Неприйнятний «бартер»: хто і навіщо в НАТО розігрує карту територіальних поступок України

Згідно зі зведенням Генштабу ЗСУ, минулої доби на лінії фронту було зафіксовано понад тридцять «гарячих» зіткнень. Тобто рух у театрі бойових дій є досить інтенсивним. При цьому у світі все частіше звучать голоси про необхідність у майбутньому сідати за переговорний стіл із Путіним і шукати «мирові» точки дотику. Показово, що секретар РНБО Олексій Данилов недавно спростував інформацію про те, що у світі починають тиснути на Україну з метою виходу на переговори з РФ – хоча про це кілька днів тому говорив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

«Повідомлення про цей нібито тиск нічим не підтверджуються. Вони існують лише в інтернеті... Партнери не вказали жодних зобов'язань щодо ведення переговорів», - наголосив секретар Ради безпеки, додавши при цьому, що альтернативи формулі миру Зеленського не існує.

Читайте також: Верещук закликала українців налаштуватися на тривалу війну

Водночас, на Заході вчора припустили, що мир може бути досягнутий на підставі відмови України від частини своїх територій – що повністю суперечить згаданому плану Банкової. Так, глава канцелярії генсека НАТО Стіан Єнсен заявив, що Україна може набути членства в Альянсі в обмін на поступку частини території РФ, і це може бути частиною угоди щодо припинення війни. За його словами, переговори про повоєнний статус України вже йдуть, а питання про поступку території Російської Федерації порушує не лише він. «Я не говорю, що так має бути. Але це може бути можливим рішенням», - підсумував чиновник.

Як відомо, формулу "відмова від територій в обмін на НАТО" раніше пропонував колишній держсекретар США Генрі Кісінджер. Однак одна справа, коли свої думки озвучує політичний пенсіонер-важковаговик і зовсім інша, коли подібні думки ретранслює чинний чиновник Альянсу.

І в цьому сенсі зовсім не дивно, що на заяву Єнсена вкрай оперативно відреагували на Печерських пагорбах. Так, речник МЗС Олег Ніколенко, назвавши «цілком неприйнятними» розмови про вступ України до НАТО в обмін на відмову від частини українських територій, додав: «Завжди виходили з того, що Альянс, як і Україна, територіями не торгують. Свідома чи несвідома участь посадовців НАТО у формуванні наративу про можливість відмови України від своїх територій грає на руку Росії. В інтересах євроатлантичної безпеки обговорюватимуть і далі шляхи прискорення перемоги України та набуття нею повноправного членства в НАТО. Україна налаштована на подальшу плідну співпрацю із секретаріатом НАТО для досягнення цих цілей».

«Незрозуміло, навіщо свідомо йти на програш демократії, заохочення глобального злочинця, консервацію російського режиму, знищення міжнародного права та обов'язкове перенесення війни на інші покоління. Якщо Путін не зазнає нищівної поразки, політичний режим у Росії не зміниться, а військові злочинці не понесуть покарання, війна обов'язково повернеться зі збільшеними апетитами Росії. Спроби зберегти світовий порядок і встановити «поганий мир» через, скажімо прямо, тріумф Путіна не принесуть світові миру, але принесуть і ганьбу, і війну. Це стосується будь-яких форматів нового «розподілу Європи», зокрема з парасолькою НАТО. То навіщо тоді пропонувати бажаний для Росії сценарій заморожування замість прискорення постачання зброї? Не треба заохочувати вбивць жахливими індульгенціями», - так відреагував на слова глави канцелярії генсека НАТО Стіана Єнсена радник глави Офісу президента Михайло Подоляк.

Констатуючи, що ідея «частина територій в обмін на припинення війни» лунає останнім часом чи не з кожної праски, політолог Олексій Голобуцький наголошує: «Ймовірно, автори цієї «територіальної» ідеї (і щось підказує, що вони близькі до Кремля) сподівалися на закономірну втому українців від війни, на розчарування цивільних у контрнаступі (хоча військові якраз оцінюють його позитивно), на погіршення економічної ситуації, на обурення та розчарування через корупцію... Це все дійсно можливо, але наскільки якою б скептичною була моя оцінка внутрішньоукраїнського «потенціалу опору», це нічого не змінює з погляду геополітики. Тому що ні на грам не змінилася базова аксіома: «угоди з Росією не стоять паперу, на якому написано». То про які домовленості з Росією, тим більше територіальних, до яких Кремль особливо чутливий, може йтися?! Головним і недосяжним завданням будь-яких переговорників та ініціаторів мирної угоди з РФ є пошук будь-яких гарантій для зобов'язань Кремля. Будь-якого інструменту, який змусить дотримуватись домовленостей. А таких інструментів як не було, так і не знайшлося й досі. Тому всі обговорення «вартості миру» (вимірюваної хоч у діамантах, хоч у тисячах квадратних кілометрів української території) – безглузді. Висновок: гідним та тривалим варіантом може бути хіба «і вся територія, і НАТО», а не «чи те чи інше».

Лаконічно-саркастично прокоментував скандальну заяву натовського чиновника голова «Українського кризового медіа-центру», екс-посол нашої країни у США Валерій Чалий: «Вибачте, скажу не дипломатично, але так краще буде ясно. Далеко не нова ідея обміну частини території України на членство в НАТО схожа на те, як чоловік залишає дружину та йде до іншої жінки, але залишає свої яйця у користуванні попередньою».

Взагалі, у цій досить скандальній історії привертає увагу той факт, що НАТО ніяк не відреагувало на, скажімо м'яко, неоднозначну заяву своєї посадової особи. З одного боку, так, Стіан Йєнсен висловив «бартерну» ідею в ході панельного дискусійно-експертного клубу, але з іншого – він при цьому не наголошував, що озвучує виключно свою індивідуальну точку зору, де-факто провіщаючи від імені Альянсу. А такі, начебто, незначні нюанси насправді мають колосальне передусім інформаційне значення. І дуже показово, що за фактом жодних заяв від НАТО так і не прозвучало – лише один із чиновників, який представляє Альянс, та й то – в режимі інкогніто сказав у коментарі «Суспільному», що, мовляв, блок повністю підтримує суверенітет та територіальну цілісність України і Україна сама має вирішувати, коли і на яких умовах досягти миру.

У будь-якому випадку очевидно, що відсутність офіційної позиції Альянсу ллє воду на кремлівський млин, про що наочно свідчить заява скандального заступника голови російської Ради безпеки Дмитра Медведєва: «А що? Ідея (про відмову від територій в обмін на припинення війни – ред.) цікава. Питання лише в тому, що всі нібито їхні території дуже спірні. І для заходу до НАТО київській владі потрібно буде відмовитись навіть від самого Києва, столиці Стародавньої Русі. Ну, а столицю їм доведеться перенести до Львова. Якщо, звичайно, пшеки погодяться залишити Лемберг любителям сала з коксом».

Поки що більше ніхто у РФ слова натівського чиновника не коментував. Це, втім, зовсім не дивно, оскільки на болотах учора було своє «свято життя». У вівторок, 15 серпня, в РФ пройшла 11-та Московська міжнародна конференція з безпеки. І якщо у 2012 та 2013 роках на захід ще охоче приїжджали високопоставлені делегації країн-членів НАТО, то з 2014 року на форумі дедалі більше були представлені гості з інших – незахідних – регіонів світу. Цього разу, за даними Міноборони РФ, до підмосковної Кубинки з'їхалися понад 800 осіб із 76 країн. Серед них – міністри оборони та їх заступники, начальники генеральних штабів, представники міжнародних організацій, військові експерти. Західних делегатів на конференції, можна сказати, не було, якщо не брати до уваги представників низки міжнародних організацій та кількох колишніх офіційних осіб (таких як, наприклад, екс-глава МЗС Австрії Карін Кнайссль).

Захід відкрив Путін, який звернувся до учасників з відеозв'язку. «Сьогодні в різних регіонах світу роздмухуються осередки застарілих конфліктів та провокуються нові. Мета тих, хто робить це, очевидна: і далі отримувати свій зиск з людських трагедій, нацьковувати народи, примушувати держави до васальної покірності в рамках неоколоніальної системи, нещадно експлуатувати їхні ресурси», - заявив бункерний мешканець. Після цього кремлівський диктатор перейшов до адресної критики опонентів: «Країни-члени НАТО продовжують нарощувати та модернізувати свої наступальні потенціали, намагаються перенести військове протистояння до космічного та інформаційного простору, використовувати військові та невійськові засоби тиску. Вони прагнуть переформатувати під себе систему міждержавної взаємодії».

«Вогнища напруженості тліють у різних регіонах світу», - констатував міжнародний злочинець Путін, який розшукується Гаазьким судом. І хоча виклики безпеки в кожному з них мають свої особливості, всі вони, на думку Путіна, «породжені геополітичними авантюрами, егоїстичними, неоколоніальними діями Заходу». До чого призводить ця політика «підливання олії у вогонь», за словами незмінного господаря Кремля, «добре видно і на прикладі України»: «Вкачуючи в неонацистський режим мільярди доларів, забезпечуючи його технікою, озброєннями, боєприпасами, спрямовуючи своїх військових радників та найманців, робиться все, щоб ще більше розпалити конфлікт, втягнути до нього інші держави».

Якщо думаєте, що путінський спіч – це апофеоз абсурду, ви глибоко помиляєтеся. Ще більш маячним виявився виступ міністра оборони РФ Шойгу. «Нам відомо про безпрецедентні спроби Заходу зірвати цей форум! Але ваша участь у ньому – яскраве підтвердження провалу цих деструктивних зусиль», - заявив він. Після чого одразу перейшов до української тематики: «Спеціальна військова операція раз і назавжди поклала край домінуванню колективного Заходу у військовій сфері. Його можливості щодо нав'язування своїх інтересів у різних регіонах світу суттєво скоротилися. Як у минулому столітті розгром Червоною армією фашизму в Європі надав потужний імпульс антиколоніальному руху в усьому світі, так і сьогодні поразка українських неофашистів, що підтримуються Заходом, стане фактором протидії сучасному неоколоніалізму!».

Далі - більше. Наголосивши, що сьогодні Росії протистоять не Збройні сили України, а весь колективний Захід, до якого приєдналися окремі держави Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Шойгу констатував: «Під час спеціальної військової операції російська армія розвінчала безліч міфів про перевагу західних військових стандартів. ВСУ не вдається досягти результатів, а попередні підсумки бойових дій показують, що військовий ресурс України майже вичерпаний. А наша справа правильна. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами".

Голова МЗС РФ Сергій Лавров, який вийшов на сцену після Шойгу, теж ніс ту ще ахінею: «У прагненні втримати вислизальне домінування західні правлячі еліти використовують широкий набір «брудних» інструментів: від силового тиску та односторонніх економічних санкцій до «шельмування» інакодумців у глобальному інформаційному просторі. Пишно розцвіла «культура скасування» всього і вся, що не вписується у західне бачення історії та сучасних процесів. У різних регіонах світу західні геополітичні інженери прямо провокують кризові ситуації – на кшталт концепції керованого хаосу, щоб ловити рибу в каламутній воді. США, НАТО та Євросоюз заради порятунку свого геополітичного проекту зі стримування Росії та розколу російського світу накачують Україну дедалі сучаснішим озброєнням, дедалі більше розпалюють конфлікт і провокують при цьому безконтрольне розповзання зброї по всьому світу. Їхня авантюрна та безвідповідальна лінія суттєво підвищує загрозу прямого військового зіткнення ядерних держав», - підсумував Лавров.

Ну, тобто, як бачимо, кремлівські поплічники не втомлюються знову і знову прокручувати затерту вже до дірок платівку про те, що вони воюють не з Україною, а з НАТО, принагідно розмахуючи ядерною палицею. Але навіть «дружні» делегати форуму «Армія-2023», що зібралися, ігноруючи всі емоційно-акторські стогнання лаврових-шойгу, розставляли свої акценти. Так, глава оборонного відомства КНР Лі Шанфу говорив про «ігри з вогнем» щодо проблеми Тайваню, а міністр оборони Білорусі Віктор Хренін говорив щось абстрактне про те, що весь світ котиться у прірву.

В оприлюдненому в середу вранці звіті аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW), серед іншого, констатували, що Кремль за повною програмою використовує форум «Армія-2023» «для зміцнення двосторонніх військово-політичних відносин із різними державами, зображуючи західні та українські ресурси обмеженими та сприяючи міжнародному співробітництву проти Заходу».

Читайте також: Перший – крайній: як і чому корупція в оборонці «з'їдає» Зеленського