Почалося підсумкове голосування за «Оскарів»: роз’яснюємо його «заплутаний механізм»

12 лютого стартував другий етап голосування за «Оскарів» – премії Академії кінематографічних наук і мистецтв США, яку зазвичай називають просто Американською кіноакадемією. Голосування завершиться 19 лютого, а нагородження відбудеться 24 лютого в кінотеатрі «Долбі» в Лос-Анджелесі, так що чекати залишилося вже недовго. 

Саме в цей час у ЗМІ зазвичай з'являються статті, в яких згадується «заплутаний механізм голосування» за кращий фільм – як правило, як аргумент, чому той чи інший фільм, який, на думку автора статті, повинен це звання отримати, може «пролетіти повз». Насправді ця система голосування застосовується і в інших сферах, включаючи політичну. Ось, зокрема, як її роз'яснює The Wrap.

Але перш ніж перейти до її роз'яснення, пояснимо, навіщо Американською кіноакадемією була обрана саме така система. Зробити це найпростіше на прикладі політичних голосувань у випадках, коли виборець, симпатизуючи одному кандидату, але розуміючи, що той не пройде до другого туру, віддає свій голос кандидатові менш йому симпатичному, але котрий має більше шансів на потрапляння до другого туру. У просторіччі такий принцип називається «щоб голос не пропав».

Вважається, що система, якою користується Американська кіноакадемія, цю можливість мінімізує. Механізм такий. Переможцем у змаганні за «Оскар» за кращий фільм, як і в стандартному політичному голосуванні, вважається той, що набере 50% всіх поданих голосів плюс один голос. (Цьогоріч у голосуванні мають право брати участь 7902 члени кіноакадемії. Якщо хтось не проголосує, потрібні 50% становитимуть меншу цифру.) 

На практиці 50% +1 голос не набирає жоден фільм, і тоді починається процес підрахунку голосів. Кожен з «академіків», які мають право голосу, розставляє претендентів на звання кращого фільму за ранжиром у порядку убування. Уявімо собі такі «купки-фільми», в кожній з яких стільки бюлетенів, скільки «академіків» поставили даний фільм у своєму списку на перше місце. 

Перерозподіл місць починається з купки, в якій найменша кількість бюлетенів. Фільм, що в них названий першим, зі змагання вибуває. Але голоси «академіків», котрі обрали переможцем саме його, подані за фільми, що поставлені ними на інші місця, не пропадають. Просто тепер в їхніх бюлетенях враховуватимуться голоси, віддані за фільм, який вони поставили на друге місце. Наочно це можна уявити собі у вигляді фломастера, який викреслює першу сходинку в рейтингу, а у другому рядку цифру 2 виправляє на 1. 

Отже, бюлетені, де перше місце було віддано фільму, що вибув, розподіляються тепер по інших «купках-фільмах», і далі процес відбувається в тій же послідовності, поки не визначиться «купка-переможець». Причому тут можуть відбуватися зміни – скажімо, купка, яка за кількістю бюлетенів спочатку була, припустимо, п'ятою, може в результаті первинного перерозподілу бюлетенів помінятися місцями із четвертою тощо.

По суті, пише The Wrap, таким чином відбувається голосування в кілька етапів. На першому етапі «академіка» запитують: «Якому з цих восьми фільмів ви віддаєте перевагу?» На другому етапі, коли фільм, що зайняв останнє місце, виключається, запитання як би ставиться заново: «Якому з решти семи фільмів ви віддаєте перевагу?» І так до фіналу. 

Виглядає все це логічно, хоча, як йдеться у статті, більшість голосуючих «академіків» визнають, що цей механізм остаточного підрахунку уявити собі не можуть. Ну так «люди мистецтва» ж, а не математики. В інших «оскарівських» номінаціях голосування відбувається більш звичним і традиційним чином.