Продукція шоу-бізнесу може стати суттєвою частиною експорту України

Недавні зарубіжні успіхи українських музичних колективів KAZKA і Dakh Daughters, про яких писала Lenta.UA, логічно підводять до питання про перспективи експортного потенціалу вітчизняного шоу-бізнесу. Інакше кажучи, про те, чи можливо з часом зробити з української поп-музики такий же експортний продукт, як, наприклад, сталь. Світові приклади говорять, що це цілком можливо. У багатьох країнах до музичного ринку відносяться як до будь-якого іншого, підбиваючи його комерційні підсумки точно так же, як в промисловості або торгівлі. 

Наприклад, днями в Британії оголосили, що найпопулярнішим альбомом в минулому році став саундтрек до мюзиклу The Greatest Showman. На другому місці - Staying At Tamara's Джона Езри, на третьому - Divide Еда Ширана. З синглів краще всіх продавався One Kiss у виконанні Дуа Ліпі і Кельвіна Харріса, а за ним God's Plan Дрейка і Shotgun того ж Езри. На п'єдесталі вінілових дисків на першій сходинці Tranquility Base Hotel And Casino рок-групи Arctic Monkeys, далі все той же The Greatest Showman і перевиданий альбом Rumours 1977 го року рок-групи Fleetwood Mac. (Феномен Fleetwood Mac пояснюється просто - група, неодноразово змінювала за півстоліття існування свого складу і стилі, почала в минулому році прощальний тур з декількох десятків концертів і таким чином нагадала про себе). 

Всі ці підсумки року підводила Британська асоціація виробників фонограм, організація дуже серйозна з тієї причини, що шоу-бізнес в Великобританії - це справжній бізнес. Імена виконавців в чартах можуть змінюватися, зникати або з'являтися знову, як у випадку з Fleetwood Mac, але це якраз той випадок, коли від перестановки доданків загальна сума не особливо залежить. 

А ця загальна сума вражає. Експорт вітчизняної поп-музики приніс Британії в 2017-му році (підсумки 2018 го ще не підведені) $ 522,8 млн. Чистий прибуток від експорту склала $ 274 млн. Логічно, що в звіті асоціації імена британських музикантів називаються в такому ж контексті, в якому в інших звітах згадуються назви компаній. Так, наприклад, значна частина британського експорту припала на новий альбом Еда Ширана, який був проданий в кількості 6,1 млн примірників. 

Можна, звичайно, сказати, що всі ці цифри пояснюються переважанням на світовому музичному ринку виконавців з Великобританії і США, сьогоднішнім значенням англійської мови як світової і тим, що населення цих двох країн становить понад 400 млн осіб. Мовляв, є з кого вибирати. 

Але як тоді бути зі Швецією з її населенням 10 млн чоловік і непопулярною за її межами шведською мовою, яка у свій час займала в світі третє місце за обсягами експорту вітчизняної поп-музики після Великобританії і США і регулярно залишається на першому місці, якщо перераховувати цей показник на душу населення? Самі шведські експерти, які досліджували цей феномен, виділяють тут кілька основних факторів успіху.

Перший - популярність в країні англійської мови. Частка в населенні Швеції людей, які розмовляють англійською, вища, ніж в будь-якій іншій європейській країні - близько 90 %. Другий фактор - ставка на мелодію. У поп-музиці США і Великобританії важливу роль відіграють слова, а шведські музиканти орієнтуються на запам'ятовування мелодії, до якої додаються тексти. Третій фактор - відкритість шведів глобалізації. Четвертий - талановиті шведські композитори, які пишуть музику не тільки для своїх, але і для найвідоміших зарубіжних музикантів. П'ятий - велика кількість студій, куди приїжджають працювати навіть зарубіжні поп-зірки, що входять в першу світову десятку за доходами. Шостий - масова наявність в країні музичних гуртків і програм, що субсидіюються державою. Їх відвідують 30 % шведських дітей, причому у кожної дитини є право пробувати вчитися грати на всіх музичних інструментах до тих пір, поки він не знайде «свій». 

Сьомий фактор - активне використання шведськими музикантами для свого просування Інтернету. Восьмий - успіхи на Євробаченні. Незважаючи на те, що в багатьох країнах до нього ставляться як до «конкурсу домогосподарок», в Швеції в ньому бачать хороший стартовий майданчик. Саме з перемоги в 1974-му році на Євробаченні почалася світова популярність легендарної шведської групи АВВА. 

Дев'ятий фактор - сама АВВА, яка довела, що шведські музиканти можуть стати такими ж популярними, як The Beatles. Нарешті, десятий, але не за важливістю, фактор - державне фінансування. Воно стосується не тільки, як було сказано вище, музичних освітніх програм для дітей, а й самих музикантів. Шведська рада з культури щорічно виділяє на ці цілі близько $ 40 млн, причому більша частина цієї суми йде в провінцію.

Найчудовіше в цьому списку те, що його можна практично як кальку накласти на Україну - аж до того, що українці, як і шведи, до цих пір серйозно ставляться до Євробачення, налаштовані на глобалізацію, розуміють, що треба вчити англійську мову і орієнтовані на мелодійність. І свій «фактор АВВА», нехай він і називається по-іншому, в Україні вже почав працювати. Справа тільки за грошима і правильним менеджментом.