Припадок біженства: як Путін руками Лукашенко перекладає «стрілки» з Донбасу

На сьогоднішній день невизнаний президент Білорусі, який спровокував міграційний колапс на кордоні з Польщею, вже досяг як мінімум одного відчутного результату. У неділю, 14 листопада, відбувся перший за довгий час прямий контакт між підопічним нерукопожатного «бацьки» та керівництвом Європейського союзу. Зокрема, верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель провів телефонну розмову з главою білоруського МЗС Володимиром Макеєм.

У своєму Twitter Боррель повідомив, що під час переговорів наголосив на «дуже важкій гуманітарній ситуації на кордонах ЄС». «Необхідно захистити життя людей та відкрити доступ до гуманітарних агентств, написав він. - Нинішня ситуація неприпустима і має негайно припинитися. Людей не можна використовувати як зброю».

Читайте також: Білоруські силовики повели мігрантів на прорив кордону, створивши «Живий щит» із жінок та дітей (ФОТО, ВІДЕО)

У свою чергу білоруське зовнішньополітичне відомство оприлюднило заяву такого змісту: «Володимир Макей довів до співрозмовника інформацію про вжиті Білоруссю кроки щодо скорочення потоку мігрантів з країн Азії, Африки та Близького Сходу. Підтверджено зацікавленість у якнайшвидшому врегулюванні міграційної кризи». Тобто, як бачимо, безбаштові дії Лукашенка змусили цивілізовану Європу йти на діалог з Мінськом, хоча предметні шляхи вирішення ситуації тут і зараз так і не прозвучали.

А тим часом наметовий табір, розбитий минулого вікенду на білорусько-польському кордоні живе своїм життям. І якщо на її - житті - старті мігранти намагалися облаштуватись самостійно, у тому числі вирубуючи дерева, то тепер білоруська влада забезпечує їх дровами, водою, продуктами харчування та теплим одягом. До речі, деякі європейські ЗМІ повідомляють, що крім установки генератора, за допомогою яких у мігрантів з'явилася можливість зарядити мобільні телефони, білоруські МНСники заряджають мешканців стихійного табору та міцними напоями сорокаградусної фортеці.

За оцінками білоруської сторони, у таборі, як і раніше, перебувають 2–3 тисячі осіб. «Щодня до табору прибувають нові групи», - заявив учора представник Держприкордонкомітету Білорусі Антон Бичковський, зазначивши, втім, що ці групи нечисленні.

Ймовірно, це пов'язано з тим, що багато авіакомпаній скасували чи серйозно скоротили кількість рейсів до Білорусі. Наприклад, недавно польоти до Мінська «у зв'язку з критичними умовами на білорусько-польському кордоні» припинила сирійська авіакомпанія Cham Wings, а найбільший турецький перевізник Turkish Airlines, у свою чергу, вибрав інший захід: він перестав пускати на свої рейси до Мінська громадян Іраку, Сирії та Ємену. За це Туреччині у Twitter вже подякував голова Євроради Шарль Мішель.

Слід зазначити, що мешканці стихійного наметового табору дедалі частіше переходять до активних та агресивних дій щодо прориву кордону. У суботу таку спробу зробила група чисельністю близько 50 біженців, що підтвердила і польська, і білоруська сторони. Спочатку біженці опинилися на нейтральній території між загородженнями, а згодом польські прикордонники забрали їх на свій бік і витіснили назад на іншій ділянці кордону. Окрім того, увечері 13 листопада з'явилося повідомлення про загибель польського військовослужбовця на кордоні з Білоруссю. Але, як визнали у Варшаві, цей інцидент ніяк не пов'язаний із мігрантами. «Попередньо встановлено, що стався постріл зі службової зброї, внаслідок якої настала смерть солдата. У пригоді не брали участі треті особи», - заявили у командуванні 17-ї механізованої бригади Війська польського. Таким чином, єдиним постраждалим з польського боку останніми днями залишається поліцейський, у голову якому потрапили каменем. Він госпіталізований.

І якщо із ситуативними інцидентами питань немає, оскільки всі роз'яснення компетентні структури країн — учасниць міграційного конфлікту озвучують гранично оперативно, то глобальних прогалин вистачає з лишком. Сьогодні в багатьох країнах, і Україна тут не є винятком, запитують, чи діє Лукашенко за своєю ініціативою чи за «гібридною війною» Мінська проти ЄС стоїть російський президент Володимир Путін?
Очевидно, що отримати чіткі відповіді, що спираються на конкретні цифри та факти, можна буде лише тоді, коли будуть відкриті відповідні московсько-мінські архіви. А поки говорити про це не доводиться, залишається задовольнятися вельми спірними заявами, які сиплються з обох боків, як із рогу достатку. Наприклад, прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький прямо говорить про причетність до ситуації господаря Кремля, а в Москві всі подібні заяви з обуренням відкидають, включаючи добре апробовану на Донбасі платівку про їх там немає.

Аргументи РФ, втім, не сприймають на Заході, представники якого відповідальність за ситуацію покладають саме на Москву. Глава МЗС Великобританії Елізабет Трасс напередодні запропонувала всім геополітичним союзникам вжити заходів у відповідь, зокрема бойкотувати газопровід «Північний потік-2». Примітно, що критикам Росії, які небезпідставно звинувачують її у використанні «газової зброї» в політичних цілях, фактично підіграв Лукашенко, який пригрозив напередодні ЄС у разі розширення санкцій перекрити транзит газу трубопроводом Ямал-Європа. Відповідь Путіна не змусила довго чекати - незмінний керівник Росії, припустивши, що «білоруський президент, можливо, погарячкував», пообіцяв «поговорити з ним на цю тему».

В авторській статті недільного номеру The Sunday Telegraph згадана вище пані Трасс фактично презентує новий маніфест стримування Росії, запропонований Лондоном його партнерам. Звинувативши «режим Лукашенка» в тому, що він використовує мігрантів «як пішака у спробі створити нестабільність», глава британської дипломатії при цьому наполягає: міграційна криза на кордоні – це більша російська, ніж білоруська історія. Росія явно несе тут відповідальність. Вона має негайно чинити тиск на владу Білорусі, щоб покласти край кризі та розпочати діалог», - зазначає Елізабет Трасс.

Повідомивши про намір підняти на майбутньому саміті НАТО питання про «хто загрожує нашим свободам, економікам і демократіям», глава МЗС Великобританії закликає до нової консолідації для протистояння з Росією: «Я хочу, щоб до нас приєдналися друзі з усієї Європи. Це означає триматися разом, у тому числі щодо блокади ПП-2. Ми не просто стоїмо пліч-о-пліч з Польщею, яка несе основний тягар цієї ганебної штучної кризи, а й надаємо підтримку іншим членам «Вишеградської четвірки» - Угорщини, Словаччини, Польщі, Чехії, а також нашим друзям у країнах Балтії та Україні», - зазначає голова британського зовнішньополітичного відомства.

На резонансну публікацію авторства Елізабет Трасс миттєво відреагувала офіційний представник російського МЗС Марія Захарова, відома своїми неадекватними та часто істеричними меседжами, які апріорі не асоціюються з цивілізованою дипломатією. «Ретельно розробленим було вторгнення Британії до Іраку. 45 тисяч британських солдатів допомагали США окупувати цю країну, вбивати її громадян і розкрадати надра. Британія несе чітку історичну відповідальність за все, що відтоді відбувається у регіоні. І поки Лондон не відповість за свої злочини, у його офіційних представників немає жодного права будь-кого в чомусь звинувачувати», - зазначила Захарова, якій, втім, не вдалося зупинити хвилю заяв про відповідальність Росії за міграційну кризу на польсько-білоруського кордону.

Представник зовнішньополітичної служби Євросоюзу Петер Стано повідомив, що у Брюсселі «уважно спостерігають» за Росією, вивчаючи її роль у міграційній кризі. Про відповідальність Москви висловилися також голова МВС Німеччини Хорст Зеєхофер та міністр оборони Швеції Петер Хультквіст. У свою чергу, керівники МЗС та Міноборони Франції Жан-Ів Ле Дріан та Флоранс Парлі закликали Росію «використовувати свої тісні зв'язки з Білоруссю, щоб досягти завершення кризи». Примітно, що реакція президента США Джо Байдена виявилася досить стриманою. «Ми висловили нашу стурбованість Росії, ми висловили нашу стурбованість Білорусі», - заявив Джо Байден. Тобто «яструбом» у ситуації, що склалася, виступає Туманний Альбіон.

Путін же, відповідаючи на звинувачення в тому, що за міграційною кризою на кордоні Білорусі стоїть саме Росія, повторив озвучену раніше мантру. «Ось нехай правоохоронні органи, спецслужби працюють за ними, якщо вони щось порушують», – зазначив ВВП. При цьому він повідомив про готовність Росії сприяти у вирішенні міграційної кризи, «якщо, звичайно, від нас тут щось залежатиме».

Зрозуміло, що Путін лукавить, зводячи нанівець свій вплив на «Луку». Сьогодні очевидно, що господар Кремля, як ніхто, зацікавлений у тому, щоб міграційна криза тривала хоча б тому, що на тлі цієї кризи вона знову виглядає єдиним лідером, який може допомогти Європейському союзу. До речі, саме Путіну вже двічі дзвонила, щоб поговорити про прикордонну кризу, яка виконує обов'язки канцлера Німеччини Ангела Меркель. «Німеччини зараз важко. З одного боку, вона має виступати у білорусько-польському прикордонному конфлікті як член НАТО на боці Польщі, а не Лукашенку. Тим більше, що мігранти, які штурмують кордон, хочуть до Німеччини, а не до Польщі. З іншого боку, Німеччина має особливі стосунки з Путіним, з яким Меркель зручніше мати справу, ніж із Варшавою, яка зараз не приховує своїх націоналістичних настроїв та критики ЄС.

Польща обурена байдужістю Берліна, який розмірковує про гуманітарні цінності та мігрантів, і нічого не робить, щоб забрати собі охочих потрапити до Німеччини. А Путін «опускає» віріо канцлера Меркель до рівня контактера невизнаного Європою президента Білорусі Лукашенка та лякає Берлін розміщенням російських військ на польсько-білоруському кордоні. Таким чином, Кремль вирішує одразу три завдання: тисне на ЄС, оточує Україну своїми військами, готує Мінськ до аншлюсу та референдуму про об'єднання Білорусі з Росією», - зазначає відомий політолог Віктор Небоженко. «Путін зараз поспішає і діє з розмахом, поєднуючи газовий шантаж із прикордонним конфліктом та потужною пропагандою, справедливо розраховуючи на традиційну пасивність Європейського співтовариства та слабкість євроатлантичних зв'язків ЄС із США. Багаторічний досвід мінського переговорного процесу та переговорів у стилі «нормандського формату» переконав Путіна, що Європа боїться і розучилася вирішувати конфлікти, воліючи втрачати, і вичікувати «кращих часів», - резюмує експерт.

Як би там не було, вже на даному етапі цілком очевидно, що якщо європейські політики найвищого рівня (не глави МЗС, а президенти чи прем'єри) підуть на прямі переговори з Мінськом, то це буде прецедент і справжній подарунок не лише Лукашенку, а й Путіну . Адже білоруський правитель не визнається у Євросоюзі легітимним президентом. І якщо сьогодні можна розмовляти з ним, то чому завтра не можна, наприклад, спілкуватися з керівниками так званих ЛДНР, про що так мріє головний мешканець Кремля? Таким чином, «бацька» остаточно перетворюється на інструмент, за допомогою якого здійснюються путінські плани щодо України.

І поки вітчизняна влада рапортує про посилення охорони на кордоні з Білоруссю, геополітичну багатоходівку Кремля розгадали у Білому домі. Вчора держсекретар Сполучених Штатів Ентоні Блінкен у розмові з польським колегою Збігневом Рау прямо заявив, що польсько-білоруська міграційна криза - це путінська спроба руками Лукашенка відвернути увагу світової громадськості від дій Росії на кордоні з нашою країною. «США, Польща, а також інші союзники та партнери єдині у тому, щоб змушувати Москву платити за її військову агресію та згубний вплив у регіоні», - процитував Блінкена у спеціальному релізі офіційний представник Держдепартаменту Нед Прайс.

Політолог Ілія Куса прогнозує, що криза на польсько-білоруському кордоні розвиватиметься надалі за одним із трьох базових сценаріїв.

Перший - біженці залишаться на кордоні жити в імпровізованих таборах, «і це отруюватиме відносини Білорусі з сусідами».

Другий - тиск змусить Білорусь депортувати частину біженців назад до їхніх рідних країн за сприяння влади Іраку та Туреччини.

І третій варіант вирішення ситуації – європейці домовляться про розселення біженців у себе та заберуть їх із Польщі та Литви. «Кожен із варіантів передбачає компроміси та договірняки. Перший варіант невигідний ні полякам, яких ліберали демонізують як брутальних ісламофобів і расистів, які не пускають бідних людей до себе, ні білорусам, проти яких можуть посилити санкції, якщо почнеться масова загибель людей від морозів та голоду. Другий варіант поки неможливий, поки Мінськ не бачить для себе шлях виходу з кризи. Спроба Німеччини зайти до Лукашенка через Росію поки що не мала успіху.

Третій варіант вимагає компромісу між Брюсселем та Варшавою, а також згода тих країн, які візьмуть на себе цю ношу. Ну чи треба буде шукати інших готових забрати до себе біженців. Україна могла б розіграти цю ситуацію на свою користь, запропонувавши взяти до себе частину біженців, і таким чином полегшивши головний біль для Польщі та Литви, знявши напруженість навколо Білорусі та «засвітившись» перед Євросоюзом та ще й виставивши їм умовний «рахунок» за забезпечення біженців усім необхідним. Однак це буде зробити складно, оскільки Україна не готова приймати біженців ні на політичному рівні (політики бояться порушувати цю непопулярну тему), ні на суспільному, ні на інституційному», - резюмує експерт. Справді, у вищих ешелонах влада вже дала чітко зрозуміти — відчиняти двері мігрантам не збираються.

Про тактику екстрених дій на кордоні з Білоруссю і посилення охорони прикордонних районів говорили в неділю, 14 листопада в ході виїзної міжвідомчої наради, що пройшла в Луцьку керівники силових відомств — новопризначений міністр оборони Олексій Резніков, глави СБУ Іван Баканов і МВС Денис РНБО Олексій Данилов. Усі деталі «летучки», зрозуміло, засекречені, проте на запитання, якщо мігранти спробують прорвати український кордон з Білоруссю, як це сталося на кордоні з Польщею, секретар Ради безпеки Данилов сказав, що відповідь буде «дуже жорсткою».

Також він додав, що до охорони кордону залучатимуться Національна гвардія, поліція та зведені загони курсантів військових училищ, а кількість прикордонників збільшать удвічі. У свою чергу, міністр внутрішніх справ не виключає запровадження надзвичайного стану в прикордонних областях, якщо з Білорусі підуть мігранти.

Очевидно, що якщо потоки непроханих іноземних «гостей» будуть масовими, це може негативно вплинути на криміногенну ситуацію. Втім, у цьому випадку, напевно, спрацює неписане правило: «Було б щастя, так нещастя допомогло». Україна має чинник, який захищає нас від масового напливу мігрантів – бідність і відсутність держпідтримки, на яку мігранти розраховують, наприклад, у тій же Німеччині. Тому що найчастіше люди в ЄС живуть на соціальну допомогу і навіть не замислюються над працевлаштуванням. Тому головний виклик на сьогодні – облаштування кордону з Білоруссю. Втім, незважаючи на присяжні обіцянки влади, навряд чи тут слід мати якісь ілюзії, оскільки за роки війни на Донбасі кордон з Росією ми до кінця так і не облаштували, хоча б загороджувальною сіткою, не кажучи вже про сучасні засоби контролю та охорони. Тому в те, що в прикордонній історії з Білоруссю ця проблема вирішиться гранично оперативно-віриться насилу…

Читайте також: ЄС схвалив санкції проти Лукашенка через кризу біля його кордонів