протестуючих».

Інша справа - шахтарі. Чомусь прийнято вважати, що шахтарі історично страйкують і протестують виключно на добровільних засадах, а їх протестні дії ніколи ніким не оплачувалися. Але, всупереч такій поширеній думці, в місцевих криворізьких соцмережах і телеграм-каналах є численні свідоцтва того, що протести на КЗРК таки були оплачені.

Зараз же на основі численних доказів листувань в соцмережах виникає наступна найбільш ймовірна картина: якийсь провокатор приїжджає на те чи інше підприємство (в даному випадку - КЗРК), попередньо домовившись з декількома місцевими шахтарями про те, що вони будуть за якусь плату підбурювати інших гірників до страйку.

На кожній більш-менш добре працюючій шахті є свого роду «сітка» або «піраміда»: приїжджиє провокатор, його представник на місці, кілька провокаторів з числа працюючих на цій же шахті гірників, хтось із наземного персоналу, хтось із друзів шахтарів. Всім учасникам вершини цієї «піраміди» щедро платять за їх делікатну працю. А більшості протестувальникам - звичайно ж - ніхто не платив, тут все сходиться з версією про «непідкупність» гірників. Юридичну кваліфікацію цієї схеми (якщо її існування буде доведено), так само як і міру кримінальної відповідальності всіх причетних до неї осіб, ще належить дати в установленому законом порядку.

До речі, однією з версій того, чому все ж інформація про таку систему оплати протестуючих на КЗРК потрапила в соцмережі, називають те, що не всім учасникам «сітки» заплатили обіцяні за їх страйк гроші (або ж заплатили, але не в повній мірі), і кілька незадоволених розбовтали про це в приватних бесідах.

Головним рупором протестуючих на загальнонаціональному рівні став популярний в певних парламентсько-олігархічних колах професійний організатор страйків і акцій протесту (як його називають багато ЗМІ) Михайло Волинець. Поки шахтарі сиділи під землею і міркували, навіщо ж їм це все, він брав активну участь в ефірах новинних телеканалів, давав коментарі, міркував про деталі акції, не забуваючи підмішувати в виступу тези, зручні для його партії і особисто для нього.

Паралельно нардеп переконував, що вимоги протестуючих - обґрунтовані. Правда, якщо уважно подивитися на всі його заяви і ефіри, ви не знайдете в них жодного факту, аналітичних даних, посилання на Закон. Михайло Якович вирішив не «заморочуватися», вдавшись до більш ефективним пустих гасел і неаргументованим звинуваченнями. Як то кажуть, «піпл хаває». При цьому він, як керівник профспілки, не став посередником у цій ситуації, а тримався на відстані, не брав участі в переговорах,  не роз'яснював страйкуючим протиправність зайнятої ними позиції.

Аналізуючи ситуацію на КЗРК, багато експертів відзначили: покладену на профспілки функцію (позначену в Законі про профспілки), Незалежна профспілка гірників України не виконала.

Адже саме профспілки повинні були б організувати людей, не доводячи ситуацію до незаконного блокування підприємства. Профспілки повинні були роз'яснити працівникам їх права і законний порядок дій, допомогти сформулювати і висунути письмові вимоги до керівництва, ініціювати проведення колективних переговорів, підготувати обґрунтовану позицію трудового колективу і, врешті-решт, очолити переговори.

Насправді ж профспілки не тільки не попередили протест на підприємстві, але вони і не очолили його.

Зрозуміло, що шахтарі, сидячи під землею, поступово починали і самі усвідомлювати, в яку історію їх намагаються втягнути. І по одному почали підніматися на поверхню. В результаті 15 жовтня (знову ж таки: за лічені дні до місцевих виборів) на поверхню піднялися 18 останніх учасників акції.

«Деякі профспілкові діячі спокійно і навіть з деяким азартом дивляться на те, як його члени профспілки, здебільшого через незнання, порушують закон і одночасно наражають себе на небезпеку. А адже професійні дії профспілкових лідерів могли б запобігти такому сценарію », - зазначив Олександр Капука в інтерв'ю« Українським новинам ».

При цьому підприємство зазнало колосальних збитків, бюджети країни і регіону теж постраждали, а шахтарі добилися тільки підвищення зарплат, яке і так з самого початку пропонували менеджери підприємства.

Після раптового завершення акції на КЗРК (шахтарі, які зрозуміли, що їх використовують як гарматне м'ясо, вийшли на поверхню раніше домовленого) Михайло Волинець на своїй сторінці в Facebook цинічно написав: «Головна новина останніх діб для нас, хто 43 дня жив подіями на Криворізькому залізорудному комбінаті: проведення переговорів, досягнення консенсусу і головне - припинення та повернення гірників «Жовтневої» в сім'ї ».

Виходить, що профспілковий лідер начебто й ні при чому, але все ж «жив» протестом ... правда, робив він це в теплих і комфортних студіях центральних телеканалів, кілька разів приїхавши до Кривого Рогу для того, щоб сфотографуватися з протестуючими.

Качати будуть і далі

Є ряд деталей, які опосередковано вказують на те, що акція протесту на КЗРК (незаконна, на думку багатьох експертів) була організована на швидку руку, незграбно, абсолютно без розуміння короткострокових і довгострокових наслідків, а справжні дивіденди від акції отримали тільки деякі політики. Зате цей страйк дав чітке розуміння, що в найближчому майбутньому зацікавленим особам не важко розгойдати ситуацію не просто в якомусь колективі, а й у всій країні.

При цьому результати місцевих виборів остаточно підтвердили, що «Слуги народу» піднялися на хвилі нічим не підкріпленого сплеску популізму і невдоволення попередньою владою. За попередніми результатами обробки бюлетенів, партія Володимира Зеленського повністю програла вибори в обласних центрах (і в його рідному Кривому Розі, де за дивним збігом знаходиться КЗРК), а її кандидати навіть не змогли вийти до другого туру (виняток - Ужгород, самі «слуги» кажуть ще про Полтаву і Житомирі). У міських радах обласних центрів президентська партія також не зможе бути домінуючою силою. А найсерйозніший удар був нанесений в Києві, де СН набрала менше 10% голосів.

Так що деякі експерти вже прогнозують непросту зиму з протестами, акціями, страйками та пікетуванням урядових будівель. Все буде робитися для того, щоб остаточно звести до нуля рейтинг президентської партії, домогтися розпуску парламенту і вже навесні наступного року провести дострокові вибори в Раду.

Влада ж, ймовірно, сама того не розуміючи, дає масу приводів для критики і невдоволення народу. Якщо подивитися пости Михайла Волинця в Facebook навіть за останні кілька днів, можна приблизно зрозуміти, що головний акцент (принаймні в ВО «Батьківщина») вже робиться на непрофесійні дії чиновників у найбільш болючих питаннях.

Провокатори досить професійно нагнітають ситуацію, місцями майстерно гіперболізуючи негатив. Наприклад, 17 жовтня профспілковий лідер Волинець заявив, що «безглуздість НКРЕКУ привела до дефолту енергетичної галузі України». Хоча всі розсудливі люди бачать, що ніякого дефолту немає. 22 жовтня він звернув увагу на те, що «за 9 місяців промвиробництво знизилося на 7%», 26 жовтня занепокоївся тим, що в країні дефіцит лікарів через пандемію COVID-19, а 27 жовтня його обурило перерозподіл Кабміном 61,5 млн грн для онкохворих на ремонт доріг на Львівщині.

Не потрібно бути оракулом, щоб розуміти: протестні настрої в суспільстві наростають, але все ж безпринципні політики нагнітають ситуацію і спробують використати її в своїх цілях.

Протест уже близько

Ситуація з початком, розвитком і закінченням протесту на КЗРК показала: не можна виключати того факту, що в Україні розкрутка сценарію з повалення нинішньої влади почнеться саме з шахтарів. Вони завжди були активними, вони завжди вимагали, і їх завжди використовували політики вищого ешелону в своїх цілях.

І в даному випадку досвід «професійних страйкарів» з їх умінням моментально створювати «сітки» і «піраміди» для швидкого розгортання протестів, страйків і блокування роботи ефективно працюючих підприємств.

Багато вже забули про червневих шахтарських протестах під Офісом Президента України, які можна сміливо вважати відпрацюванням плану тиску на владу.

Знову ж, організатором акцій став Незалежна профспілка гірників, а Волинець особисто брав в них участь і переміщався короткими перебіжками по урядового кварталу, ексгібіціоніруя при першій-ліпшій можливості корочку народного мандатор.

І хоча Михайло Якович назвав акцію безстроковою, тривало це дивне у всіх відносинах подія відносно недовго, але при цьому наочно показало, на кого насправді працює конкретний профспілка і його лідер.

Офіс Президента пікетували представники ряду державних шахт, в частині контролю над якими зійшлися інтереси відразу кількох великих бізнесменів.

Протестуючі вимагали погашення заборгованості з виплати зарплат, погашення боргів державних енергетичних компаній Центренерго, Госуглепостав і Калуської ТЕЦ за вугілля, заборони імпорту російських і білоруських електрики і вугілля, а також звільнення глави енергетичного комітету Верховної Ради нардепа Андрія Геруса.

Загалом, шахтарі державних шахт деякий час погостювали в Києві, оглянули пам'ятки, сфотографувалися з протестними плакатами для ЗМІ і поїхали додому.

Тим часом Волинець разом з кількома десятками привезених їм гірників і далі всіма силами намагався привертати увагу журналістів до акції під час відпусток на тлі погіршення карантинних настроїв. Але бізнес на протестах йшов не дуже (Київ все-таки пікетами не здивуєш, тим більше в карантин), і в кінці кінців акцію згорнули.

Втім, в Кабінеті Міністрів теж сидять освічені люди, які розуміють всю складність нинішнього положення і можливу підготовку «гойдалок» з шахтарями. Саме цим можна пояснити той факт, що в середу, 28 жовтня, уряд України терміново виділив 1,4 млрд грн для виплати зарплати працівникам державних вугільних шахт, причому гроші взяли з іншої бюджетної програми «Реструктуризація вугільної галузі».

Виділення такого ласого шматка навряд чи залишиться непоміченим іншими підприємствами галузі, які теж зажадають або грошей, або преференцій. Червневий протестний фінт запросто може повторений.

Якщо хоча б частину численної армії гірників приїде до Києва і буде правильно організована будь-якими «підгодованими» лідерами, з цією силою доведеться рахуватися. За шахтарями традиційно підуть і представники інших професій. Уже зараз невдоволення висловлюють лікарі, вчителі, малий бізнес. Пенсіонери теж на взводі через постійне підвищення комунальних тарифів, а тут ще й «Нафтогаз» оголосив, що з 1 листопада піднімає ціну на природний газ для побутових споживачів на 34,7%. Природно, що після цього ціни на багато товарів і послуги полізуть вгору, і народ це терпіти не стане. Інфернальні композицію органічно доповнює вчорашнє рішення Конституційного Суду , яке фактично ставить хрест на безвізе для України. Загалом, зацікавленим політикам варто тільки піднести сірник, щоб розгорілося велике полум'я невдоволення.

Проте, якщо ситуація буде розвиватися саме за таким сценарієм, то зміна влади навряд чи поліпшить економіку України або посилить держава. Але деякі люди все ж отримають свої бонуси: хтось сяде в заповітне крісло в Кабміні (для прямого шефа Волинця Юлії Тимошенко це може бути останнім шансом отримати втрачену колись влада), хтось під шумок інкорпорує підприємства конкурентів або купить за безцінь державні.

Вигода для бенефіціарів таких професійних організаторів страйків, як Михайло Волинець, очевидна: в разі дострокових виборів у них є шанси провести в парламент своїх людей (в минулому році ставка на «Опозиційний блок» не спрацювала) і прибрати з влади незручних персон, які заважають вести бізнес. Про вміння Юлії Володимирівни знаходити спільну мову з усіма великими бізнесменами ходять без перебільшення легенди, так що вона не буде проти, якщо нардеп її фракції в черговий раз поведе за собою шахтарські маси в інтересах будь-яких нових (або забутих старих) партнерів.

Сумно тільки, що бажання простого народу жити краще обернеться його особистим зубожінням і стане черговим цвяхом, забитим у труну вітчизняної економіки.

Злочин і кара

Зараз - за підсумками протестів на КЗРК - Михайло Волинець досить суперечливо коментує цю організовану їм акцію.

З одного боку, він рапортує про досягнення шахтарями поставленої мети. З іншого - продовжує критикувати дії адміністрації. Чи є логіка в висловлюваннях профспілкового лідера?

Якщо протест закінчився досягненням мети, то і протестуючі, і підтримує їх Незалежна профспілка гірників України, по ідеї, повинні бути задоволені результатом. На ділі ж Михайло Волинець та окремі підбурювані їм працівники шахт, продовжують стверджувати, що зарплата низька, умови не відповідають законодавству, адміністрація вороже налаштована, і навіть загрожують відновленням підземного протесту.

Вся справа в тому, що весь персонал КЗРК (за винятком окремих зацікавлених Михайлом Волинцем осіб) вже розібрався в суті події і зрозумів, що досягнутий результат по підвищенню оплати цілком прийнятний на тлі існуючих на інших підприємствах галузі зарплат. І головне - досягнуто він був задовго до того, як працівники вийшли з-під землі. Підвищення зарплати стало результатом переговорів з адміністрацією, які цілком могли б бути розпочаті на законних підставах, не вдаючись до наражати на небезпеку протесту під землею. Так що логічних підстав сидіти в шахті і порушувати законодавство для шахтарів КЗРК (якщо тільки їм не платили за протест і вони не були частиною згаданої «сітки») взагалі-то не було.

Ті з шахтарів, хто вирішив поспілкуватися з адміністрацією КЗРК безпосередньо, а не через що не мають відношення до підприємства приїжджих «посередників», підтвердили: в керівництві комбінату працюють цілком контактні люди, готові говорити на базі раціональних аргументів. І існує цілком законний спосіб викласти адміністрації ці аргументи, не вдаючись не те що до незаконного протесту у виробленні, а й навіть до законної страйку як такої. Це і турбує тих, хто весь цей час підштовхував людей до порушення законодавства і нанесення шкоди собі самим безцільним сидінням в шахті.

Рано чи пізно за незаконні дії, наклеп і дискредитацію підприємства доведеться відповідати. А щоб переконається, що дії незаконні, не потрібно бути юристом. Досить просто прочитати профільні закони.

Будь-яким державним органом, який вивчить ситуацію, буде зафіксовано очевидне порушення ст. 42 Гірничого закону України, яка забороняє проводити страйки в підземних виробках, а також порушення протестуючими встановленої законодавством України процедури започаткування та проведення страйку. Про це ж, до речі, говорить і міжнародне законодавство, до якого так любить апелювати український профспілковий лідер, не наводячи при цьому жодної його статті на підтвердження своїх доводів.

Фото: з відкритих джерел