Брехня на експорт: як Росія забиває баки світу

Офіційний Київ вчора зробив крок, який у країні-агресорі назвали «територіальними претензіями на російські землі». Зокрема, президент Володимир Зеленський підписав указ «Про історично населені українцями території Російської Федерації». Такими територіями в указі називаються «Кубань, Стародубщина, Північна та Східна Слобожанщина в межах сучасних Краснодарського краю, Білгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей РФ». 

Заявлено, що Росія «століттями пригнічує та знищує» національну ідентичність українців, які проживають, у тому числі, на цій території, а тому необхідно забезпечити їх права на здобуття освіти українською мовою та її вільне використання. Як це зробити, доручено вигадати уряду Шмигаля з упором на «розвінчання російських міфів про Україну та розвиток взаємодії між українцями та поневоленими Росією народами». Кабмін має розробити відповідний план із залученням міжнародних експертів, представників Світового конгресу українців, науковців, громадськості та внести його на розгляд РНБО. При цьому ніякі навіть приблизні дедлайни не вказуються.

На болотах «історичний» указ нинішнього господаря Банкової вже назвали «зазіханням на чужу територію» – так висловився губернатор Курської області Роман Старовойт. Тим часом, деякі експерти переконані, що цей указ має суто декларативний характер. Так, політолог Олександр Кочетков наголошує на наступному: «На жаль, сприймаю указ президента Зеленського «Про історично населені українцями території Росії» критично. По-перше, це ще одна імітація опору агресії. Бо він не матиме жодної практичної реалізації. Намагаюся уявити, як ми зараз можемо підтримати «збереження національної ідентичності українців у Російській Федерації», як пропонується в указі, і нічого реального придумати не можу. Ну, крім того, що витратити бюджетні кошти на якусь радіопрограму для Кубані, яку там ніхто не почує. По-друге, за всієї декларативності цього указу його обов'язково буде використано ворогами України для пропаганди нібито наших посягань на територію недоімперії. Начебто Україна, така ж агресивна держава, як і Росія. І це певний аргумент для діячів штибу Орбана чи Фіцо, які намагаються протидіяти міжнародній підтримці України».

«Ми прагнемо повернути окуповані території та відновити країну у міжнародно-визнаних кордонах. Чужого нам не треба. Інша річ, що до цього питання можна повернутися за підсумками мирного договору, визнаного міжнародними інститутами. Але це можливо лише за розпаду недоімперії. До цього потрібно готуватись, але не забігати вперед. Розмови про історичні українські території мають вести наші громадські діячі, але ніяк не офіційні особи. Тим більше, у вигляді офіційних документів, яким є указ президента України. Хоча бажання потролити Кремль розумію. Але самоідентифікації українців у Росії краще допомагають успішні удари по тамтешній інфраструктурі, яка працює на війну. Особливо якщо вона належить до найближчого оточення Путіна, як це сталося з нафтотерміналом під Пітером», - підсумовує Олександр Кочетков.

Водночас один із чинних українських дипломатів у розмові з Lenta.UА зазначив наступне: «Про ті фундаментальні речі історичного штибу, про які йдеться у новому указі Володимира Зеленського, слід було говорити голосно і системно ще після анексії Криму, яку цивілізований світ, на жаль, практично мовчки «проковтнув». Але, як кажуть, краще пізно ніж ніколи, оскільки у світі розуміють, що якщо Росія так бреше про сучасність, наприклад, на засіданнях Ради безпеки ООН, то можна лише уявити, яку неправду вона говорить стосовно минулого. Разом з тим, треба розуміти, що те, як РФ інтерпретує минуле, має наочні результати в сьогоденні: як тільки країна-агресор хоче щось вкрасти чи відтяпати, вона оголошує це сакральним і починає, як настирлива муха вкладати світові у вуха свою нікчемну байку про відновлення історичної справедливості. Тож у цьому плані указ президента України – не те, щоб щеплення світу від безперервного потоку кремлівської брехні, але щонайменше протверезний засіб».

До речі, якщо говорити про російську брехню, то у понеділок, 22 січня, її ключовим джерелом на міжнародній арені став головний дипломат РФ. Учора до Нью-Йорка, де на запит Росії відбулося засідання Ради безпеки ООН, спеціально прибув Сергій Лавров і нагородив там стільки всього, що в здоровій голові просто не вкладається. По-перше, він заявив, що у продовженні путінської «спецоперації» винні західні країни, які не припиняють постачання озброєнь Києву. По-друге, за лаврівською версією, для якнайшвидшого завершення бойових дій союзникам України необхідно терміново перестати надавати ЗСУ будь-яку допомогу взагалі. При цьому, зважаючи на все, у такий поворот подій глава росМЗС і сам не особливо вірить, адже, за його словами, «інтересів українського народу у війні проти Росії як не було, так і немає», а «є тільки інтереси англосаксів, їх підручних та злочинної прогнилої київської верхівки, яка пов'язана із Заходом круговою порукою». Лавров окремо наголосив, що Москва не відмовлялася від мирних переговорів щодо врегулювання конфлікту, але не говоритиме «про те, як зберегти при владі ватажків київського режиму».

Представники Заходу, які брали участь у спецзасіданні ООН, слухаючи словесний пронос путінського дипломата, хоч відкрито пальцем біля скроні і не крутили, але у своїх виступах наполягали: саме рішення Москви почати бойові дії в лютому 2022 року призвело до нинішньої ситуації і кінець кровопролиття, відмовившись від військових методів вирішення проблем.

Експерти американського Інституту вивчення війни (ISW) гранично оперативно проаналізували брехливі заяви глави російського МЗС. На думку американських аналітиків, Росія продовжує використовувати свою позицію у Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй «для просування давніх російських інформаційних спецоперацій». В експертному звіті, серед іншого, наголошується, що Лавров також намагався применшити різні військові злочини та злочини проти людяності, які російські окупаційні сили та окупаційна адміністрація здійснюють в Україні, стверджуючи, що українці та росіяни «живуть у мирі та злагоді» в окупованому Криму на інших окупованих Росією українських теренах. «Ще він (Лавров - ред.) заявив, що «росіяни та українці житимуть точно як брати та добрі сусіди» після того, як Росія досягне своєї мети у війні в Україні. А ці цілі, зазначимо, рівнозначні повній капітуляції України та Заходу.

Запит Росії на проведення засідання РБ ООН 22 січня і використання Лавровим цього засідання для просування різних інформаційних операцій Кремля, ймовірно, є спробою легітимізувати відверто брехливі кремлівські наративи, просувати їх на світовій арені і переконати міжнародних партнерів припинити посилати зброю в Україну. в своєму звіті аналітики ISW.

«Ще вчора Лавров намагався переконати світ, що Росія «біла і пухнаста», а сьогодні, 23 січня, рашисти підло і цілком усвідомлено били по цивільних у Києві, Павлограді, Харкові… Одні й ті самі методи. Росіяни вбивають усюди, якщо це їм вигідно. Однак все одно їхнє терористичне обличчя не приховати, правда завжди перемагає. Світ знає, хто є головним терористом на цій планеті», - зазначає відомий політтехнолог Сергій Гайдай.

У той час, коли з оонівської трибуни звучали брехливі промови Лаврова, з іншого боку океану – у Брюсселі – також обговорювалися постачання озброєнь Україні. Там міністри закордонних справ країн ЄС зробили чергову спробу зблизити позиції напередодні саміту Євросоюзу 1 лютого, на якому мають схвалити 50 млрд євро для України та інші інструменти її підтримки. Як повідомила газета The Wall Street Journal, Європейська служба зовнішніх зв'язків розробила новий план щодо надання військової допомоги Україні в обхід вето Угорщини. За задумом авторів ідеї, члени ЄС створять спеціальний фонд на чотири роки обсягом 20 млрд євро, до якого перенаправлять частину активів, що залишилися з Європейського фонду миру, і щорічно до 2027 року поповнюватимуть на €5 млрд. Передбачається, що з цієї суми держави-члени будуть отримувати від Євросоюзу компенсації в обмін на десятки мільярдів євро військової допомоги Україні. У Брюсселі вважають, що поява такого інструменту застрахує транші Києву від затримок через вето будь-якої з країн-учасниць, а також дозволить державам здійснювати спільні закупівлі озброєнь з меншими бюрократичними тяганцями. Як запевнив за підсумками засідання 22 січня верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель, «українцям не варто хвилюватися, оскільки країни ЄС погодилися з тим, що зараз не час послаблювати підтримку України, навпаки – її треба лише посилювати».