Помер творець легендарного музичного стилю і улюбленець цілого континенту

Дуже рідко буває так, що в мистецтві, у будь-яких його жанрі та стилі, можна чітко назвати їх одного-єдиного засновника. Босанова (вона ж боса-нова, bossa nova) - один з небагатьох таких випадків. Тільки засновників було два - Антоніу Жобім, який помер ще чверть століття тому в Нью-Йорку, і Жуан Жілберту, який помер позавчора в Ріо-де-Жанеро. (Жобіма також поховали в Ріо).

На відміну від багатьох популярних музичних стилів, які народилися в Латинській Америці, у босанови немає африканських коренів (хіба що через джаз). І народилася ця улюблена музика мільйонів як спочатку елітарна, створена на основі бразильської самби і класичного американського джазу.

Слухали її в клубах в багатому кварталі Ріо, який називається Іпанема і згодом став відомий всьому світу завдяки пісні «Дівчина з Іпанеми», яка є другою в історії естради після Yesterday за кількістю каверів. Ми пропонуємо її у виконанні майбутньої дружини Жілберту Аструд, а також Френка Сінатри і навіть Емі Уайнхаус.

Але «Дівчина з Іпанеми» з'явилася на світ в 1962-му році, а першою композицією босанови визнана Chega de Saudade, написана Жобімом і виконана в 1958-му році Жуаном Жілберту. Сам же новий стиль 26-річний Жуан продемонстрував в Ріо в 1957-му після того, як майже рік наодинці відпрацьовував спів і гру на гітарі у своєї сестри в провінції.

Як це часто трапляється з новаторами, сестра навіть визнала його безперервну роботу наодинці над новою музикою протягом днів і ночей ознакою божевілля і відправила до батька, а батько навіть показав психіатрів. Тут ще, мабуть, зіграла роль придумана Жілберту і незвична для гарячої латиноамериканської музики манера виконання - тільки під гітару і майже пошепки.

Однак все закінчилося добре, і вже через п'ять років по тому, в 1962-м, Жуан переїхав в США, «заразив» босановою кращих американських джазових музикантів і став знаменитістю. Але в 1980-му році повернувся до Бразилії, хоча і багато гастролював, збирав повні зали слухачів по всьому світу і мав славу дивака - наприклад, міг зажадати вимкнути в залі кондиціонери, так як йому заважав їх шум. Правда, інші цього шуму не чули - але на то Жілберту і був генієм.

Аліса Куніцина, Lenta.UA

Фото: Glaucia Lima