Російський флот на ешафот: що відбувається біля кримських берегів

У ніч проти четверга, 14 вересня, поблизу Євпаторії пролунали вибухи, після яких стало відомо про знищення російського комплексу ППО «Тріумф» вартістю $1,2 мільярда. Спочатку безпілотники СБУ вразили «очі» комплексу – радари та антени. А після виведення з ладу радіолокаційних станцій підрозділи ВМС двома крилатими ракетами «Нептун» вдарили по пускових комплексах «Тріумфу», – повідомили у «конторі». «Є за що особливо відзначити Службу безпеки України – весь склад СБУ та наші Військово-Морські сили. Дякую вам за цей тріумф: знищено систему ППО окупантів на землі нашого Криму. Дуже вагомо, молодці! - зазначив серед іншого у своєму відеозверненні президент Володимир Зеленський.

У російському Міноборони про влучення не повідомляли, зазначили лише, що збили над півостровом 11 дронів. Крім того, МО РФ заявило про спробу атаки на патрульний корабель Чорноморського флоту Росії "Сергій Котов" в акваторії Чорного моря. Незалежного підтвердження цих даних, втім, наразі немає.

Читайте також: СБУ підбила російський ракетний корабель у Криму

Зазначимо, що це вже другий поспіль ракетний удар по тимчасово захопленому рашистами Криму. Днями мав місце приліт морським заводом імені Орджонікідзе в Севастополі, де був вражений великий десантний корабель «Мінськ» та дизель-електричний підводний човен «Ростов-на-Дону». Обидва судна перебували на ремонті у сухому доці.

"Ростов-на-Дону" призначений для боротьби з підводними човнами і кораблями противника, а також для проведення патрулювання та розвідки в тилу ворога. Човен був спущений на воду та прийнятий на озброєння у 2014 році. Входить до складу Чорноморського флоту РФ. Місце його постійного базування - Новоросійськ. Швидкість «пораненого» підводного човна досягає 20 вузлів (близько 37 км/год). Екіпаж - 52 особи. Ну, і мабуть, найважливіший штрих до портрета цього об'єкта полягає в тому, що він може (точніше, міг) нести на борту чотири ракети Калібр, 18 торпед і 24 міни. Що ж до десантного корабля «Мінськ», то він був збудований у Польщі в далекому вже 1984-му. Корабель, що носить ім'я столиці Білорусі, міг йти морем на швидкості в 18 вузлів (33,3 км/год). Екіпаж складає 87 осіб. Судно брало на борт до 500 тонн техніки та вантажів, а також 225 десантників.

«Поки що можна констатувати, що росіянам дуже щастить, але так буде не завжди, оскільки кожен вихід у море за такої постійної дронової небезпеки перетворюється на лотерею. Ну ось завтра вирішить командування українських дронів топити всі допоміжні судна та як рятуватися? Так чи інакше, але якісь буксири чи танкери атаку не відіб'ють. Або якщо українські дрони перейдуть на полювання на малі кораблі та катери (поки що ми полюємо на велику здобич) - там теж фізично не буде чим відбитися. Тому будь-який «Котів» (один із російських патрульних кораблів - ред.) виходить у море як на останній бій. І це знають усі, бо сьогодні відбилися від дрона, а завтра таки прилетить. Можна взагалі припустити, що конструкція дрона теж може зазнати змін. А що, якщо встановити на дрон якийсь вундервафельний джавелін (знаю-знаю, технічна конспірологія, але...), який із тих самих сотень метрів, на які росіяни підпускають дрон, влупить в рубку росіян? Що тоді? І це ми ще не пірнали під воду. Це ще десяток дронів не йшло у координовану атаку проти малого ракетного корабля тощо», - зазначає військовий аналітик Антон Павлюшко.

«Зараз ціна питання полягає в тому, хто контролюватиме Чорне море після війни. І все це добре розуміють. Десь у російському адміралтействі аналізують останні атаки та наварюють додаткові кулеметні точки на бортах. Десь в українських мілітарних гаражах аналізують кожну атаку та думають, як зробити так, щоб росіянам перестало везти. І втоплений дронами «росіянин» на рейді Севастополя – це питання часу. Це розуміють усі», - підсумовує експерт.

Водночас один із колишніх керівників вітчизняного Міноборони у розмові з Lenta.UA зазначає наступне: «Не можна стверджувати, що пошкодження кількох суден окупантів якось серйозно позначиться на боєздатності російського військового флоту. Водночас сам факт такого масованого обстрілу крилатими ракетами Севастополя говорить про те, що Україні нині вдаються такі масштабні удари. І коли ми отримаємо від союзників ракети ATACMS, здатні вражати цілі на відстані до 300 кілометрів, обстріли тимчасово окупованого Криму та Севастополя, мабуть, почнуть проводитися регулярно, і країні-агресорові доведеться прибирати кораблі з цього регіону. До того ж треба розуміти, що крім суто військового ефекту це має і психологічний ефект, який українцям дарує впевненість у своїх силах, тоді як серед населення РФ зростають поразницькі настрої через фактичну імпотентність військового керівництва, нездатного відбити удари по АРК».

Слід зазначити, що полюванням на плавзасоби рашистів робота наших спецслужб не обмежується. Буквально днями Головне управління розвідки Міністерства оборони (ГУР МОУ) повідомило, що чорноморські газодобувні платформи, відоміші в народі як «вишки Бойка», повернулися під український контроль. Росіяни, нагадаємо, окупували їх дев'ять років тому. З початку повномасштабного вторгнення ворог використовував їх у військових цілях – як вертолітні майданчики, склади з боєприпасами та паливом для гелікоптерів. Крім того, розвідувальне обладнання, встановлене на «вежах Бойка», дозволяло РФ відстежувати ситуацію у північно-західній акваторії Чорного моря та фактично сприяло блокаді українських портів. Обмежувати судноплавство в цьому районі Росія розпочала ще в лютому 2022-го, а з липня поточного року після завершення дії зернової угоди лише посилила та активізувала ці заходи.

«Для України операція щодо повернення бурових платформ у Чорному морі мала стратегічне значення. Як наслідок, сьогодні Росія втратила можливість використати «вишки Бойка» у військових цілях. Позбавлена розвідувального обладнання на цих вежах, Росія позбавляється і повноцінної можливості контролювати акваторію Чорного моря. Це робить Україну на багато кроків ближчими до повернення Криму», - зазначають у відомстві Буданова.

Нагадаємо, що ще до російської анексії Криму у 2014 році Україна мала у Чорному морі чотири бурові установки для видобутку природного газу та газового конденсату. Дві з них – це самопідйомні бурові установки (СПБУ) «Сиваш» та «Таврида», збудовані ще за радянських часів. Ще дві – це відносно нові, побудовані у 2010 та 2012 роках у Сінгапурі стаціонарні платформи під назвою «Петро Годованець» та «Незалежність». Видобувати газ на українському шельфі Чорного моря вони розпочали влітку 2012 та взимку 2013 року. Вони отримали назву «вишки Бойка», оскільки офіційний Київ придбав їх по $400 млн за штуку в той час, як Міністерство енергетики очолював екс-регіонал і нардеп Юрій Бойко, який,  до речі, до Ради нинішнього скликання потрапив за списками заборононеної ОПЗЖ. Правоохоронні органи розслідували корупцію під час цих закупівель, судові вироки тоді отримали колишні керівники «Чорноморнафтогазу». Однак коли «зелені чоловічки» навесні 2014-го захопили Крим, ми втратили контроль над цими вишками, хоча бурові платформи стояли ближче до узбережжя материкової України (70-150 км до Одеси), ніж до окупованого півострова.

З втратою Росією вкрадених нею так званих «вишок Бойка» окупанти втратили постійний розвідувальний контроль над акваторією Чорного моря, констатував недавно в ефірі телемарафону військовий експерт Михайло Жирохов. «Сил Чорноморського флоту РФ достатньо для того, щоб вражати цивільну інфраструктуру на території України, але недостатньо для того, щоб постійно контролювати акваторію. Тому зараз росіяни в незрозумілому становищі і вдаються до різних незрозумілих дій. Однією з таких дій є завдання ударів по острову Зміїний, де, до речі, немає постійного гарнізону наших військових, тому з військової точки зору бомбардувати його не має жодного сенсу», - резюмував Михайло Жирохов.

У свою чергу капітан першого рангу в запасі та екс-заступник начальника штабу ВМС ЗСУ Андрій Риженко робить наступний акцент: «Україна разом із «вежами Бойка» повернула свою власність і це вкрай важливо з погляду підтримки суверенітету країни. Однак повернення повного контролю над цією акваторією, а ми говоримо про 25 тисяч квадратних кілометрів, відбудеться тоді, коли ми зможемо повноцінно панувати у повітрі. Поки що бурові вишки будуть у так званій сірій зоні, оскільки жодна зі сторін не ризикне розмістити там своїх військових на постійній основі. Тримати там постійно якісь сили недоцільно, тому що Росія має домінує у повітрі і засобами ураження може завдати удару вишкам. Не виключаю, що росіяни намагатимуться знищити платформи ракетними ударами. Чи може Україна їх захистити? Малоймовірно. По-перше, самі платформи не дуже великі за розміром – близько 70 метрів завдовжки та завширшки, а значить, мало підходять для розміщення на них установок ЗРК. По-друге, Україна не має таких кораблів, які могли б перемістити і встановити ці системи на бурові платформи. І найголовніше – система ППО на стаціонарній платформі посеред відкритого моря буде дуже легкою та зручною мішенню для супротивника. Теоретично її (систему ППО – ред.) можна було б поставити на вертолітному майданчику на буровій платформі, але я не думаю, що в цьому є сенс. Що вона охоронятиме там? За фактом – лише сама себе. Оптимальний вихід із ситуації - короткостроково висаджувати на вежах для виконання спецоперацій десант, озброєний переносними зенітно-ракетними комплексами (ПЗРК)».

Читайте також: Армія РФ скинула авіабомбу на Нову Каховку