Рівно 15 років минуло від смерті чиновника, який прибрав з першої кнопки російський телеканал

Про це у себе на сторінці в Facebook написав журналіст Ігор Юрченко.

«Рівно 15 років тому не стало Зіновія Володимировича Кулика. Здавалося б, з тих пір і небо майже впало на землю, і річки мало не назад потекли, але абсолютно точно можна припустити - якби він не встиг зробити визначене йому, сьогодні Україні було б набагато важче. Що він встиг? Покласти край інформаційному «совку». Перекрити кисень офіційної «дружній» пропаганді, прибравши з першої кнопки і з українського ефіру взагалі ОРТ (Громадське російське телебачення). Започаткувати інтелектуальну україномовну пресу, створивши журнал-явище, про яке згадують досі - ПіК (Політика і Культура). Стати першим міністром інформації України, створивши передумови для розвитку вільного медіа-ринку. Попрацювати з Горбуліним в РНБО, усвідомлюючи ключову роль інформаційної безпеки в найближчому майбутньому. Стати особистим ворогом Медведчука. І ці факти - лише вершина айсберга», - пише Юрченко.

На його думку якби Зіновій Кулик був живий, Україна набагато ефективніше протистояла б інформаційним гібридним атакам. «Коли доводиться згадувати про людей такого інтелектуального і морального масштабу, як Зіновій Кулик, убогість нинішніх регуляторів медіа-простору і імітована ними «інформаційна безпека», стаэ болісно опуклою. І ця втрата сьогодні, через 15 років, відчувається ще гостріше тими, хто мав честь, удачу, задоволення і радість працювати з Зіновієм Володимировичем Куликом. Коли він пішов, радості й удачі стало відчутно менше. Але 14-го травня всі, хто знав Кулика, кажуть йому «ДЯКУЮ» за той карколомний радісний творчий світ, який він створював навколо себе, залучаючи до цього кола тих, кого він відчував, кого цінував і любив. Спасибі за те, що це було. У всіх важких ситуаціях, чого б вони не стосувалися, він говорив: «Не сумуй, ти ще полюбиш!», - написав Ігор Юрченко.

Довідка:

Зіновій Кулик народився у Львові 3 лютого 1947 року.

1992 рік - генеральний директор програм Українського телебачення.

1993 - віце-президент Укртелерадіокомпанії.

У січні 1995 року призначений головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, здійснював управління державними телерадіомовниками.

Серпень - листопад 1996 року - виконуючий обов'язки президента Національної телекомпанії України

13 листопада 1996 - листопад 1998 года: перший і єдиний міністр інформації України (після його відставки Міністерство інформації було ліквідовано).

1999-2000 - заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України

З 8 липня 2003 р до моменту смерті - помічник прем'єр-міністра України.

Помер на 58-му році життя, 14 травня 2004 року в 4 годині ранку в лікарні від обширного інфаркту. Серцевий напад стався напередодні ввечері під час напруженого наради в Кабінеті міністрів України.