Одному з творців сучасного світового кінематографа виповнилося 88 років

Помістити все, що хотілося б розповісти в день його народження про Франсуа Трюффо, в одну статтю неможливо фізично. Про нього написано десятки книг і сотні, якщо не тисячі, статей. В молодості він був, працюючи кінокритиком в легендарному журналі Cariers du Cinema, лютим викривачем  французького кінематографа, який перетворився на той час в збірку кіноштампів, а всього в 26 років став зі своїм фільмом «400 ударів» разом з Жан-Люком Годаром і Клодом Шабролем одним з трьох усіма визнаних батьків французької «нової хвилі». А вже «нова хвиля», в свою чергу, повністю змінила світовий кінематограф, так що теза, винесена в заголовок - не перебільшення.

У світлі цього цілком логічно, що кращий художній фільм в історії світового кінематографа про те, як знімається кіно, «Американську ніч», зняв саме Трюффо. Зазвичай прийнято вважати такою стрічкою «8 ½» Федеріко Фелліні, але у Фелліні йдеться в першу чергу про творчі муки (причому муки без лапок) головного творця фільму, його режисера, а Франсуа Трюффо показав весь парадоксальний процес кінозйомок.

Парадоксальний тому, наприклад, що в ньому «зіркові» актори повинні робити 13 дублів однієї і тієї ж сцени, бо в її фіналі камера, не перериваючись, переходить на кошеня, яке п'є молоко з блюдця на підносі зі сніданком, що закохана пара забула. А кошеня цього робити не хоче, воно то взагалі тікає з кадру, то зупиняється, але не там, де треба, то зупиняється біля таці, але молоко не п'є і т.д. І коли, нарешті, воно виконує свою акторську завдання, вся знімальна група радіє так, як ніби якийсь актор зіграв геніальну сцену. Цей епізод настільки яскраво відображає суть будь-яких кінозйомок, що навіть увійшов в трейлер фільму.

«Американська ніч» - це стрічка про те, що події на знімальному майданчику, це лише частина майбутнього фільму. (Хоча і там є сильні епізоди - наприклад, той, де постаріла «зірка» раптом не може через ослабілу пам'ять згадати свою репліку, і режисерові доводиться її заспокоювати). За межами майданчика члени знімальної групи починають і закінчують короткі любовні романи, хворіють, переживають (а деякі навіть не можуть пережити) життєві трагедії - і все це відбивається на фільмі.

І, що найголовніше, все це має в підсумку перетворити в фільм (а продюсер, природно, скаржиться на перевитрати) режисер, який повинен бути в одному випадку диктатором, в іншому - чуйним співрозмовником, а в третьому - підбадьорювачем. Причому всі ці ролі він повинен грати не гірше самих акторів - що і робить сам режисер «Американської ночі» Франсуа Трюффо, виконуючий роль режисера в ній.

До речі, назва фільму «Американська ніч» - не про Голлівуд. Це технічний термін, який означає, що на кінокамеру ставиться спеціальний фільтр, завдяки чому сцена, яку знімають днем, виглядає нічною. Такий, на думку Трюффо, і весь кінематограф в цілому - прекрасна брехня, в яку всі вірять тому, що вона прекрасна як для тих, хто дивиться фільм, так і для тих, хто його робить, незважаючи на всі їхні страждання на знімальному майданчику.

Так що якщо хочете, завдяки Трюффо, зрозуміти, що таке кіно - подивіться «Американську ніч». До речі, так вважають і такі «великі в різному» режисери як Інгмар Бергман і Стівен Спілберг. А про решту в житті і творчості Трюффо можна прочитати в енциклопедії.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Заставне фото: Twitter