Полярна ніч чи короткочасне «затемнення»: навіщо Зеленський лається з Байденом

Зважаючи на все, найближчими днями на політичній карті світу з'явиться новий політико-оборонний альянс за участю України, Великої Британії та Польщі. У соцмережах, не чекаючи на «народження» такого тандему, де-юре вже обіграли його абревіатуру — УПА (Україна-Польща-Англія). І хоча сторони потенційного нового альянсу особливо не поширюються про форму та зміст співпраці, у дипломатичних колах кажуть, що на даний момент процес деталізації угоди знаходиться на фінальній стадії.

Спочатку нібито планувалося, що домовленість буде оголошена вже сьогодні, 31 січня, під час візиту в Україну міністра закордонних справ Туманного Альбіону Ліз Трасс, проте наразі у політкулуарах домінує думка, що все вирішено вивести на найвищий рівень та оголосити про створення «УПА», коли з офіційними візитами до української столиці прибуде голова британського уряду Борис Джонсон та польський прем'єр Матеуш Моравецький, які вже «пакують валізи».

Читайте також: Маркарова розвіяла чутки про «чорну кішку, що пробігла» між Байденом і Зеленським

Показово, що створення нової осі Київ-Варшава-Лондон відбувається на тлі суттєвого загострення безпекової ситуації на українських кордонах та активного постачання Британії зброї нашій державі. На думку експертів, такий «союз трьох» є важливим елементом ширшої стратегії створення малих альянсів, в якій братиме участь Київ: «Люблінський трикутник» (Україна-Польща-Литва), «асоційоване тріо» (Україна, Грузія, Молдова) та «квадрига» (Україна-Туреччина).

Очевидно, що в кожному з діючих, а також гіпотетичних союзницьких утворень тісно переплетені державні інтереси країн-учасниць, але їх поєднує одна спільна ланка: відсутність розбіжностей глобального спрямування.

Якщо говорити про приїзд Джонсона, то тут треба враховувати один важливий ситуативний фактор: річ у тому, що зараз уряд у Лондоні перебуває на волосині від відставки. Тому формалізація відносин з Україною та Польщею можна продати суспільству як серйозну геополітичну перемогу Туманного Альбіону, що активно вибудовує після виходу з Євросоюзу власну архітектуру союзних відносин.

А ось у плані явного дисбалансу позицій деяке занепокоєння викликають нинішні відносини Києва та Вашингтона. Зокрема, в американських ЗМІ буквально щодня порушується тема про розбіжності між Україною та США щодо «російського вторгнення». І якщо за океаном, про що свідчить риторика тамтешніх медіа, намагаються максимально роздмухати цей кейс, то на Печерських пагорбах на найвищому рівні заявляють: загроза перебільшена.

Днями президент Володимир Зеленський провів прес-конференцію для іноземних журналістів, під час якої дорікнув західним партнерам, що останнім часом вони відходять від дипломатичного тону, заявляючи про те, що «буквально завтра в Україні буде війна».

«Ми вдячні будь-якій підтримці, але різна інформація з різних джерел не може заплутувати нашу державу, бо починається економічна паніка. Наведу приклад скільки нам це коштує. Після початку паніки 12,5 млрд. вивели грошей з України», - зазначив глава держави, наголосивши, що гранично часто через «незважену інформаційну політику Заходу» українська влада змушена з держрезервів стабілізувати національну валюту.

Крім того, нинішній господар Банкової засудив евакуацію дипломатів з посольств США, Британії, Австралії та Канади і, заявивши, що «Україна — не Титанік», одразу додав, що Байден не помиляється щодо російської загрози, проте надто роздмухує цю тему: «Я не вважаю, що Білий дім помиляється в аналізі ситуації із «вторгненням». Я вважаю, що він є частиною інформаційної ситуації, яка трапилася біля наших кордонів. І з огляду на те, що вони розуміють ризики, вони постійно її підтримують і роблять максимально гострою. На мою думку, це є помилка».

Сигнали, які послав Зе свого американського колеги, викликали вулкан пристрастей до американських медіа. «Чому ви починаєте сварку зі США? Чому ви допускаєте витоку та спотворення інформації, коли США – один із ваших єдиних справжніх друзів? І навіщо просити більше зброї, якщо ви кажете, що загроза не зросла?» - Наводить CNN слова американського чиновника, що побажав залишитися інкогніто. У свою чергу видання Politico вийшло із заголовком: «Чому неминуче бісить Зеленського?». У статті червоною ниткою проходить думка, що Київ не надто стурбований масштабним вторгненням, а США при цьому «чомусь продовжують постачати туди озброєння».

Володимиру Зеленському, котрий досить сумбурно, емоційно, але досить аргументовано намагався донести західним журналістам, як і чому істерія навколо «вторгнення» шкодить Україні, так і не вдалося загасити вогонь інформаційних пристрастей. Агентство Reuters недавно побачило «головну ознаку того, що Росія готується напасти» - до військ РФ на кордоні нібито почали підвозити запаси крові. Цю інформацію оперативно спростувала заступник міністра оборони України Ганна Маляр: «Зараз по інтернету розповсюджується інформація з посиланням на анонімні джерела про те, що Росія нібито надіслала запаси крові та інші медичні матеріали для поранених до українського кордону. Ця інформація не відповідає дійсності. Такі новини є елементом інформаційно-психологічної війни. Мета такої інформації – поширити паніку та страх у нашому суспільстві. Ключовий момент: ця «новина» так і не була підтверджена жодним офіційним джерелом жодної країни».

Тематику про неминуче вторгнення в Україну путінських «багнетів» західні ЗМІ активно розкручують ще з осені минулого року. При цьому, що показово, стартувала інформаційна кампанія з великих та впливових засобів масової інформації, близьких до Демпартії США, яку представляє чинний президент Байден.

У політкулуарах домінує думка, що Штати посилили тиск на Київ щодо реальної деескалації на Донбасі та виконання Мінських угод щодо домовленості з росіянами. До речі, на такий тиск уже двічі натякав Зеленський, у якого реалізацію "Мінська-2" вважають політичним суїцидом.

На даний момент подальший розвиток подій по осі Київ-Вашингтон є досить туманним. З одного боку, розмови про «вторгнення» в США не вщухають, і, отже, спроби дотиснути Зеленського щодо Мінських угод, продовжуються. З іншого боку, у політкулуарах поповзли чутки про те, що у Білому домі вже реально втомилися від української саги. Ресурс Euractiv повідомив з посиланням на джерело в НАТО про прагнення та «реальне бажання» США якнайшвидшої деескалації. Більше того, будь-які скандали для адміністрації Джо Байдена є вкрай невигідними. Республіканці вже вимагають оприлюднити текст нещодавніх телефонних переговорів із президентом Зеленським. Нагадаємо, що схожий скандал через розмову з українським лідером загрожував екс-президенту Дональду Трампу імпічментом...

«Саме зараз у боротьбі проти імплементації Мінська-2 формується ядро нової державності України. Ця прикордонна ситуація дозволяє називати речі своїми іменами, без огляду та еківоків на наших різноманітних партнерів. Українці повинні відповісти на одне просте запитання – ми 40-мільйонний народ зі своїми інтересами та правом жити, як ми хочемо, чи ми ганчірка для полови, якою завжди витиратимуть ноги і потішатимуться над нашими піснеспівами? У найближчі три місяці кожному з нас доведеться думати про це щодня. Ну а західні ЗМІ виглядають дуже безглуздо, транслюючи наративи Білого дому. Ще трохи і почнуть про розіп'ятих хлопчиків говорити», - зазначає політолог Юрій Романенко.

Втім, незважаючи на явні тріщини у відносинах між Києвом та Вашингтоном на офіційному рівні, умовні червоні лінії не переходить ніхто. Наприклад, сьогодні в ефірі одного з американських телеканалів посол України в США Оксана Маркарова сказала про те, що комунікаційне небо між двома країнами безхмарне як ніколи: «Жодних серйозних тертя немає. Так, у нас можуть бути деякі дискусії, різниця у поглядах, але Сполучені Штати є нашим стратегічним партнером і, я навіть сказала б, стратегічним другом номер один і зараз відносини України та США знаходяться на найвищому з 1991 року рівні».

Синхронно з цим тимчасова повірена у справах США в Україні Крістіна Квін в інтерв'ю одному із загальнодержавних українських телеканалів заявила, мовляв, незважаючи на те, що Держдеп США закликав своїх дипломатів евакуюватися з України в добровільному порядку, «це зробили одиниці, тоді як абсолютна більшість працівників залишається тут».

Загалом очевидно, що на дипломатичному рівні Київ та Вашингтон намагаються максимально згладити гострі кути. Тим більше, що досі ніхто виразно так і не пояснив, навіщо Путіну знадобилося саме зараз, на восьмий рік конфлікту, вторгатися в Україну – ставлячи під загрозу запуск «Північного потоку-2» і одержуючи болючі, якщо не сказати, вбивчі для економіки РФ та свого режиму санкції?

До речі, про Кремль. Там поки що, мабуть, все ще приходять до тями від письмової відповіді США та НАТО. Незважаючи на те, що документ в Адміністрації президента Росії отримали ще минулої середи, Путін досі не прокоментував публічно та предметно той факт, що ультимативна вимога Москви назавжди закрити двері до Альянсу для України та інших держав відхилена.

Щоправда, незмінний господар Кремля поскаржився президентові Франції Еммануелю Макрону у телефонній розмові, що ця відповідь ігнорує «фундаментальні занепокоєння Російської Федерації». Що ще говорив ВВП, напевно, знають і на Банковій, оскільки саме після розмови з Путіним французький президент зателефонував Зеленському і переказав, що Путін нібито більше не хоче ескалації.

На цьому фоні Росія відводить частину своїх військ від українського кордону та повертає до місць базування. Гучне повідомлення від російського Міноборони облетіло у суботу, 29 січня усі світові медіа. Росіяни нібито завершили «планову перевірку боєздатності». Щоправда, тут слід внести важливе уточнення: навчання триватимуть тепер із залученням авіації та систем протиповітряної оборони, що тільки збільшує занепокоєння. Адже навіть якщо справді 10 тисяч російських солдатів повернуть до казарм на тлі 106-тисячного угруповання, яке нарахувала українська розвідка на кордонах, це не надто помітне послаблення напруги. Втім, цей крок можна сприймати і як демонстративний жест Кремля у відповідь на цілий тиждень спроб вгамувати Путіна, до якого «на вогник» відразу після візиту до Києва планує заглянути британський прем'єр Борис Джонсон. При цьому він, як повідомляють провідні світові інформ-агентства, через ситуацію навколо нашої країни нібито скасував візит до Японії.

До речі, Сергій Корсунський, український посол у Країні вранішнього сонця, дав досить ємну відповідь на питання, яке звучить сьогодні чи не на всіх українських кухнях. Зокрема, аналізуючи тему ймовірного путінського вторгнення, дипломат констатував: «Гвалт найлегше досягає мети, коли його жертва паралізована страхом. Не сприяйте йому. Давайте, поміркуємо разом. Перше. На кордоні стоїть 100 тисяч армії РФ. Так ось, до того, як Центральний стадіон у Києві був перейменований на Олімпійський, на ньому вміщувалося сто тисяч глядачів. Їх вистачало лише на те, щоб фанати московського «Спартака» почувалися погано під час та після матчу з «Динамо». 100 тисяч – це менше чверті лагідних мешканців Троєщини, тоді як ми говоримо про «загрозу» усій Україні. До того ж, і ми маємо армію. І наші хлопці захищатимуть свою землю. Є велика різниця між загарбником-вбивцею та захисником. Друге. Якось усі сьогодні забули, а може й не всі, що територією України проходить 30 тис. кілометрів накачаних вуглеводнями газопроводів та нафтопроводів. У нас є 15 діючих атомних реакторів та Чорнобиль, ціла мережа хімічних заводів. Ті, хто досяг повноліття в 1986 році, пам'ятають звідки прийшла новина про аварію на ЧАЕС - зі Швеції та Шотландії. Як говорив Жванецький, «один неправильний рух – і ви батько». Зрозуміло, про що я? Так розкажіть про те саме російському солдату російською Facebook. Так, загроза є, вона реальна, але робиться все можливе та неможливе, щоб її відвернути. Тому, як учив дідусь Фрейд, варто повечеряти, зайнятися самі знаєте чим, а потім можна випити коньяку. Але після цього – на роботу. Кожен на своєму місці...».

Читайте також: Президент Хорватії відмовився вибачатися за образливі заяви на адресу України