Нобелівська премія з літератури вкотре дискредитована

В інших випадках слово «дискредитована» звучало б надто сильно, але не у випадку з Нобелівською премією з літератури, яку цього року було вирішено навіть не присуджувати через скандал в Шведській академії, що є головною дійовою особою у визначенні лауреатів. Почався скандал, як зараз прийнято, із заяв про сексуальні домагання, продовжився виявленням фактів про «зливання» в пресу імен лауреатів ще до їх появи, і закінчився, можливо, тому, що далі вирішили не «копати». (Lenta.UA раніше детально розбирала цю ситуацію). 

Все це тимчасово відсунуло на другий план головну претензію, яка вже багато років висувається  Шведській академії з приводу Нобелівської премії з літератури. Полягає вона в тому, що академіки, керуючись кон'юнктурними міркуваннями, рік за роком відсувають головних претендентів на Нобелівську премію «на потім», присуджуючи її письменникам, імена яких читачі чують уперше. В результаті цілий ряд безперечних і визнаних усім світом класиків сучасної літератури померли, так і не дочекавшись заслуженої нагороди. (Нобелівські премії присуджуються тільки прижиттєво).

Ізраїльський письменник Амос Оз, який помер вчора в Ізраїлі на 79-му році життя, - найбільш наочний тому приклад. Лауреат усіляких літературних премій і урядових нагород, чиї твори видані 38 мовами в 36 країнах світу, він вважався основним претендентом на Нобелівську премію ще в 2009-му році. Але тоді її отримала замість нього маловідома німецька письменниця Герта Мюллер, змусивши журналістів усього світу після повідомлення Шведської академії про присудження їй премії гарячково ритися в Інтернеті, щоб для написання хоча б короткої замітки про лауреатку з'ясувати, хто це така. 

Далі практично щороку ситуація повторювалася - Оза називали в числі головних претендентів на Нобелівську премію, але її отримував інший. У підсумку він поповнив список письменників, які до нього роками перебували в такій же ситуації і померли, так і не дочекавшись прихильності шведських академіків. І цей список виглядає сьогодні, на думку багатьох, авторитетніше, ніж список тих, хто Нобелівську премію з літератури отримав. 

Цікаво, що шведські академіки ще на зорі вручення Нобелівських премій вирішили убезпечити себе, ввівши пункт, що шорт-лист претендентів на Нобелівську премію засекречують і оприлюднюють лише через 50 років після її вручення. Вважали, очевидно, що стільки років потому ніхто скандалів затівати не буде. Проте затівають. 

Іноді через півстоліття виявляються ситуації, коли справа навіть не в кон'юктурі. Наприклад, коли на Нобелівську премію претендують два письменника, чия «вага» в літературі приблизно однакова, і вибір одного з них неминуче викличе скандал з боку прихильників іншого, лауреатом називають третього, який в іншій ситуації цю нагороду б не отримав. Утім, це біда всіх премій, не тільки нобелівських, і не тільки літературних.

До речі, дід Амоса Оза по матері тримав у Рівному млин. Тож маємо сюжет для любителів альтернативної історії - якби батьки Амоса Не емігрували за п'ять років до його народження, він міг би стати українським письменником.