Росіяни втратили ініціативу не лише на війні, а й у інформаційному просторі – політтехнолог Сергій Гайдай

Не бажаючи виглядати в очах власного населення повними лузерами, влада країни-агресорки намагається крутити надважливою для себе комунікаційною темою з офіційним Києвом, як циган сонцем. Остаточно усвідомивши, що ніхто з ними не збирається сідати за стіл перемовин, представники де-юре визнаного терористичним правлячого режиму РФ усіляко намагаються зберегти те, що у нормальних людей називається обличчям. Так, екс-президент Росії, а нині – чинний заступник голови тамтешнього Радбезу Дмитро Медведєв напередодні заявив, що «завдяки відмові Зеленського від переговорів Росія без зайвих питань доробить всю роботу до кінця, не розмінюючись на непотрібні компроміси».

Перед ним платівку про «безперспективність» перемовин з Україною увімкнув і путінський спікер Пєсков. Сам же багаторічний господар Кремля тему контактів з країною, на яку абсолютно безпідставно напав, задовольняючи свої неадекватні часу та здоровому глузду імперські амбіції, не коментує. Натомість «вічний» лідер РФ при кожній можливості грає ядерними м’язами, намагаючись таким чином спонукати цивілізований світ загалом і Україну, зокрема, до діалогу. Як відомо, позиція української влади полягає у тому, що будь-які перемовини з Москвою можливі лише за умови, якщо росіяни виведуть свої війська на кордони 1991 року, тоді як Кремль це наразі вважає неприйнятним.

Читайте також: У РНБО розповіли, як Україна відповість на ракетний терор РФ

Під впливом яких факторів остаточно збанкрутілий в репутаційному сенсі путінський режим може піти на суттєві поступки, уникаючи звичних маніпуляцій і чи потрібно це саме сьогодні Україні, яка, сплачуючи надвисоку ціну, фактично виступає у якості загальноєвропейського щита? Ці та інші актуальні питання Lenta.UA адресувала відомому політтехнологу Сергію Гайдаю.

- Як ви гадаєте, чи мають підстави певні гіпотези, які останнім часом все частіше лунають, передусім в українському сегменті соцмереж стосовно переорієнтації топових кремлівських пропагандистів на поразку РФ у війні?

-  Я би так не сказав. Російська пропаганда не має жодних моральних меж і сьогодні вони можуть чорне називати білим, а завтра — з точністю до навпаки. Річ у тім, що переважна більшість російських пропагандистів чудово знає, що більшість людей не володіє апаратом мислення і те, що повторюється постійно по єдиному каналу інформації, буде неодмінно сприйнято, навіть попри алогічність і не доведеність конкретними фактологічними даними. Але під час війни з ними (російськими пропагандистами — ред.) сталася прикра неприємність – їм так чи інакше потрібно було демонструвати той новинний фактаж, який безпосередньо війна поставляла. А новини такі, що постійно ламають логіку їхнього ілюзорного світу, а відтак — їх необхідно якось пояснювати, розтлумачувати аудиторії. Тому власне вони й живуть у парадигмі систематичної зміни риторики. На початках, давайте пригадаємо, вони неначе папуги повторювали тезу про взяття Києва за три дні, пізніше — про нацистів біля українського владного керма і необхідність домовлятися не з політиками, а з військовими ВСУ. Минув певний час і стало очевидно, що мова насправді йде про війну, а не про якусь там «спецоперацію».  Це все якось потрібно пояснювати, хоча в тій чи іншій мірі процес в будь-якому разі буде некерованим, оскільки все частіше на поверхню випливають факти, які свідчать про їхні систематичні поразки. Звідси і певна зміна риторики пропагандистів, хоча самі вони ніяким чином не хочуть цієї поразки, але змушені пояснювати навіть неприємні для них новини з фронту.

- А скандальновідома репліка Скабєєвої про те, що навіть двірники, що прибирають навколо Кремля будуть за все відповідати у Гаазі — це що, імпровізована істерія?

- Так, це можна назвати істерикою, але таким ось чином вони реагують на нашу та й загальносвітову риторику, де мова наразі йде про репарації, необхідність створення міжнародного трибуналу, тощо. Але тут, як у будь-якій грі, важливо, хто робить перший хід, щоб планувати, наступний, наступний, наступний. А вони якраз втратили ініціативу не лише на війні, а й у інформаційному просторі, хоча раніше вкидали свої наративи завчасно не лише для російського споживача, а й для українського та європейського суспільства.

- Чому вони втратили саме інформаційну ініціативу, адже глобальні медіа-можливості РФ набагато ширші, на жаль, за українські?

-  Тому що, знову-таки факти — це річ вперта, а всі факти грають проти них і реальне життя розбиває будь-яку віртуальну конструкцію.

- Поряд з тим доволі розповсюдженою є теза про абсолютну зомбованість російського населення. Виходить так, що вони вперто не бажають дивитися прямо в очі реаліям, надаючи перевагу рожевим окулярам?

- Річ у тім, що в основної маси людей, незалежно, до речі, від того, в якій країні вони проживають, відсутній апарат мислення. Запуск цього апарату — дуже важка справа, яка потребує часу, зусиль і бажання. Більшість людей, причому на усіх рівнях, замість цієї клопіткої роботи зі своїм апаратом мислення хочуть, щоб їм усе розклали по поличкам, розжували і поклали до рота. І якщо в якійсь країні створюється фактично єдиний інформаційний канал, то більшість мас вірить тому, що звідти розповідають, навіть, якщо вранці говорять одне, а надвечір — діаметрально протилежне. А в Росії (хоча таких країн насправді чимало) є авторитарна влада, яка узурпувала всі канали інформації. До речі, подивіться, а що північні корейці чимось генетично відрізняються від південних? Ні. Але для них створили інший інформаційний прошарок. Тому, повірте мені, якщо б в Україні діяв би режим на кшталт путінського, який прибрав би усю інформаційну конкуренцію, сприйняття реальності було б таке саме, як і в росіян. І давайте називати речі своїми іменами — радянські українці були такими самими, як радянські росіяни, казахи та інші. Тобто, лише невеликий відсоток людей готовий шукати об’єктивну інформацію, аналізувати її, навіть в умовах, коли можливості задля цього максимально обмежені. Тому неправильно казати, що виключно росіяни якісь не такі. Це  все — проблема влади і людської природи. Якщо вас закрити в інформаційний кокон і щодня повторювати якусь історію, ви сприйматимете її, як дійсно реальну картину.

- Оприлюднені нещодавно соціологічні опитування, де переважна більшість росіян підтримує війну з Україною — це теж результат  тамтешньої пропаганди, яка 24/7 озвучує свої маніпулятивні наративи чи не з кожної праски?

- Саме так, і знов ж таки – це природа людини з будь-якої точки планети. Дуже і дуже невеликий відсоток людей в усьому світі «навантажують» свій мозок критичним мисленням, вільним, самостійним і свідомим формуванням світогляду. Більшість людей живуть так, як їм пропонує суспільство, де не має тоталітарності. Тут у нас тридцять років завжди була інформаційна конкуренція. Це навіть не подобалося комусь, тому що одні телеканали належать одним олігархам, другі — іншим. Тим не менше, навіть такий, скажімо так, розклад  інформаційних сил давав конкуренцію і будь-яка людина могла визначитися, яку інформацію сприймати, а яку ні. А якщо у вас в інформаційному «меню» один канал, або усі канали говорять одне і теж, повірте, в результаті буде величезна маса народу, яка буде думати так, як їй пропонує «ящик».

- В контексті так званих хороших росіян і з прив’язкою до жвавих дискусійних перипетій навколо телеканалу «Дождь», не можу не поцікавитися вашою точкою зору з цього приводу. Яким є ваш експертний “діагноз” цієї скандально історії?

- Насправді не буває ніяких хороших чи поганих росіян. Бувають різні росіяни, в опозиційному середовищі, до речі, також. Що зробив, на мій погляд, «Дождь»? Припустився величезної помилки, яка має стати не менш серйозним уроком для керівництва цього телеканалу, притулок якому надала Латвія. Потрібно думати головою і усвідомлювати, що ви говорите в ефірі. Ти повинен чітко розуміти, що людина, яка пішла на війну, куди її покликав фашистський режим вбивати своїх сусідів, в тому числі мирних людей — це зовсім не «наші хлопці», яким потрібно допомагати. Єдине, до чого ти можеш закликати, якщо в тебе, скажімо так, гуманний світогляд —  це не йти на війну, навіть якщо за це потрібно сісти до в’язниці або ж добровільно здатися у полон. Всі інші речі – це допомога і сприяння окупаційно-фашистському режиму Путіна. А якщо журналісти «Дождя» цього не розуміють, то вони, звичайно ж, повинні отримати саме ті наслідки, які вони власне й отримали.

- Представники російської влади, які раніше повсякчас на самих різних рівнях наголошували на необхідності перемовин з Києвом, останніми днями змінили риторику і кажуть, що це наразі не на часі. З якою метою ведеться така гра?

- Усі ці «танці» навколо перемовин з боку Росії свідчать лише про те, що вони чудово розуміють: ніхто з українського боку про щось домовлятися з ними не буде. Те, що їм потрібні були перемовини, оскільки їх «спецоперація» втратила ініціативу і ресурси, очевидно. Точніше, їм під приводом перемовин потрібен  був перепочинок, щоб продовжити апробовану Петром Олексійовичем Порошенком історію, який, пішовши з ними на перемир’я, підписав так звані «Мінські угоди-2», що фактично є капітуляцією. В результаті ми й отримали другу війну у 2022 році. Зараз російська сторона цей самий трюк хоче повторити. Українська влада і українське військове керівництво це чудово розуміють і не підуть таким шляхом. Ну, а росіяни тим часом маніпулюють. Той, факт, що з ними ніхто не хоче йти на перемовини, вони тепер пояснюють тим, що начебто вони на цих самих перемовинах і не наполягали. Одним словом, брехня і заперечення реальності — це їхня психологія, по-іншому вони просто не вміють.

Читайте також: У Києві скоротився час вимкнення світла