Переговорна примара: чи сяде Зеленський за один стіл із Путіним

Минулого вікенду в індійській Калькутті зібралися міністри економіки країн G20. Напередодні зустрічі на сайті оргкомітету саміту G20 з'явилася заява, в якій йдеться про те, що «обговорення на рівні міністрів G20 має надати додаткового політичного імпульсу міжнародним зусиллям боротьби з корупцією». Називаючи вирішення проблеми корупції одним із пріоритетів свого головування у «великій двадцятці», Делі закликав членів клубу «визнати корупцію багатосторонньою проблемою, яка потребує розширення міжнародного співробітництва».

«Усі країни знаходяться на одній хвилі в тому, що стосується необхідності екстрадиції економічних злочинців, що ховаються від правосуддя, і повернення активів», - наголошується в заяві індійського уряду.

Читайте також: Війна в Україні може тривати роками – Times

Тим часом чергова спроба Індії сформулювати компромісно-об'єднавчий порядок денний зазнала нищівної поразки. За підсумками зустрічі в Калькутті міністри країн «двадцятки» так і не змогли погодити спільну декларацію, обмежившись ухваленням «резюме голови» (такий документ приймається за відсутності консенсусу за одним або декількома пунктами спільної декларації – ред.). Каменем спотикання на шляху до єдиного знаменника став запропонований західними учасниками пункт 22 проекту спільної декларації щодо України, де як прямо, так і побічно є критика країни-агресора.

«Під час зустрічі Росія висловила свою чітку думку про ситуацію в Україні, геополітичну напруженість і санкції. Росія також заявила, що G20 не є підходящою платформою для вирішення питань безпеки, виступила проти включення до спільної декларації будь-якого контенту, пов'язаного з геополітикою», - наголошується в резюме голови зустрічі в Калькутті міністра науки та технологій Індії Джітендри Сінгха.

Дуже примітно, що свої заперечення проти пункту 22 на зустрічі G20 висловив і Китай. У резюме голови позиція Піднебесної про те, що «G20 не є підходящою платформою для вирішення питань безпеки», викладено у тому ж формулюванні, що й російська.

Зазначимо, що це далеко не перша зустріч у рамках «двадцятки», де учасники, грубо кажучи, спотикаються на темі війни у нашій країні. У липні за підсумками зустрічі міністрів фінансів і голів центральних банків G20, що відбулася в місті Чандігарх, спільну декларацію також не було прийнято. Замість неї було лише оприлюднено резюме голови. Після довгих погоджень у нього було вписано досить обтічне формулювання, що містить згадку нашої з вами держави, але при цьому не включає прямих звинувачень на адресу РФ: «Більшість учасників засідання рішуче засудили війну в Україні і підкреслили, що вона завдає величезних людських страждань і посилює існуючу нестабільність у світовій економіці».

Разом з тим, остання зустріч наочно показала, що напередодні вересневого саміту лідерів G20, незважаючи на всі старання головуючої Індії, не вдається вивести тему російсько-української війни за межі поля цієї міжнародної локації. Так чи інакше, кейс розв'язаної Кремлем війни на території суверенної України звучить на геополітичній арені в рамках «двадцятки». Втім, слід визнати, що тембр деяких союзників останнім часом дещо змінюється. Так, координатор стратегічних комунікацій у Раді національної безпеки США Джон Кірбі днями повторив свою тезу про те, що українці вже отримали від Вашингтона все, про що вони просили для контрнаступу, але той йде повільніше, ніж хотілося б, «а з початком осені продовжувати його буде ще складніше».

При цьому, і президент Зеленський, і головком ЗСУ Залужний неодноразово наголошували, що наданих союзниками озброєнь не вистачає як за кількістю, так і за номенклатурою, незважаючи на численні прохання Києва, Збройні сили України так і не отримали бойову авіацію західного зразка і давно запитують у Вашингтона далекобійні ракети ATACMS, які США, як і раніше, відмовляються передавати.

Останніми днями в західному експертному середовищі все частіше говорять, мовляв, на тлі сумнівів у можливості серйозних змін на лінії фронту в ході українського наступу у світі зростає запит на якнайшвидше врегулювання конфлікту. І той факт, що підштовхування конфліктуючих сторін до діалогу наростатиме з кожним днем, визнали і в Києві. Як заявив недавно міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, попереду Україна має «дуже важкий політичний сезон», оскільки заклики до переговорів з РФ та укладання мирної угоди звучать дедалі активніше. «Ми все одно обов'язково переможемо на всіх фронтах, але буде дуже важка осінь… Усі ці голоси, які починають лунати в різних країнах світу, про те, що «проблеми», що потрібні переговори. Це не від чиновників звучить, але все ж таки стають все голоснішими ці голоси. Ми робитимемо все в рамках міжнародного права та кримінального законодавства для того, щоб ці голоси згасли», - зазначив Кулеба, не уточнюючи при цьому, що і хто конкретно збирається зробити.

Тим часом британська The Times з посиланням на одного з американських офіцерів, які брали участь у підготовці українських військових, пише, що «НАТО очікувало на чудеса, а українці обіцяли їм чудеса. Але дива не сталося. При цьому видання зазначає, що «Україна виграє війну», проте не з тією швидкістю і не в масштабах, на які розраховували партнери. Подібні, як і песимістичніші, твердження буквально заполонили західні ЗМІ.

З огляду на нинішню динаміку конфлікту, згаданий раніше Джон Кірбі припустив, що бойові дії можуть затягтися до літа 2024 року. Тому, за його словами, Білий дім готовий звертатися до Конгресу за додатковим фінансуванням для забезпечення озброєннями української армії. Вже зараз адміністрація Байдена запросила законодавців виділити нові $13 млрд на екстрену військову допомогу Україні до завершення поточного фінансового року в США, тобто до 30 вересня.

Тут вкрай важливо окремо відзначити, що політичне протистояння, що загострилося в США у зв'язку з президентськими виборами-2024, грає не на нашу користь. Республіканці, які контролюють Палату представників, все частіше і все голосніше висловлюють невдоволення бажанням Білого дому витратити чергові мільярди на допомогу Києву і здебільшого слідують риториці головного кандидата в президенти від партії Трампа, який вважає за необхідне урізати фінансування України і «швидше завершити конфлікт за допомогою переговорів».

Переговорну тему систематично «качають» і у Кремлі. Так, клієнт Гаагі Путін неодноразово запевняв, що готовий до переговорів із Україною «з урахуванням реалій». У свою чергу, скандальний заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв днями заявив, що «по-справжньому нам потрібна тільки капітуляція України, яка, можливо, відкрила б шлях до миру». Як не дивно, Медведєв у цій ситуації виглядає найчеснішим. Принаймні більшість вітчизняних експертів переконані, що кремлівський диктатор ні на які переговори не піде, а декларує готовність до них лише «для галочки».

«Нам не варто вірити у порожні легенди про те, що Путін піде на переговори, у нього немає причин для цього. Російська стратегія перемоги проста: витримати доти, доки Україна зламається. А у нас стратегії немає, бо визволення територій – це не перемога, а продовження війни. У Росії достатньо ресурсів для тривалого ведення війни. Тож марно сподіватися на вихід РФ із війни через вичерпання ресурсів. Росія вийде з війни лише через внутрішні зміни. Отже, слід розуміти, як знайти суб'єкта змін та допомогти йому», - зазначає відомий громадський діяч, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар.

Про те, що Кремль лише симулює переговорне бажання зазначає у розмові з Lenta.UA та близький до Офісу президента політолог. При цьому співрозмовник запевняє, що нинішній господар Банкової не піде на контакт із російським диктатором: «Мирні переговори з Україною у понятті Кремля до нинішньої політичної матриці РФ можуть вписатися виключно за однієї умови: капітуляція України, оскільки напередодні президентських виборів Путін не може собі дозволити півкроки, приймати напіврішення, малювати півтони. На його позицію, безумовно, міг би вплинути Китай, проте КНР нікуди й нема чого поспішати. Навпаки, Пекін потребує часу, щоб Росія максимально і бажано безповоротно стала від нього залежною. Що ж до нашої позиції, то вона відома – жодних переговорів до виведення російських військ на кордони 1991 року. І, знаєте, атмосфера зараз така, що як би наші союзники не тиснули і не примушували, Зеленський не сяде за один стіл із Путіним – прірва неприйняття українським президентом цього персонажа вже не закопати жодними силами та коштами. Отже висновок один: можна констатувати, що переговорний дух справді витає в геополітичних коридорах і високих західних кабінетах, але Київ шукатиме «кадило», щоб цей дух скоріше вивітрився, бо будь-який контакт з Москвою схожий на політичне харакірі влади і початок нашого кінця державності як такої».

Читайте також: У Пентагоні дали оцінку контрнаступу ЗСУ