Рана Ердогана: чому турецька влада сенсаційно програла вибори

Головна опозиційна Народна республіканська партія отримала за підсумками виборів у Туреччині по всій країні 37,8% голосів, тоді як ПСР на чолі з Ердоганом 35,5%.

При цьому опозиційна партія отримала більшість у 36 із 81 мулу (провінціях) Туреччини, а соратники президента Ердогана – лише у 24-х. Дуже показово, що опозиція втримала під своїм контролем найбільші міста, зокрема Стамбул, Анкару, Ізмір, Бурсу. ПСР остаточно перетворилася на партію сільських жителів.

Читайте також: Український дрон атакував НПЗ у Татарстані

Ще один вельми показовий результат виборів полягає у очевидному зростанні популярності ультраправих настроїв у Туреччині. Так, на третьому місці після підрахунку голосів опинилася ісламістська Нова партія відродження. Молода партія, заснована лише 2018 року, отримала 6,19% голосів. Ця політсила вкрай жорстко критикує уряд Туреччини за економічні проблеми та зовнішньополітичний курс. Зокрема, в партії критикують владу за те, що вона на тлі війни в Газі не розірвала економічних зв'язків з Ізраїлем і не запровадила санкції, обмежившись лише висилкою послів. Нова партія відродження активно виступає проти «ліберальних західних цінностей» і не підтримує участь Туреччини в НАТО.

Явка на виборах, зазначимо, виявилася низькою як для Туреччини – 76%. Для порівняння: на виборах президента у травні 2023 року цей показник становив 87%, а на попередніх муніципальних виборах у 2019-му перевищував 84%.

«Це були перші місцеві вибори другого сторіччя. Обіцяю вам, що на перших загальнонаціональних виборах другого сторіччя ми приведемо до влади партію Ататюрка», - прокоментував підсумки виборів голова НРП Озгюр Озель. Малося на увазі, що партію було засновано 101 рік тому – її у 1923 році запровадив батько-засновник сучасної Турецької Республіки Мустафа Кемаль Ататюрк. Загальнонаціональні вибори, про які згадав Озель, призначено на 2028 рік – це будуть президентські та парламентські вибори.

Зі схожим смисловим посилом виступив і головний тріумфатор виборів - представник НРП Екрем Імамоглу, який утримався на посаді мера Стамбула. Він отримав 51,14% голосів, тоді як кандидат від правлячої партії Мурат Курум – 39,59%. «Ця перемога – світанок нової ери Туреччини, – заявив Імамоглу. - Ми робимо перший крок до Туреччини, де процвітають демократія, свобода, рівність, раціональність, наука, кохання та солідарність. Цими виборами ми випустили назовні демократію».

На переконання експертів, перемога у Стамбулі не лише зміцнила статус Екрема Імамоглу як лідера усієї турецької опозиції. За підсумками голосування 52-річний мер перетворився на найпотужнішого суперника президента Ердогана і має всі шанси на те, щоб на виборах-2028 усунути з посади президента його самого чи його наступника. Сам же Реджеп Тайіп Ердоган вже визнав поразку на муніципальних виборах, заявивши наступне: «Ми втратили імпульс по всій країні, не досягли бажаного результату. Тому ми оцінимо результати виборів і сміливо займемося самокритикою».

Як зазначають турецькі аналітики, тамтешній уряд втратив мільйони голосів пенсіонерів, незадоволених низькими виплатами, що стало однією з ключових причин поразки правлячої партії. Зазначимо, що мінімальна державна пенсія у країні становить близько 10 тис. лір ($308,39), тоді як мінімальна зарплата – 17 тис. лір ($524,26). При цьому інфляція у лютому підскочила до 67% – це рекорд за останні півтора роки.

Віце-президент Туреччини Джевіт Йилмаз якраз після недільного волевиявлення заявив, що для уряду боротьба з інфляцією залишається головним пріоритетом, потрібно лише трохи почекати: «Ми досягнемо успіху, рішуче реалізуючи програму, яку оголосили минулого року. Ми почнемо бачити значні результати нашої боротьби з інфляцією у другій половині цього року».

Політологи припускають, що вже найближчим часом Анкара намітить прозахідніший курс, оскільки економіка Туреччини багато в чому спирається на Захід, зокрема на відносини з Євросоюзом.

«У Туреччині, Угорщині, Словаччині та США – скрізь бачимо ту саму картину. Урбанізоване, краще освічене, а де-не-де ще й загалом молодше населення великих міст прагне розвитку та мріє про краще майбутнє, а малоосвічені, часом у середньому старші жителі малих містечок та селищ прагнуть збереження традицій і мріють про краще минуле. Це призводить до постійного політичного «перетягування ковдри» між модерністами та традиціоналістами. В умовах демократії нічого страшного в цьому немає, але тоді вибори виграє невелика група switchers, «перекидачів», які тримають політичну золоту акцію і додають свої голоси то одному, то іншому табору, змушуючи політичну систему по черзі тиснути то на одну, то на іншу педаль цього велосипеда і таким чином утримуватиме баланс», - зазначає викладач Києво-Могилянської академії Валерій Пекар.

Водночас, на його думку, щоб нічого страшного не сталося, потрібно зберегти демократію, перш за все, плюралізм у медіа: «Інакше відбудеться «демократична консервація» на угорський зразок, настільки приваблива для певних українських політиків. В умовах відсутності демократії невдоволення позбавлених голосу традиціоналістів (які більше готові за свої цінності вмирати і менш готові заради них емігрувати) може призвести до реакційної революції, як це сталося в Ірані. Але навіть в умовах демократії сторонам потрібно навчитися домовлятися, тому що відсутність перспектив розуміння може призвести до суспільного розколу та протистояння. І краще не доводити до високого рівня напруги, а для цього треба навчитися говорити один з одним. І якщо ми на боці модерністів, то треба думати, як займатися громадянським просвітництвом традиціоналістів, щоб пом'якшити загрозу нашому майбутньому».

У свою чергу український журналіст Осман Пашаєв, який багато років висвітлює турецьку політику, робить наступний акцент: «Ключовий результат виборів полягає в тому, що, незважаючи на ореол автократа, що закріпився за Реджепом Тайіпом Ердоганом, Туреччина продемонструвала, що є демократією з висококонкурентним середовищем, де опозиція може здобути перемогу шляхом виборів. Загалом Туреччина показала себе демократією і звела нанівець усі порівняння з Росією. Нарешті й Захід це побачив».

Зазначимо, що за два десятиліття правління Ердоган поширив свій політичний вплив далеко за межі Туреччини. Він проявив себе як посередник між Україною та Росією і 2022-го допоміг укласти угоду про відновлення експорту українського продовольства. Тепер багато експертів прогнозують, що настільки серйозна поразка на місцевих виборах може завдати серйозного удару і по зовнішньополітичних позиціях Ердогана. Втім, до виборів 2028 року ще багато часу і говорити про кінець епохи Ердогана рано, кажуть аналітики і нагадують, що напередодні виборів 2023-го багато хто також передбачав поразку Ердогана, вказуючи на те, що зростання інфляції та вартості життя, падіння курсу турецької ліри та катастрофічні наслідки землетрусу у лютому 2023 року «вб'ють» його популярність. Тоді якийсь час у соцопитуваннях навіть лідирував представник опозиції. Втім, це не завадило Ердогану переобратися з перевагою лише 4% і разом із націоналістами отримати «свою» більшість у тамтешньому парламенті.

Тож ключовим питанням поки що лишається наступне: чи припинить Ердоган політичну кар'єру у 2028 році? Серед наступників називають зятя Ердогана Сельчука Байрактара, співвласника компанії, яка виробляє добре відомі всім українцям безпілотники Bayraktar. А також чинного міністра закордонних справ Хакана Фідана, який у 2010-2023 роках очолював національну розвідку. Невідомо остаточно і хто представлятиме опозицію. Серед потенційних кандидатів є і мер Стамбула Екрем Імамоглу та міський голова Анкари Мансур Яваш.

З початку повномасштабної війни Туреччина зробила чимало для воюючої України. Водночас офіційна Анкара так і не приєдналася до санкцій проти Росії і не планує цього робити. Агентство боротьби з фінансовими злочинами Мінфіну США навіть включило Туреччину до списку з 18 країн, які допомагають обходити санкції на експорт товарів до РФ і Білорусі. Також у турецькі води пливуть яхти підсанкційних росолігархів, турецький авіапростір залишається відкритим для російської авіації і саме до Туреччини перенесли свій бізнес сотні компаній країни-агресора.

Під час свого візиту до Львова у серпні 2022-го Ердоган намагався переконати Україну завершити війну за столом переговорів та заявив про унікальне вікно можливостей завдяки зерновій угоді. «У цьому вікні лише російська зброя, яка вбиває українців. Вони не можуть дійсно хотіти миру, коли бомбардують наші міста та вбивають наших мешканців. Спочатку вони мають звільнити наші території, а потім буде потім», - заявив тоді у відповідь турецькому колезі президент Володимир Зеленський.

Читайте також: Кабмін виділив чергові мільярди на будівництво фортифікації